Шановні працівники пошти!
Щиро вітаю всіх вас та користувачів поштових послуг із Всесвітнім днем пошти.
Пошта за різних суспільно-економічних ладів незмінно слугувала інтересам громадян та держави, зв’язуючи людей тисячами містків у їх побуті та праці. Надійний сучасний поштовий зв’язок, побудований на широкому застосуванні новітніх технологій, сприяє суспільному прогресу, економічному зростанню та ефективному управлінню.
Українській пошті цілком під силу працювати на рівні найвищих світових стандартів, нарощувати асортимент та якість поштових послуг, тим самим утверджуючи авторитет нашої держави в глобальній інформаційній інфраструктурі.
Переконаний, що усі ви, поштовики Одещини, з кожним днем будете покращувати якість своїх послуг, розширювати їх спектр, продовжувати технічне переоснащення галузі.
Бажаю вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я, успіху, миру, благополуччя та приємних поштових звісток.
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
ШановніпрацівникипоштиОдещини!
9 жовтня спільнота відзначає Всесвітній день пошти. У цей день в 1874 році був створений Всесвітній поштовий союз (ВПС), що є спеціалізованим агентством Організації Об’єднаних Націй. Україна бере активну участь у роботі цього поштового союзу.
Одеська дирекція УДППЗ «Укрпошта» відіграє важливу роль у рішенні соціально-економічних питань життя області, активно працює щодо розширення спектра послуг як населенню, так і підприємствам та установам.
Впевнений, що й надалі працівники пошти будуть діяти однією згуртованою командою, для якої не існує нерозв’язних завдань і недосяжних цілей. Нехай кожний новий день приносить хоча й малі, але бажані перемоги, радості, від яких теплішають серця та світяться посмішки.
Зі святом!
Голова Одеської обласної
державної адміністрації
М. СЕРДЮК
Зі святом, колеги!
Всесвітній день пошти – свято, яке персоніфікує професію, потрібну суспільству. Сьогодні «Укрпошта» – це єдина державна мережа поштового зв’язку, що охоплює усі регіони України і є найбільш великим оператором на поштовому ринку країни. І незважаючи на активний розвиток електронного зв’язку, поштові послуги, як і раніше, залишаються потрібними, а професія листоноші – соціально значимою. В Одеській області листоноші забезпечують безперебійну діяльність розгалуженої поштової мережі, а це понад 15 тисяч об’єктів, з них понад 12 тисяч – у сільській місцевості.
Сьогодні Одеська дирекція УДППЗ «Укрпошта» надає більш ніж 50 видів послуг. Нині освоєні нові послуги – продаж проїзних квитків, ваучерів, електронне поповнення рахунків «Київстар», «МТС», «Beelіne», «Lіfe». Крім безпосередньо поштових, надаються фінансові, торговельні, рекламні, а також послуги електрозв’язку. Користуються попитом прийом відправлень міжнародної авіа експрес доставки DHL.
Багато жителів Одеської області вдячні поштовикам за те, що вони забезпечують їм зв’язок із зовнішнім світом, дарують можливість спілкування з рідними й близькими, одержувати інформацію із газет і журналів. У будь-який час року й при будь-якій погоді в багатьох квартирах чекають щодня листоношу, як дорогого гостя.
Добрих слів подяки заслуговують багато наших працівників, люблячих свою роботу. І сьогодні, звертаючись до вас, дорогі мої колеги, говорю величезне «спасибі!» за сумлінну працю кожного на своєму робочому місці. Велике спасибі ветеранам за їхню вірність обраній професії, багаторічну працю й вагомий внесок у розвиток поштового зв’язку в нашій області. Від всієї душі бажаю вам, дорогі колеги, успішної роботи, оптимізму, вдячних відгуків від населення, здоров’я, сімейного щастя й благополуччя!
В. ГУРКОВ,
директор Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта»
Вірно служать городянам
Сто п’ять років тому градоначальник міста Ананьєва особисто вибрав місце для будівництва приміщення поштової служби і заклав перший камінь у його підмурок. З того часу стародавній будиночок, що по вулиці Аносова, 43, не змінив свого статусу і вже 104 роки вірно служить городянам. Змінилася лише назва установи, сьогодні під вивіскою: «Центр обслуговування споживачів №1 Любашівського центру поштового зв’язку №2» (начальник Євгенія Кучменьова) працює дружній колектив. Крім сільських, йому підпорядковане й Ананьївське міське поштове відділення.
Протягом останніх семи років колектив міських поштовиків очолює Олена Славлюк. Відлік свого трудового стажу на пошті вона почала у 1992 році у відділі передплати, згодом заочно закінчила Одеську академію зв’язку, а коли набралась досвіду, її призначили на цю відповідальну посаду.
