Щедра нива братів Мазуренків
Фермерське господарство «Обрій», землі якого розташовані на території Новокарбівської сільської ради, вдруге поспіль визнається одним з кращих сільськогосподарських підприємств Любашівського району. Цьогорічний ужинок зернових на круг склав по 46 центнерів з кожного гектара, що на 5,6 ц більше, ніж торік. Урожай міг бути і вищим, якби град не вибив 300 гектарів посівів.
Секрет успішного господарювання, вважає керівник трудового колективу Віктор Мазуренко, залежить від впровадження нових технологій. Але при цьому не потрібно забувати про досвід багатьох поколінь хліборобів.
У 1992 році Віктор Мазуренко почав господарювати на власній землі разом з двома братами: старшим – Василем і молодшим – Сергієм. Тоді, відділившись від КСП «Батьківщина» лише з 36 гектарами, досвідчений механізатор прозорливо заглянув за обрій і не помилився. Адже започаткував підвалини сучасного передового господарства, якому донедавна належало 700 гектарів орних площ, а цього року додалося ще стільки ж. Сьогодні від успішної праці братів Мазуренків залежить не лише добробут їхніх родин, а ще й 250 односельчан, які віддали їм в оренду свої земельні наділи. Тому фермер прискіпливо підходить до вибору посівного матеріалу. Переважно сіють еліту або першу репродукцію перевірених озимих сортів пшениці та ячменю: «подолянка», «куяльник», «одеська-267», «зимовий», «луран» та «основа», дотримуючись всіх агротехнічних норм, вносячи достатню кількість мінеральних добрив та органіки. А нива, як відомо, віддячує щедрим ужинком лише дбайливим господарям. Цьогоріч окремі площі дали по 65 – 67 центнерів з гектара.
Надії на врожай подає і нинішня озимина, яка вже добре зійшла на всіх 700 гектарах. Готуються площі під ярі культури, на яких трудяться кращі механізатори ф/г «Обрій» Іван Іванов та Юрій Клім на своїх тракторах Т-170 і Т-150.
Навесні ляже у благодатний ґрунт насіння ярого ячменю, вівса, гороху, гірчиці, кукурудзи, соняшнику. Деякі площі відводяться під пари.
Після реформування КСП Мазуренкам дісталося дещо зі старенької сільськогосподарської техніки і один автомобіль ГАЗ-53. З роками технічний парк, яким опікується закоханий у техніку інженер Сергій Мазуренко, виріс до 6 тракторів, 3 автомобілів і 2 комбайнів. Правда, більшість з них довелося складати ледве не з металобрухту, проте в роботі техніка майже не підводить. Позаторік завдяки обласній програмі вдалося придбати комбайн «Полісся», який фактично і «витягнув» жнива. Комбайновий екіпаж на чолі з Петром Копильцівим намолотив понад 2 тисячі тонн збіжжя. У цьому ж році розстаралися на новеньку імпортну шестиметрову сівалку. Через підвищення курсу долара довелося віддати за неї 950 тонн ячменю.
Старший з братів – Василь – опікується тваринництвом. Його почали відроджувати дев’ять років тому. Нині на фермі є 50 корів, 300 овець і півтисячі свиней. Є бажання розширювати тваринницьку галузь, але колишні колгоспні приміщення, особливо комплекс на тисячу голів ВРХ, були розібрані або понівечені в період розпаювання. І все ж Мазуренки таки планують відремонтувати ще один корівник.
Не пропадає в господарстві навіть гній. Його дев’ятирічний запас вже вивозиться для удобрення стогектарного поля. Цього, звичайно, мало, тому частину органічних добрив будуть брати безкоштовно у сільських господарів. Вони таким чином звільнять свої подвір’я від багаторічних запасів.
Органіка, сівозміна, багаторічні трави, сидерація ґрунту, пари, нова техніка, добірне насіння – це не повний арсенал для підвищення родючості землі і отримання високих врожаїв, які використовує у сільськогосподарському виробництві Віктор Мазуренко разом зі своїми братами. А особливо покладається фермер на свій трудовий колектив, який нараховує 17 досвідчених механізаторів, тваринників та робітників. Каже, що трудівники підібралися добросовісні, їм можна довірити будь-яку відповідальну роботу.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей», Любашівський район
Фермер дарує квіти...
За тридцять років роботи після закінчення Одеського сільгоспінституту Петро Дмитрович Далаков сьорбнув усякого. І радість великих досягнень, коли під його наглядом агронома був сад, що нараховував цілу тисячу плодових дерев, і гіркота розформування КСП ім. Г. Димитрова Татарбунарського району, де поступово зник і сам сад.
Чи могла людина, яка вважає себе агрономом – професіоналом погодитися з такою ситуацією. Звичайно, ні. Але старого не повернеш, а нове треба створювати з нуля. І якщо так вже склалося, то й підходи повинні бути зовсім інші, вважав Далаков.
Він ретельно вивчав ситуацію в інших районах і областях, відвідував виставки, листувався з відомими садівниками. Для початку вирішив зайнятися тільки вирощуванням саджанців фруктових дерев. На його землях, виділених за пайовими нормами, з'явилися маленькі паростки яблунь, потім персиків. А коли йому довелося побачити справжній розарій з десятками сортів "королеви квітів" – він не втримався від спокуси і самому спробувати. Та й кому, як не агрономові, примножувати земну красу, дарувати людям радість.
