Фахівці стверджують, що зелений туризм – один із найперспективніших напрямів у розвитку туристичного бізнесу в світі. Активно він розвивається і в Польщі, де нещодавно на міжнародному семінарі з розвитку сільського туризму побувала делегація з України. Метою візиту було запозичення досвіду польських колег, бізнесменів у сфері сільського зеленого туризму. У містечку Старе Поле в рамках україно-польського проекту «Підтримка інституцій, що працюють у селі та в сільському господарстві у сфері розв’язання актуальних, найважливіших громадсько-економічних проблем України» відбувся тренінг, у якому взяли участь представники шести областей України, зокрема, Одеської. Наших земляків на цьому заході репрезентувала начальник відділу культури і туризму Ізмаїльської райдержадміністрації Людмила Григорівна Чилік. Наш кореспондент попросив її поділитися своїми враженнями про побачене.
– Сьогодні в Польщі накопичено досить великий досвід з питань розвитку сучасного села. Нам показали різні напрями: від сміттєхвалищ, очисних споруд – наскільки екологічно чистими можуть бути ці підприємства, до сільських садиб, які займаються виробництвом молока, овочів, фруктів, де на подвір'ях нової техніки більше, ніж у нас колись було в колгоспі.
Але, за великим рахунком, вразило не це. Ми відвідали кілька міст – великих та малих. Проїжджали дуже гарні місця. Скрізь чистота, порядок, європейський блиск. Взяти хоча б Старе Поле, де ми перебували. Це невеличке село, але настільки гарне та доглянуте, обладнане, що назвати його так язик не повертається. Швидше, містечко із сучасним готелем, у кожному номері якого – телевізор, гаряча вода цілодобово, з яскраво освітленим у нічний час стадіоном...
Можна лише захоплюватися внутрішньою культурою поляків. Як вони цінують те, що мають. Наприклад, є в них така національність – кашиби. Їх небагато, але в них є своя мова, гімн, вони цінують і люблять свою культуру. Щоб звернути на себе увагу, вони влаштували музей просто неба у лісі. Музей привертає туристів тим, що в ньому найдовша у світі дошка. Кашиби знайшли у своїх лісах найвище, 60 метрів, дерево, привезли його, розпиляли і виставили в музеї. А поруч розташована церківка, на вході до неї запам’ятовується напис: "Думаємо по-польському, говоримо польською мовою, любимо по-польському". Гадаю, коментарі зайві.
Скажу чесно, усе побачене, звичайно, вражало. Але, відвідуючи черговий об'єкт, я подумки переміщувалася то до Муравлівки, то до Утконосівки, то до Старої Некрасівки... Тому що туристичний потенціал нашого краю дуже й дуже великий, починаючи від річок, озер до самобутності та переплетення культур, унікальності людей. Сьогодні ми можемо показати туристам те ж вирощування помідорів, перцю, картоплі, багату бессарабську кухню.
А які в Ізмаїльському районі творчі колективи! Усього їх 136, з них 30 – народних. Є в нас 53 народних умільця, починаючи від різьблення по дереву до карбування, лозоплетення, вишивки – постійні учасники районних, міжнародних виставок та фестивалів.
До тієї ж Старої Некрасівки можна возити екскурсії до пам'ятника міжнародного значення "Меридіан", а заодно відвідати місцевий клуб, де завідувачкою Людмила Полубуткіна – чудовий керівник та майстриня на усі руки. І так=их обдарованих людей в наших селах дуже багато. Візьміть Першотравневе та Кислиці – там безцінні українські вишивки, в Утконосівці та Озерному – унікальні домоткані рушники. У Новій Некрасівці чоловіку в 70 років прийшов дар, він почав писати ікони.
У нас є що запропонувати туристам, зокрема, іноземним. Тим більше, що до Ізмаїла постійно заходять судна Українського Дунайського пароплавства із німецькими туристами, яких привертає первозданність природи дельти Дунаю.
Охочих побачити наш край не бракує. Люди готові заплатити за можливість посидіти із вудкою на березі озера, попити парного молока, походити по свіжоскошеній траві, насолодитися тихим сільським пейзажем. Але усе це поки що проходить повз нас з однієї причини: ми не можемо надати елементарних побутових умов. У будинках, які ми надаємо для проживання немає внутрішніх туалетів, каналізації, гарячої води – те, без чого сучасний турист не уявляє свого відпочинку. А ще більша проблема – наші дороги. Провести по них сучасні двоповерхові автобуси з туристами сьогодні неможливо.
Вихід один: дати поштовх розвитку сільського та зеленого туризму. Це можливо лише за наявності великої державної підтримки. Це дозволить упорядкувати території сіл, поліпшити екологію, створити нові робочі місця, поповнити місцеві бюджети.
Поки ж що покладаємося на власні сили. Зараз створюємо свої розробки та проекти з розвитку зеленого туризму. Спробуємо взяти участь у міжнародних конкурсах з надією виграти грант, і, якщо вдасться, залучити матеріальні кошти. Тоді реально займемося впровадженням перспективних напрямів.
