Поточний тиждень розпочався з національного свята – вісімнадцятого за віком Дня Незалежності
Два в одному: перший тур із референдумом
На головній трибуні в центрі Києва поруч із Президентом В. Ющенком стояли генерали-силовики. Серед них не було міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Чи то через образу за президентські докори щодо невміння споживати спиртні напої (чим глава МВС неабияк ошелешив поліціянтів Франкфурта-на-Майні), чи то через відсутність належної кількості зірочок на погонах (Луценко, як і раніше, – старший лейтенант).
(До речі, наш Президент з’являється на військових навчаннях у камуфляжі з капітанськими погонами).
Святкова промова Віктора Андрійовича тривала 20 хвилин. Передовсім Президент поправив Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, котра акцентувала увагу в телезверненні до співвітчизників на 18-літньому – «повнолітньому» – віці держави й на тім, що з 1991 року виросло нове покоління українців, що не сумніваються в праві на суверенітет країни й на своє особливе місце в політичній та економічній системі сучасності.
Ющенко, навпаки, запевняв: насправді Україні не 18, а кілька тисячоліть, тому що «за нами – багатовікова історія України-Русі». Із прем’єрською оцінкою ступеня незалежності мислення співвітчизників Президент теж не погодився. У результаті 70 років існування в рамках СРСР на території нинішньої України побудували добротну казарму. 18 років поспіль її намагаються перепланувати у звичайний житловий будинок, хоч і не всім зрозуміло, що для цього потрібне робити, позаяк «всі елементи конструкції були призначені для казарми, та й архітектори звикли проектувати й будувати тільки казарми». Самі ж люди звикли до державної опіки; дотепер, прагнучи хоч якось «перехитрити» ринкові закони, всі «сподіваються на міфічну сильну руку». Перейшовши до теми майбутніх виборів, Президент пообіцяв: вони пройдуть вільно й чесно. Спроба «поділити країну на двох» (цю фразу Віктор Андрійович навмисно вимовив російською) зазнає краху. «Мої пропозиції викладені в проекті змін до Основного закону нашої держави, котрі я подав до парламенту у березні поточного року, – зазначив Віктор Андрійович. – Однак Верховна Рада й дотепер не змогла їх розглянути. Я впевнений, що й не зможе. Тому хочу оголосити, що підписую Указ про проведення загальнонаціонального обговорення проекту Конституції, внесеного Президентом України. Готовий вислухати думку кожного українця. Вірю, що таке обговорення викличе широку суспільну реакцію, котра змусить членів парламенту потурбуватися не про свої крісла, а про свій народ».
У вівторок Президент підписав цей Указ. Відповідно до нього, обговорення проекту Конституції має відбутись до 1 грудня поточного року. До 15 грудня Національний інститут стратегічних досліджень, із залученням представників правозахисних та інших громадських організацій, провідних науковців у галузі конституційного права, у сфері суспільно-політичних наук надасть узагальнені пропозиції, що надійдуть у процесі всенародного обговорення, до законопроекту «Про внесення змін до Конституції України». На думку народного депутата Миколи Катеринчука, конституційний референдум пройде 17 січня, тобто одночасно з виборами Президента України.
Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна, провівши напередодні Дня незалежності всеукраїнське дослідження, установив: половина українців (50,9 відсотка) негативно ставиться до Помаранчевої революції 2004 року; позитивно оцінює цю подію тільки кожний п’ятий українець (21,5 відсотка). Відповідно, найпопулярнішими політиками є не українські політики, а... Дмитро Медведєв (близько 40 відсотків) і Володимир Путін (більше 50 відсотків). Близько третини респондентів – 27,8 – дуже позитивно ставляться до Президента США Барака Обами.
Проте, ані Обама, ані Путін на вулицю Банкову в статусі Глави держави під гордою назвою «Україна» не прийдуть. І 17 січня доведеться вибирати виключно зі своїх. Говорячи про план «поділити Україну на двох», Ющенко мав на увазі лідера Партії регіонів Віктора Януковича і Прем’єра Юлію Тимошенко. Тільки ці два політики зуміли вберегти від «сповзання вниз» свої особисті рейтинги довіри.
Але незважаючи на лідерство, підтверджуване всіма без винятку соціологічними опитуваннями, Блок Юлії Тимошенко й Партія регіонів помітно нервують.
