У селі Солтанівці Гвоздавської сільради Любашівського району настоятель храму Почаївської ікони Божої матері, отець Олександр разом з матушкою Оксаною опікують неблагополучну багатодітну сім’ю.
Протягом останніх п’яти років батюшка Олександр Голубець несе духовність парафіянам своєї парафії і за покликанням небайдужої пастирської душі творить добро, допомагаючи сім’ям, які опинилися у складних життєвих ситуаціях.
В одній такій родині виховувались хлопчик і дівчинка. Побачивши, в яких умовах живуть діти, родина Голубців вирішила забрати до себе дівчинку. Її батьки з радістю погодилися на пропозицію і запропонували взяти ще й сина. Через кілька місяців мати мала народити двійню. Та коли справа дійшла до оформлення опікунства, горе-батьки передумали. Зрозуміли, що перестануть отримувати допомогу на дітей!
Невдовзі, вже після народження у цій родині двійні, батюшка з матушкою за згодою депутатів сільради оформили відповідні папери, щоб державна допомога на дітей йшла за призначенням. Тим більше, що сім’я їхніх підопічних проживала в таких жахливих умовах, що новонароджених навіть відмовлялися батькам віддавати. Тоді подружжя Голубців «під чесне слово» взяло для цієї родини у кредит на півтора року добротний будинок. Кредит гаситимуть за «дитячі» кошти. А зараз придбали речі для новонароджених, допомагають продуктами харчування та постійно контролюють спосіб життя своїх підопічних.
У самих Олександра Івановича і Оксани Михайлівни є власні три чудові донечки: Олександра, Іванка і Ніна. Цього року найстарша – Сашенька – пішла у перший клас Зеленогірської ЗОШ І – ІІІ ступенів. Молоді батьки взяли найактивнішу участь у підготовці класної кімнати, ремонті парт тощо. Отця Олександра Голубця було обрано головою ради школи.
Нещодавно в нашому 1-А класі сталася біда. Хлопчик Володя Ретівов, бавлячись дома, зламав ногу. Він також з неблагополучної сім’ї, його вихованням займається одна мати, а мешкають вони разом з родичами у чужому будинку. Грошей у матері ледве вистачає на прожиття. Сім’я живе в таких умовах, що навіть немає чим плиту в хаті розпалити. Скалічена дитина п’ять днів перебувала вдома без медичної допомоги – не було за що і чим відвезти хворого до лікарні.
Я запропонувала дітям нашого класу попросити батьків зібрати кошти, щоб відвезти хлопчика до лікарні. Діти приносили хто скільки міг. Потім вся школа взяла участь у порятунку дитини. Але першою, почувши про таке лихо, відгукнулася сім’я Голубців. Отець Олександр сам відвіз Вову до лікарні і потурбувався про належне лікування. Благодійність з боку родини священика на цьому не закінчилася. Після лікарні Олександр Іванович Голубець забрав хлопчика до себе додому, де створив йому належні умови для швидкого одужання. Як добре, що поряд з нами живуть люди, яким небайдужа доля чужих дітей, і які творять добрі справи не для реклами. Для них, родини Голубців, – це норма життя. Я від імені батьків і дітей висловлюю щиру вдячність нашому пастирю і його дружині за людяність і співчуття, а також всім батькам, хто пожертвував кошти на лікування мого учня.
