Їдучи в автобусі почула: «Та кому вони тепер потрібні ті клуби? Хто в них ходить? Телевізори, інтернет заполонили все.»
В розмову не встрягала, але почуте змусило замислитись. Занурившись в спогади, ніби на екрані телевізора бачила занедбані приміщення, які колись були будинками культури, або клубами. Пригадалось, як років кілька тому з одного села надійшов лист, в якому група молоді просила допомогти відродити роботу клубу. Приїхавши на місце, спочатку була вражена тим, більшість житлових, до речі, ще досить добротних, будинків в селі покинуто господарями. Одні поїхали в пошуках заробітків в міста. Інші взагалі переїхали на постійне проживання туди, де є хоч якась робота. Тож побачивши без даху, без вікон та дверей зате з масивними колонами приміщення Будинку культури, подумала, що тут і ходити до цього закладу культури нікому. Та помилилась. Як розповіли місцеві жителі, сюди на канікули приїздять студенти, онуки до дідусів та бабусь. І вечорами вони збираються на оцих руїнах. Розпалюють багаття, вмикають магнітофон і танцюють. Виявляється, що потрібен заклад культури навіть в такому малолюдному селі.
Буваючи на різноманітних святах, оглядах художньої самодіяльності в Ширяєвому, зробила висновок, що в районі добре налагоджена культурно-масова робота. А от як живуть сільські клуби у глибинці? Чи вони залишились вогнищами культури, чиє лише головним болем сільських рад, на балансі яких стоять? Щоб з’ясувати це, вирішила зробити таку собі екскурсію.
Свою подорож розпочинаю із села Бранкованове. Тут мені показують аж три будинки. Перший – стара, майже розвалена, без вікон, без дверей хата, в якій раніше був клуб. Та через аварійність приміщення перестав існувати. Неподалік велика типова будівля, яка мала стати окрасою села, але через брак фінансування перейшла в розряд довгобудів, в якому швидше всього не скоро справлятиметься новосілля. Та сьогодні, коли в селі залишилось зовсім мало людей, заклад культури такого розміру й не потрібен. Проте приємно, що сільський голова Ольга Должанська та завклубу Світлана Ткаченко виявились однодумцями і патріотами свого села. Вони вирішили використати приміщення колишнього дитсадка під клуб. Сільрада виділила кошти, чим міг допоміг відділ культури РДА, залучили одну людину через центр зайнятості і так спільними зусиллями зробили ремонт. Тепер в пристосованому приміщенні щотижня проходять дискотеки, на свята – концерти та урочистості, а впродовж тижня Світлана Олександрівна займається з членами гуртка «Умілі руки». Тут діти навчаються вишивати, виготовляти іграшки, вироби із природних матеріалів, малювати. Мають тут і караоке. Тісно співпрацює завідувачка клубу із місцевою школою. Спільно готують і проводять масові заходи, дбають про цікаве оздоровлення дітей під час літніх канікул.
Наступна зупинка у Валентинівці. На досить просторому майдані височіє приміщення Будинку культури. Схоже, колись це була досить гарна споруда. Тепер зверху штукатурка пооблуплювалась, один вугол почав розвалюватись. Та це ще, виявляється, тільки квіточки. Як показала завклубу Валентина Мочко, в залі утворилась така дірка на стелі, що видно небо. Зрозуміло, що всередину тече дощ, сиплеться сніг. В цьому ж приміщенні розташована і бібліотека. Бібліотекарка Тетяна Жупанова в своїх кімнатках власними силами підтримує належний порядок і палить плитку, аби було її відвідувачам тепло і затишно. Одну кімнату опалює і в ній провадить роботу завідувач клубу. В цьому році відремонтували невелику залу. А от що робити із глядацькою залою та приміщенням зовні ні Тетяна Макарівна, ні Валентина Лукашівна не знають. Звертались до сільського голови, та схоже, що його цей заклад культури не цікавить.
Під’їжджаючи до Макарівського будинку культури ще з вулиці почула українську пісню, яка линула із однієї кімнати цього великого будинку. Як виявилось, тут йшла репетиція гурту «Червона калина». Тож питання про доцільність роботи цього закладу культури відпало само собою. Жінки поважного віку співали одна за одною сучасні та старовинні українські пісні.
Макарівський сільський будинок культури, колись була дуже гарний, навіть величний. Тепер він теж потребує ремонту, але на все необхідне не вистачає коштів. «Робимо те, що хоч в наших силах, розповідає директор Олександр Косінський, – Дуже нам допомагає сільрада. Сільський голова Ірина Гаркава постійно переймається нашими проблемами. Ось нещодавно завершили ремонт одного із залів, де проводимо різні заходи. Тричі на тиждень у нас бувають дискотеки. На другому поверсі господарює бібліотекар Лариса Косінська. В неї справжнє царство книжок. Є чимало цікавих актуальних виставок. Взагалі Лариса Станіславівна та Олександр Сергійович працюють в унісон, допомагаючи одне одному.
