ВиїзнізасіданнякоординаційноїрадизпитаньмісцевогосамоврядуванняприголовіТатарбунарськоїрайрадисталитрадиційними. При цьому місце проведення визначається не лише на базі кращих сільрад, а повсюдно. І незалежно від того, чи перше скликання працює сільрада, чи, скажімо, третє. Цього разу членів координаційної ради зустрічала Наталя Митрофанівна Кушніренко – Білоліський сільський голова. Стиль її роботи характеризує висловлювання:
– Не терплю марнослів’я, не люблю ходити у боржниках.
За три роки роботи на новій посаді вона зуміла довести свою самостійність як керівника сільської влади, наприклад, відродженням багато років бездіяльного дитячого садка. Шкода лише, поки що пара десятків діточок нудяться у черзі на зарахування до дитсадівської сім’ї, бо на відкриття ще однієї групи коштів бракує: втрутилася криза.
Білолісся цього дня виглядало майже святково. Грав духовий оркестр. Привітніше, ніж звичайно, віталися сільчани. Із великою зацікавленістю учасники виїзного засідання знайомилися із селом у супроводі юних гідів. Потішила чистота вулиць та провулків. Побували у церкві, освяченій ще у 1878 році. Вразило не лише багате її вбрання, але, передусім, фрески. Чорно-білі, вони виконані на сірому тлі, що вважається навіть в Україні рідкістю.
ФАП в селі – активно діючий. Він добре оснащений усім необхідним, у чому й переконалися гості. У фізкабінеті саме приймали процедури дві жінки. Їх обслуговувала ветеран районної охорони здоров’я завідувачка фізкабінету Клавдія Лаврека.
Побували і в школі. Добротно відремонтована, вона повністю готова до нового навчального року. Не випадково вже багато років є однією з найкращих в районі. Та й в області цей педагогічний колектив вважається творчим, що наполегливо опановує інноваційні методики. Багато запитань поставили прибулі сільські голови директору школи Валентині Михайлівні Носуленко. Передусім їх цікавило джерело коштів, що дозволило виконати багато недешевих робіт і зробити багато необхідних придбань. Останнім часом школа значно оновилася. Якісно відремонтовано їдальню, актову та спортивну зали. Сьогодні обладнуються кімнати обслуговуючої праці та кабінет психолога. Незабаром тротуарною плиткою буде викладено частину території двору. У цьому допоможе і райвідділ освіти. Але багато з того, що вже виконано, досягнуто за рахунок прибутків від оренди землі. У кабінеті директора загальну увагу привернули цікава статуетка та диплом лауреата обласного конкурсу «Жінка року». Вони – визнання безсумнівних заслуг Носуленка і як педагога із 30-річним стажем, і як директора школи, колективом якої він керує вже 18 років.
Після ознайомчої екскурсії по селу на засіданні тривало обговорення питань, винесених на порядок денний. Деякі з них були запропоновані для розгляду сільськими головами. Наталя Кушніренко поділилася своїм досвідом роботи депутатського корпусу.
Зроблено, безумовно, багато. Але й незавершені справи теж є. Не поставлено крапку у проблемі водопостачання – непростої та дорогої. Своїми силами тут, звичайно, не впоратися. Як і з капітальним ремонтом Будинку культури – одного з найгарніших приміщень у районі. Білолісці добре пам’ятають слова голови районної ради Наталі Григорівни Кожухаренко на відкритті у цьому селі дитячого садка. А сказала вона тоді про те, що наступне завдання – капітальний ремонт Будинку культури. Люди розуміють, що потрібно на це великі гроші, і терпляче чекають свята «на своїй вулиці»…
Колеги, вислухавши Наталю Митрофанівну, винесли на обговорення питання цінової ситуації на споживчому ринку, та про можливості ветеранських організацій. Йшлося і про роль громадських формувань. Покращити їх роботу без залучення самих жителів до охорони правопорядку неможливо. Із цих міркувань одним із пунктів ухваленого рішення був такий: «Передбачити у місцевих бюджетах кошти для стимулювання діяльності громадських формувань».
Останнім часом особливо загострилася проблема пожежної та екологічної безпеки. Не перший рік у районі б’ються над її розв’язанням. Не випадково заступник голови районної ради Віктор Іванович Швець, який і вів засідання, назвав цю проблему «болючою». Він і говорив про неї із болем, нагадавши про самовідданість земляків, які насаджували свого часу лісопосадки, що нині знищуються вогнем. По суті, жодний підпалювач не поніс покарання, яке відповідає ступеню завданої ним шкоди. «Кульгають» у цій частині наші закони. Недопрацьовують сільські ради? Але голови стверджують, що роз’яснювальна робота із фермерами і напередодні нинішніх жнив була проведена. Є їх підписи у журналах під обіцянкою, що палити стерню не будуть. Але й тільки. Як горіла стерня, так і горить. Горіхова посадка, що обгоріла у Трапівці, – лише один із багатьох епізодів бездумно-жорстоких дій власників полів. Тому вже безкомпромісно постало питання щодо закріплення лісопосадок за тими фермерами, до чиїх полів вони прилеглі, і обов’язкового оборювання полів. Між ними і лісопосадками повинна бути захисна смуга.
– Разом ми можемо і таки дамо лад у цій справі, – висловив таку упевненість В.І. Швець.
Після засідання поцікавилася у Тузлівського сільського голови Людмили Покровщук про те, наскільки корисні такі виїзні засідання.
– Вони цінні вже тим, – відзначила вона, – що ми навчаємося один в одного, щось для себе запозичуємо і потім використовуємо у своїй роботі. Тож це дуже добрий досвід.
