Обложний довгоочікуваний дощ, що зарядив на кілька днів, продиктував нам початок бесіди із першим заступником начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. Панчишиним. Коментуючи погодні умови, Іван Васильович, не приховуючи свого великого задоволення, відзначив:
– Це справді рятівний дощ. Опади випали в усіх районах області в межах від 20 до 40 міліметрів. Земля, нарешті, після майже піврічної перерви одержала довгоочікувану вологу.
Але ж ще 10 жовтня, за даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, в орному, та й у метровому шарі вміст вологи був у 3-4 рази менший за припустиму норму. Ось у таких екстремальних умовах нашим хліборобам доводилося працювати практично увесь сільськогосподарський рік, що наближається до свого завершення.
– Але, за результатами вирощеного врожаю, начебто, посуха особливо не відчувалася?
– Єдиний її, якщо так можна висловитися, позитивний чинник полягає у тому, що вдалося у досить короткий термін і без втрат зібрати врожай озимих культур.
До цього варто додати незрівнянні трудові зусилля жителів села, місцевих механізаторів та їхніх колег із залучених жнивних загонів. Позначилися і високий професіоналізм наших агрономів, і безмірна сільська ретельність кожного його жителя.
У результаті, цього року за попередніми підрахунками будемо мати 2,9 млн тонн зерна у фізичній вазі, що на чверть більш того показника, що прогнозувався довгостроковою програмою «Зерно Одещини 2005 – 2010». Звичайно, це менше, ніж результати рекордного минулого року, але, з огляду на погодні умови, про які ми вже говорили, це теж високе досягнення.
– Але сільські роботи йдуть суцільним ланцюжком, не встигнеш зібрати один урожай, як треба готувати основи для майбутнього. Який тут стан справ?
– Скажу одразу, що тривалі аномальні погодні умови не злякали хліборобів. Для них не існувало дилеми: сіяти чи не сіяти. Тим більше, що вони на багаторічній практиці переконалися, що основний збір зерна створюється на озимому полі. А ярі – справа не завжди надійна. Вони дають добрий результат раз у 3-4 роки, що підтвердилося і цієї осені. Скажімо, кукурудза дала з гектара у середньому 24 центнери, слабко вродили соняшник, рис, інші пізні культури. Це теж диктує тактику наших селян.
Візьмемо, наприклад, озимий ріпак. Його посіяно на площі 187 тис. гектарів. Це значно більше, ніж прогнозувалося. Одні у цьому бачать лише погоню за додатковими доходами. Але це, як кажуть, не уся правда. Ось як, наприклад, пояснює ситуацію Микола Златов, керівник фермерського господарства «Балкан», що у Саратському районі. Він засіяв ріпаком 3700 гектарів. З огляду на несприятливі погодні умови, говорить він, частина посівів може загинути. Але ці поля оптом підуть під пар, маючи сидеральні (зелені) добрива. І ризик виявиться мінімальним.
Так вчинили і багато інших. І справді, короткочасні вересневі дощі лише спровокували проростання насіння, а потім на окремих ділянках дружні сходи так і не з’явилися. Отже, надалі буде більше сидеральних добрив, які з успіхом замінюють відсутність органіки.
– А як виглядає майбутній зерновий клин? Адже там роботи ще тривають...
– Так, якісь коливання із сівбою озимих зернових на початку посівної компанії спостерігалися. Все ж таки посуха є посуха. І коли на деяких полях утворилися тріщини на глибину у 60 сантиметрів і більше, то було над чим замислитися, перш ніж іти на всезростаючі витрати на насіння, добрива, пально-мастильні матеріали. І все ж таки сівба озимих була проведена і триває ще й сьогодні.
За прогнозами буде посіяно 720 тисяч гектарів озимих, що навіть більше, ніж минулого року. З них озима пшениця займе 462 тисячі гектарів, ячмінь – 253 тисячі, жито – 5 тисяч. Крім того, і під посів на зелений корм виділено ще 4 тисячі гектарів.