Колектив Ананьївського міського поштового відділення, не враховуючи двох нічних сторожів, суто жіночий. Левова частка навантаження випадає на десять листонош, які щоденно доставляють періодику, розносять пенсію. В їхні обов’язки також входить продаж конвертів, різноманітних продовольчих і промислових товарів та доставка ліків. Приймають вони оплату і за комунальні платежі тощо. Протяжність маршруту кожної поштарки з важкою сумкою на плечі (велосипедами не користуються, біля багатоповерхівок їх можуть вкрасти) – 15(!) кілометрів. Раніше кожну нинішню дільницю обслуговували три працівники. Сьогодні цю роботу виконує одна людина. При цьому зарплати простих листонош майже не змінилися. Але люди не ремствують і добросовісно працюють. Серед кращих працівниць названо бригадира і листоношу Людмилу Печоріну, листонош Наталю Панну, Тетяну Спіян, Тетяну Скоріну. На поштовій залі обслуговують відвідувачів оператори поштового зв’язку Лідія Усенко і Наталя Щурок.
17 вересня поточного року міське поштове відділення нарешті було комп’ютеризовано, і всі операції проводяться більш оперативно. Якщо говорити мовою цифр, то щороку тут, навіть без новітньої техніки, обслуговувалося понад 20 тисяч клієнтів. Тож, ананьївські поштовики в цілому виконують доведені плани з надання послуг та передплаті періодичних видань.
Чимало вдячних слів звучить на адресу ананьївських поштарів (і не лише в день їхнього професійного свята) від людей похилого віку та пенсіонерів. Дякує поштовикам за ввічливість та чуйність юрист Світлана Світлицька, а педагог професійного аграрного ліцею Тамара Дамаскіна дуже задоволена ставленням до роботи своєї колишньої учениці Наталі Щурок…
Серед проблем, що нині хвилює керівництво ЦОС №1, — капітальний ремонт приміщення. Хоча поточний ремонт за сприяння любашівської дирекції було зроблено непоганий, але, за словами Олени Славлюк, хотілося б до святкування 105-ї річниці рідної пошти надати їй ще охайнішого і привабливішого вигляду, замостити тротуар.
Юрій Федорчук,власкор «Одеських вістей», Ананьївський район
Вчителька з великої літери
Ось уже другий рік поспіль Одеська обласна рада нагороджує своїми преміями кращих представників талановитої молоді. Вчителі, підприємці, науковці, спортсмени, журналісти... загалом десять номінацій. Незабаром відбудеться засідання конкурсної комісії, яка визначить чергових переможців. А поки що ми вирішили згадати декого з тих людей, які були удостоєні премії минулого року.
Красноокнянський район, село Ставрове. Мета нашого візиту – місцева загальноосвітня школа. 105 років історії. 238 учнів. Педагогічний колектив – 23 особи, причому на них припадає чотири вчительські династії. Представницею такої династії є й героїня нашої розповіді Наталя Бурдейна – вчитель української мови та літератури, а також завуч з позакласної роботи. Минулого року Наталя Вікторівна була відзначена обласною радою у номінації «Кращий молодий вчитель» (посіла третє місце). Вчителями були її бабуся і дідусь, батько й мати. Та й зараз мама працює директором у тій самій школі, а рідна сестра викладає англійську. Звичайно, можна по різному ставитися до такого «сімейного підряду», але Наталя переконана, що досвід кількох поколінь педагогів іде їй тільки на користь.
– Це безперечно добре, – міркує вона. – По-перше, є з кого брати приклад. По-друге – є дуже велика допомога. А по-третє ... навіть питання не було, ким стати. Тому що ясно: вчителем. Це в нас від серця до серця...
А ось що кажуть про свого педагога самі учні:
– Вона дуже добре пояснює. В неї на уроках цікаво.
– Приносить до класу цікаві завдання, щоб ми логічно міркували.
– Якщо треба, то строга.
– Вона з нами не тільки в робочий час займається, а й в позаробочий репетирує, коли всі інші вчителі йдуть додому.
– Завдяки їй ми їздимо в Одесу виступати, і в нашому райцентрі Красних Окнах завжди перемагаємо, займаємо перші місця...