Начальник відділу культури Ширяївської РДА Алла Федорівна Кирилюк не без гордості сказала, що таких закладів культури у районі переважна більшість.
– Всього в районі працює 28 будинків культури та клубів. Всі вони, крім РБК, перебувають на балансі сільських рад. Звичайно, живемо ми в досить непростий час. Економічні труднощі негативно впливають на нашу роботу, але ми не опускаємо руки і робимо чимало цікавого. В цьому році провели фестиваль-конкурс «Моє село – для мене ти єдине». Ви навіть не уявляєте, які були раді мешканці сіл, коли до них приходило це свято. У період економічної кризи людям потрібні позитивні емоції, вони мають знати, що про них не забувають, що пам’ятають про їхні трудові заслуги. А як це підтягує керівників органів місцевого самоврядування! Вони всі намагались підготувати свято так, щоб воно було краще, ніж у сусідів. В ході цього фестивалю наші села покращали, навіть помолоділи, – розповіла Алла Федорівна. А ще про те, що в цьому році, своїми силами провели зовнішні ремонти в Преображенському, Григорівському та Мар’янівському закладах культури. А в Новоєлизаветівському сільському будинку культури провели внутрішній ремонт, повністю перетягнули крісла та «переодягнули» сцену. Робили це за кошти сільради, та допомогли спонсори. До речі, цьому Будинку культури голова РДА Людмила Іванівна Жаданова подарувала комплект музичної апаратури. Допомогла вона і з ремонтом Новосвітівського будинку культури. ЇЇ стараннями тут поставлено пластикові вікна і двері. поштукатурено зовні приміщення, «переодягнено» сцену. Чимало сил, енергії і навіть душі вклала в цю справу і Новосвітівський сільський голова Наталя Миколаївна Загорянська.
Приємно відзначити, що в гарному стані збережено сільський Будинок культури села Новоандріївки. Сільський голова Василь Ткач дуже переймається закладами культури. Василь Анатолійович сам пунктуальний і цього вимагає від всіх працівників культури.
В аварійному стані був Чогодарівський будинок культури. Та завдяки спонсорській допомозі директора ТОВ «Біолент» Віктора Васильовича Бондаренка в цьому році тут було зроблено ремонт даху, частковий зовнішній ремонт (посклили вікна, які були закриті поліетиленовою плівкою)».
Було приємно почути щирі слова вдячності з вуст начальника відділу культури РДА Алли Кирилюк сказані на адресу спонсорів, які підтримують заклади культури району. Наприклад, в цьому році директор ПСП «Світанок» Віктор Федорович Маймескул дав кошти на придбання 20 комплектів сценічних костюмів для Старомаяківського сільського будинку культури. Новий комплект костюмів було пошито за спонсорські кошти директора ТОВ «Батьківщина» Володимира Петровича Володівщука, директора ПП «ГСП» Сергія Петровича Герасименка та райкому профспілки працівників агропромислового розвитку вокальному колективу районного Будинку культури «Сузір’я”.
Коли проводилися «Дні села», багато сільських закладів культури одержали подарунки від спонсорів. Валентинівський клуб, наприклад, одержав від голови РДА телевізор. Чогодарівський СБК – музичний центр із функцією караоке. Мар’янівському та Григорівському СБК директор АТП -15167 Алла Олександрівна Сизоченко подарувала світломузику. За рахунок ТОВ «Батьківщина» Бердинівська сільська бібліотека – клуб поповнилась комплектом дитячої літератури, а Новосвітівський клуб – музичним центром. Крім того Володимир Петрович Володівщук подарував Подольському сільському будинку культури телевізор.
– Радує те, що є люди не байдужі до культури, до дозвілля сільчан. Проте, все побачене і почуте ще раз переконує в тому що, сьогодні питання культури потрібно вирішувати на державному рівні, бо в селах немає коштів. Наприклад, у нас і райдержадміністрація, і сільські ради дуже добре ставляться до культури, чим можуть допомагають, але і в глибинці немає потрібних коштів для належного утримання приміщень. Тому й звертаємось до спонсорів. Те, що нас підтримують голова РДА Людмила Жаданова і чимало добродійників, надихає на творчість, на плідну працю. Та все ж було б добре, якби ми просто займались своєю роботою, створювали гарний настрій, а належне фінансування було б передбачене в державному бюджеті. Та про що можна говорити, коли у нас, в Україні, навіть немає закону поро культуру. Ми зовсім незахищені в правовому полі, – додала на прощання Алла Федорівна.
Що ж, будемо сподіватись, що з часом будуть і закон, і захист.
