Інформаційні факти, пов’язані з продажем Одеського припортового заводу, згущалися, як грозові хмари. 29 вересня, як і було оголошено, об 11.00, у Києві у Фонді держмайна України розпочався аукціон.
Торгувалися недовго! Через годину ЗМІ вже розносили по світу сенсаційну звістку: завод продано! Переможцем конкурсу стало ТОВ «Нортіма», яке пообіцяло за хімічного гіганта 5 мільярдів гривень.
Ця українська компанія відома як структура, що належить знаному олігарху Ігореві Коломойському. У минулому році, коли ФДМ робив чергову спробу продати одеське підприємство, він представляв саме його інтереси. Після цього стає зрозумілішою правова метушня, що передувала торгам.
Справа у тому, що І. Коломойський є співвласником фірми «Дніпроазот», яка базується у місті Дніпродзержинську. Ця фірма тричі подавала позов до Окружного адміністративного суду Києва, наполягаючи на припиненні приватизації. Виявилося – не з патріотичних мотивів. «Нортіма» просто хотіла відігнати конкурентів, через суд заборонивши їм брати участь у конкурсі. Останній позов було подано 22 вересня – за тиждень до аукціону. Проте сталося, що суд так і не відкрив виконавче судочинство, тому ФДМ міг не виконувати визначення цього суду.
Нагадуємо, що історія з продажем вийшла на фінішну пряму 15 липня 2009 року, коли Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко озвучила рішення Кабінету Міністрів України, ухвалене з цього приводу. Проте особливої реакції на нього не було, тому що саме у цей час народні депутати перебували у відпустках.
Тим часом, 31 серпня колишній голова ФДМ Валентина Семенюк-Самсоненко подала заяву до Окружного адміністративного суду Києва, щоб визнати приватизацію незаконною. Одним з аргументів був доказ, що зараз, у розгул інфляції, здійснювати продаж підприємства невигідно, оскільки ціна буде явно заниженою. Але якщо у держави є така потреба – позбутися заводу, нехай це зробить у більш сприятливі фінансові часи. Суд аргументів не почув, і її позов не задовольнив.
17 вересня 2009 року про завод згадав і Президент України, який підписав Указ, що скасовував розпорядження уряду про приватизацію. Всі ці процедурні процеси відбуваються під акомпанемент безапеляційних тверджень Прем’єра про те, що приватизація відбудеться, як кажуть, за будь-якої політичної погоди. За її словами, ніщо не зможе перешкодити цьому, зокрема і Указ Президента. Далі вона додала, що продаж відбувається не на основі розпорядження Кабміну, а тільки актів ФДМ, на які не поширюється президентське вето.
З метою прояснення істини Віктор Ющенко звертається до Конституційного суду України. Там не квапляться розглянути позов Глави держави. І тільки увечері 28 вересня 2009 року його повідомляють, що КС відмовляє у відкритті судочинства щодо конституційного подання. Зрозуміло, що цим поданням, якби воно було задоволене, можна було б призупинити розпорядження Кабміну про приватизацію. Та от не сталося…
Часу, щоб відреагувати і заперечити це рішення, вже не залишалося. Тому, як і було заплановано, наступного дня, об 11.00, у ФДМ пролунав стук дерев’яного молотка.
На торгах груди в груди з ТОВ «Нортіма» за хімзавод змагалися також двоє інших конкурсантів у особі російського ТОВ «Азот-Сервіс» та українського ТОВ «Фрунзе-Флора». Право на контроль діяльності останнього одержала холдингова компанія групи «Енергетичний стандарт», що належить ще одній досить небідній людині – Костянтину Григоришину. Ще свіжі у пам’яті українців заяви Ю. Тимошенко про те, що у конкурсі беруть участь норвезькі, польські, лівійські та європейські компанії, але ж – все це виявилося блефом.
Стартова ціна розпочиналася з 4 мільярдів гривень. Олігархи почали змагання. Пролунала ціна у 5 мільярдів.
Минула ще година. Перед обідом пролунала ще одна приголомшлива звістка: виконувач обов’язків голови ФДМ Дмитро Парфіненко поінформував, що Фонд визнав результати аукціону з продажу Одеського припортового недійсними. У розмові він додав, що підприємство повинно коштувати 8 мільярдів гривень, або навіть більше.
Голова комісії ФДМ Ігор Бєлоцерковець також пояснив, що члени комісії вважають 5 мільярдів заниженою ціною. ТОВ «Нортіма» – вже не переможець конкурсу. А сам конкурс оголошено таким, що не відбувся.
Але слід озирнутися назад, на «Криворіжсталь», продану свого часу теж за 5 мільярдів: це що, такса така? Приблизно на таку ж суму набереться берегового майна у Чорноморському пароплавстві. Його теж було хотіли виставити на аукціон за тиждень перед торгами Одеського припортового. Але він не відбувся, бо не були зазначені об’єкти, які виставляють на продаж, і не була визначена їхня стартова ціна. Втім, якщо один захід невдалий, то це не означає, що за ним не буде наступного. Тепер 5 мільярдів вже малувато. Мабуть, такса підвищується. Ну що ж, цього разу продешевили!
Останнє слово залишилося за Прем’єр-міністром України. Юлія Володимирівна звинуватила трьох учасників аукціону у змові. За її словами, вона була у тому, щоб вище за 5-мільярдну планку ціну не піднімати.
Напрошується питання: у кого в руках ця планка, хто нею маніпулює у непростій, скандальній історії з ОПЗ? Адже на нашій пам’яті свіжі не лише заяви Ю. Тимошенко про велику кількість учасників конкурсу, але і кроки, які робила Одеська обласна рада, котра рішуче висловилася проти приватизації припортового. І Президентський указ пам’ятаємо, от лише незрозуміло, для кого він написаний…