Справді, крім шкільної програми Наталя Бурдейна допомагає своїм вихованцям підготуватися до різноманітних змагань: юних інспекторів руху, юних пожежників та екологів, Клубу веселих та винахідливих, «Молодь обирає здоров’я» тощо. Скептик, звичайно, міг би сказати, що в будь-якому випадку учні не схотіли б відверто критикувати вчителя і робити свої зауваження. Але ж факт лишається фактом: у стареньку Ставрівську школу, де катастрофічно не вистачає приміщень, де репетирувати конкурси і займатися фізкультурою поки що доводиться в коридорі, батьки ведуть своїх дітей навіть із сусіднього району. А це означає, що тут працюють справжні вчителі – гарні професіонали і просто добрі люди. Якими ж якостями має володіти вчитель? На думку нашої героїні:
– Перш за все не ставити себе вище дітей, поважати їхні думки, прислухатися. Звичайно, якщо складається така ситуація, що треба бути авторитетом, то треба бути і строгою з ними. Бути їхнім старшим другом...
Свою минулорічну перемогу Наталя Бурдейна згадує так:
– Не сподівалася перемогти .Зараз вчителі – творчі люди, працюють дуже багато, тому це був дуже велиикий сюрприз. Там не тільки вчителі були, а й медики, науковці, спортсмени, навіть студентство. Тому це такий стимул для праці: треба ще краще і краще.
Наталя БОНДАРЕНКО,Красноокнянський раон
Свято сільської вулиці
СелоЗагнітків, щонаКодимщині, – цекрайжиттєдайнихчорноземівіцілющоївиноградноїлози, дбайливодоглянутихрукамилюдей, щовміютьітрудитися, ічаруватинеповторноюкрасоюсвоєїдуховноїпраці. І це вкотре засвідчило «Свято добрих сусідів», організоване директором місцевого Будинку культури Фросиною Григорівною Сторож – неординарним керівником, митцем-професіоналом.
На вулиці Котовського, уквітчаній різнокольоровими стрічками, квітами, різноманітними вітальними гаслами, унікальними витворами ужитково-прикладного мистецтва місцевих майстринь зібралися і старі, і малі жителі з усього села. Найперше, вшанували хвилиною мовчання тих, хто відійшов у інший світ, поклали до їхних могил квіти.
Всі разом зробили невеличкий, але цікавий екскурс в історію села, який свідчить, що перший будиночок на цьому місці з’явився 509 років тому. А нині тут налічується 30 дворів, близько 100 чоловік господарює на цих обійстях, виховують 19 дітей, з яких 10 у нинішньому році вступили до вищих навчальних закладів.
Вшанували також старожилів – Мотрину Кукумань, Тетяну Байрак, Анастасію Кушнір, Зінаїду Колісник, Ольгу Жук, і наймолодшого жителя вулиці Віталія Заболотного; ветеранів війни і праці; багатодітну матір Жанну Буздуган, яка разом з чоловіком виховує четверо дітей, двоє з яких навчаються в інститутах; батьків, котрі виховують дітей гідними громадянами України, – Любов та Юрія Жигайло, Параску та Валерія Насаїлових, Валентину та Віктора Колісників, Наталю та Петра Кириченків, Лідію Дідийчук – вдову, котра виховує дітей сама; тих, хто тримає зразковим власне обійстя, – Петра і Діану Мельників, Анатолія і Галину Бодачівських, Віктора і Валентину Шиндорів, Михайла і Галину Бодачівських, Віктора і Людмилу Рубанських; Лідію та Михайла Гилко; майстринь-ткаль – Євгенію Рубанську, Дарину Ротаренко, Ольгу Жук; найкращу вишивальницю Марію Михалкову. Всі вони отримали подарунки і грамоти від жіночої ради села.
Слова подяки на свою адресу почули і найкраща бабуся; і зразкове подружжя; і найактивніший читач; учасник художньої самодіяльності; найдбайливіші зяті; щедрі на добро люди.
У конкурсі криниць всі три криниці визнано зразковими. Та й не дивно, бо і за чистоту джерел, і за красу навколо криниць дбають самі люди.
Всіх нагороджено грамотами і подяками, кожен отримав музичний дарунок у виконанні фольклорного колективу «Витоки», вокального родинного тріо «Суцвіття» у складі подружжя Світлани та Сергія Олійників і Фросини Сторож, вокалістів Світлани Черней та Василя Мазура, духового оркестру під керівництвом художнього керівника Сергія Олійника.
– Мета заходу, – каже Фросина Григорівна, – не стільки облаштування вулиці, скільки зміцнення добросусідських стосунків, єднання поколінь, духовне збагачення кожного. А тому такі заходи у селі триватимуть.
Запальні українські танці, до яких разом з фольклорним ансамблем долучилися всі присутні, завершили свято, яке дало змогу людям ще раз торкнутися витоків прадавньої національної культури, яка є вічним джерелом натхнення як для митців, так і для аматорів.
Любов КУЗЬМЕНКО,Кодимський район