Варто сказати, що у проведенні посівної в екстремальних умовах селянам багато у чому допомогли своїми порадами та консультаціями вчені селекційного-генетичного інституту і Одеського інституту агропромислового виробництва. Йдеться і про відбір насіннєвого матеріалу, і про визначення оптимальних термінів сівби у конкретних умовах та на конкретних полях.
На сьогоднішній день посівну повністю завершили сім районів: Ізмаїльський, Комінтернівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Болградський та Саратський. Ще вісім ведуть роботи на останніх гектарах.
І все ж таки на цьому у загальному благополучному тлі не можу не сказати про тих, хто тягне з посівною. Серед них, напрочуд, ми знаходимо Білгород-Дністровський, Кілійський, Тарутинський та Савранський райони. Як бачимо, вони з різних зон, і тому одними погодними умовами ситуацію не пояснити. Позначаються тут і низький рівень організаторської роботи, і невміння лавірувати в екстремальних умовах.
– Посівна закінчується, тепер і відпочити можна?
– Ви ж знаєте, що селянин без роботи не залишається ні на день у будь-яку пору року. Зараз хотілося б їм порадити зосередити свою увагу на заготівлі добрив, пально-мастильних матеріалів, інших ресурсів. Справа у тому, що в міжсезоння ціни на ту ж аміачну селітру падають із двох тисяч гривень до 1,5 за тонну, на дизельне паливо – теж із різницею 0,6 тис. гривень за тонну. Це стосується і цін на насіння ярих культур. Їх нам потрібно мати не менше 47 тисяч тонн. Крім того, потрібно створити і певний страховий фонд.
Адже сільськогосподарський «цех» перебуває просто неба, і тут багато чого залежить від погоди. А ранні сніг та морози у західних країнах ще раз попереджають, що сюрпризів від погоди ще можна чекати. Але краще бути до них готовим заздалегідь.
– А яку допомогу одержали хлібороби цього року? Адже про неї так багато говориться в урядових колах...
– Говориться багато, але робиться поки що мало. За наявними загальнодержавними програмами розвитку села обіцяні кошти надійшли поки що не у повному обсязі. Фермерам обіцяно допомогу у 4,8 млн гривень. Зараз йде оформлення документів на їхнє одержання. Але ж ці кошти так потрібні були за підготовки до посівної кампанії.
І все ж таки наші хлібороби заявляють: не треба нам подачок, а створіть умови для того, щоб ми самі змогли заробляти.
І справді, непередбачувані труднощі на них чекають буквально на кожному кроці.
Скажу про одне. Зараз багато розмов ведеться щодо високих цін на цукор. Але хто їх зробив такими? В області одразу закрили три цукрові заводи, і наявну сировину довелося возити до Черкаської області. Рік минув, а оплати дотепер немає. Агрофірма «Удич» заборгувала Любашівському району 1,2 млн гривень, Христинівський завод – 0,8 млн гривень Красноокнянському району. І ніхто не хоче допомогти у їхньому одержанні, хоча зверталися до різних інстанцій, аж до Міністерства аграрної політики. Залишається тепер лише звернутися до суду. Хіба це нормально?
І ще до даної теми. Усі три цукрові заводи вже виставлені на продаж. Ні, не для їхньої подальшої модифікації, а для наступного використання на металобрухт.
До цього ще варто додати, що у північних районах було закуплено сучасну французьку техніку для сівби та збирання цукрового буряку на 6 млн американських доларів. Зараз вона теж простоює без діла. Ось так і доводиться селянам працювати, а вірніше, вибиватися із труднощів. І обіцяні сьогодні 750 гривень за кожен посіяний гектар буряку справі мало допоможуть.
Добре, що небо нас ще не забуває і все ж таки дарує працьовитим селянам довгоочікуваний дощ. Отже, будемо знову із урожаєм.
– Дякую за бесіду.