Вирощені ним саджанці яблунь і персиків, інших плодових дерев ідуть просто нарозхват. А влітку разом з кущами чудових троянд покупці могли купувати і букети, що і робили з величезним задоволенням.
Петро Дмитрович сам торгівлею не займається, а віддає квіти оптовикам з Кілії, Татарбунар, Одеси. Я був не раз свідком того, як люди щиро захоплювалися трояндами Далакова, запитували, де можна придбати саджанці.
– А як же сад? – запитую в співрозмовника, з яким зустрівся нещодавно на першій Міжнародній сільськогосподарській виставці в Одесі, біля Палацу спорту.
– Сад буде обов'язково. І зовсім не такий, що був раніше у селі. Нову посадку багаторічних насаджень провадимо за новою інтенсивною технологією. Яблука будуть найрізноманітніших сортів до 25 тисяч дерев. І ще 15 тисяч – персики. Все разом – експериментальний сад, де саджанці будуть на карликовій підщепі.
А троянд у нас буде не менше 80 сортів. І не тільки саджанці. Екзотичні квіти шести сортів уже добре відомі у багатьох районах і містах області.
Втім, – уточнив співрозмовник, – я квіти більше люблю дарувати. Нехай вони приносять радість людям...
Залишилося додати, що на тій виставці Далаков обходив буквально всі павільйони, поповнював свою сумку новинками літератури, адресами колег-садівників, якимись саджанцями. А потім йому ще пощастило дістати пігулки "теравет".
– Розумієте, – пояснив він, – це один з останніх винаходів учених, його треба використовувати під час садіння молодих саджанців. Препарат сприяє нагромадженню вологи, а коли посуха віддає її рослині, як і поживні речовини, які у ньому містяться.
З усього було видно, що придбання було цінне. Отже, і фруктові дерева підуть у ріст інтенсивніше, і люди незабаром знову побачать за селом новий квітучий сад, і жінки частіше одержуватимуть букети розкішних троянд.
Олексій СТЕПАНОВ
Побільше б таких трудівників
На сьогоднішній день така фраза «йду на ферму» у більшості сіл вийшла із вжитку. На жаль, переважна більшість агроформувань не займаються тваринництвом, а ті ферми, які були колись, або реконструйовані під якісь інші потреби, або просто порозвалювалися.
Треба віддати належне тим, хто зумів зберегти або відродити галузь тваринництва. До таких відноситься ТОВ «Батьківщина» Ширяївського району, яке очолює Володимир Володівщук. Володимир Петрович зумів згуртувати таких людей, які з великим почуттям відповідальності ставляться до своєї справи. Про одного з них піде мова.
Понад десять років очолює свинотоварну ферму господарства Валентин Федорович Антонюк. До цього він трудився в сільському господарстві на різних ділянках виробництва. Відповідної освіти не має, але постійно самотужки поповнює знання, навики, запозичує досвід старших колег. Директор товариства Володимир Петрович Володівщук говорить:
– Побільше б нам таких трудівників. Він працює не менш кваліфіковано від тих, хто має вищу освіту.
На фермі утримується близько 450 голів свиней. В тому числі 50 основних свиноматок. Розміщене поголов'я у трьох свинарниках. В одному – свиноматки з ремонтними свинками, в другому – поросятка від тридцятиденнного віку і в третьому – відгодівельне поголів’я. Разом із завідувачем це клопітне господарство доглядають свинарі Олександр Олійник, Дмитро Антонюк. Сергій Згібарга, Володимир Непом’ящий та охоронець Павло Тулба, який не тільки охороняє все фермське майно, а й нерідко приймає новонароджених поросяток. Якщо льоха пороситься вночі, то він не викликає свинарів, а сам дає раду.
Саме тому, що цей невеликий колектив працює злагоджено, дружно, що в будь-яку хвилину всі трудівники можуть підмінити один одного, тут добрі результати. Торік рентабельність склала 44 відсотки. У цьому році очікується ще вища. За рік від кожної свиноматки тут отримують по 20 ділових поросят. Непогані результати мають і на відгодівлі. Щомісячно реалізовують по 40 – 50 свиней вагою від 115 до 120 кілограмів. Причому такої ваги вони досягають за 4,5-5 місяців.
Важливим чинником у досягненні таких показників тут вважають порідне схрещування. Здійснюють його на базі великої білої української породи та двох французьких селекцій «Ландрас» і «Дюрон», плюс естонська порода. Щоб зрозуміти ефективність такого експерименту варто сказати, що чиста порода дає середньодобові прирости ваги від 500 до 550 грамів, а при порідному схрещуванні цей показник досягає від 700 до 900 грамів .
Чималу роль відіграє й те, що вже два роки в господарстві діє свій міні – комбікормовий завод, на якому виготовляють кормові суміші з використанням білково-вітамінних добавок та мінеральних здобрювачів.
Та все ж головний чинник – це люди, які знають, люблять свою справу. І тут зростає роль безпосереднього керівництва. Завідувач не тільки чудовий фахівець свиновиробництва, він вміє знайти підхід до кожного трудівника ферми, правильно розставити їх на виробничих дільницях. Людяність в поєднанні з вимогливістю стали запорукою добрих показників, ферма дає прибуток господарству, а людям – заробіток. Саме завдяки цьому в ТОВ « Батьківщина» фраза «йду на ферму» залишилася в повсякденному вжитку.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