«Фактором занепокоєння» може бути й екс-спікер парламенту Арсеній Яценюк (зараз у нього 13 відсотків популярності виборців), і... якась абсолютно «незасвічена» фігура. Якщо Арсеній Петрович потрапляє до другого туру разом з будь-ким з кандидатів, – саме він, швидше за все, стає спадкоємцем Ющенка. Якщо ж Яценюка зуміють «зняти з дистанції», у другому турі перемагає Віктор Янукович. Який, прагнучи не розколоти Україну на два табори, запропонує Тимошенко знову очолити уряд.
Такий розподіл посад, до слова, цілком допускає перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. Тонкий знавець особливостей української політики переконаний: хто б не програв у другому турі, він однаково буде «мати більшу політичну силу; тому важливо, щоб вони працювали спільно й щоб опозиція не заважала, а брала участь у розвитку держави». За словами Леоніда Макаровича, протягом наступних 5 років «Україна повинна очищатися від бруду, якого стільки нагромадилося, стільки було створено неправових і нерозумних проблем, у тому числі й дострокові вибори в парламент. Ці роки потрібні, щоб «очистити авгієві стайні»...
«Добрий» і «злий» слідчі для України
Уперше за 18 років наш Президент не отримав від російського колеги привітання з нагоди головного національного свята. На час засилання до друку цього матеріалу, тобто увечері 25 серпня, ані в нашому МЗС, ані на вулиці Банковій жодних телеграм від Медведєва не бачили. Звісно, Президент Росії у понеділок був дуже зайнятий, проводив нараду в Бурятії. Та й катастрофа на Саяно-Шушенській ГЕС, про яку зараз говорить весь світ, вимагає від вищого керівника сусідньої дружньої держави неабияких зусиль і часу.
Рівно рік тому, попри таку ж завантаженість, Дмитро Анатолійович переслав Віктору Андрійовичу вітальну телеграму ще о 10 ранку.
Цьогоріч і 23 лютого (у день 55-річчя Президента України), і 9 травня (у День Перемоги) Глава Росії, письмово вітаючи Президента, наголошував: на його батьківщині «зацікавлені в стабільній, демократичній і процвітаючій Україні», з якою росіяни «готові будувати співпрацю на взаємовигідній та прагматичній основі».
Оскільки Юлія Володимирівна отримала привітання від Володимира Володимировича ще 22 серпня («...Розраховую, що щільна спільна робота наших урядів сприятиме вирішенню практичних завдань двосторонньої співпраці та створенню сприятливої атмосфери для розвитку всього комплексу взаємин між Росією та Україною»), у багатьох могла б з’явитись думка про те, що Президент Медведєв на таку ж співпрацю з Главою України не розраховує. Чи, бува, Володимир Путін із Дмитром Медведєвим цілком свідомо вирішили пограти з нами у доброго та злого слідчого?..
«ОВ» поцікавилися думками з даного приводу російського та вітчизняного політекспертів.
Федір Лук’янов, головний редактор журналу «Росія в глобальній політиці» (Москва):
– А що в цьому дивного? Медведєв півтора тижні тому чітко й недвозначно заявив, що з Ющенком Росія мати справ не збирається. Відповідно, витримує цю лінію. Про Тимошенко ж нічого такого не заявлялося. Путін повинен з нею через тиждень зустрітись у Польщі на заходах з нагоди 70-річчя початку Другої світової війни. На рівні урядів взаємодія не переривається, – от він і привітав.
А Ющенка з причин, про які можна сперечатись, російська влада вирішила не вважати співрозмовником до виборів. Це не неузгодженість, навпаки, це відповідає логіці того, що Медведєв заявив у своєму недавньому відеозверненні.
Євген Петренко, експерт Інституту відкритої політики (Київ):
– Демонстративна відмова від загальноприйнятної практики спілкування глав держав, а надто сусідніх і до того ж слов’янських, свідчить про цілковиту втрату орієнтирів нинішнім керівництвом Росії. Президент РФ вирішив подивувати світ банальним хамством на адресу Президента України. Наші з вами співвітчизники оцінять це рішення Президента РФ належним чином.
– Я в цьому не впевнений. З огляду на результати опитування громадської думки, що його провів напередодні Дня незалежності Інститут Горшеніна, українці довіряють Д. Медведєву та В. Путіну набагато більше, ніж нашим теперішнім владцям...
– Як на мене, останні виступи Костя Бондаренка (директора Інституту проблем управління ім. Горшеніна – авт.) свідчать про певну ангажованість цього політолога.
Разом з тим, ані я сам, ані хтось з моїх колег не ризикне заперечувати загальновідомий факт наявності з-поміж наших співвітчизників чималого за кількістю прошарку людей, які не уявляють Україну без «високого покровительства» Росії.
