Нещодавно мені дорікнули:
– Ви що, особистий кореспондент Білоуса? Про його підприємство пишете щороку!
– Так, – відповідаю, – особистий кореспондент. Тому що у Анатолія Володимировича на фермі корови дають по 4600 літрів молока.
Загальновідомо, що дослідне державне підприємство імені Суворова, розташоване у селі Оксамитному Болградського району, спеціалізується на виноградарстві. Тут вирощують сотні тисяч саджанців, які вже стали тисячами гектарів виноградних плантацій у різних районах Одещини, і не лише.
Оксамитненці і самі займаються технічними та столовими сортами винограду, за яким у сезон збирання приїжджають із багатьох міст України.
Здавалося б, цим видом діяльності, що приносить непоганий прибуток, підприємство могло цілком обмежитися. І, як говорить сучасна молодь, не паритися. Але в кожної людини, напевно, повинні бути якась професійна гордість, кураж, що часом розтоптує «ганебну розсудливість». Така гордість є у команди Білоуса. Анатолій Володимирович знову і знову повторює загальновідому аксіому: «Якщо працюєш у сільському господарстві, ти просто зобов’язаний займатися тваринництвом».
Останнім часом підприємству ім. Суворова ферма не приносила нічого, крім турботи та збитків. У найкращому разі, вдавалося закривати рік «по нулях». Але, одержуючи «мінуси», тут не везли корів на м’ясокомбінат, під ніж, а картали себе висновком: отже, погано поставили справу, отже, треба працювати краще!
Не можна не помітити, що А.В. Білоус вміє оточувати себе не просто професіоналами, а «хворими» людьми. Хворими на справу свого життя. Таким був – світла йому пам’ять – зоотехнік Олександр Волканов. Пам’ятаю, як він водив мене по фермі, звертаючи увагу на копитця телят, форму їхнього черепа та інші ознаки породи, відомі лише фахівцеві.
Іван Кожухар та Петро Маламен, що прийшли на зміну Волканову, продовжують скрупульозно вести зоотехнічну справу. І ось результат: за 11 місяців поточного року в ДГ ім. Суворова від кожної корови одержали у середньому по 4217 кілограмів молока. Неважко підрахувати, що до кінця року буде понад 4600 кг.
Таких надоїв не було навіть за радянських часів, коли повсюдно боролися за високі показники. Ветерани праці пам’ятають: якщо у середньому по фермі виходило понад 3000, це вже було досягненням, і лише окремі доярки брали планку у 4000 – для цього передовикам давали кращих корівок.
Домоглися високої продуктивності – одержали позитивний фінансовий результат. Минулого року у ДГ ім. Суворова виробництво молока принесло 80 тисяч гривень чистого прибутку. Нинішній рік за економічними показниками обіцяє бути не гіршим.
Сьогодні в більшості сіл півдня Одещини від ферм залишилися лише руїни. І спогади. На околицях же Оксамитного, як і раніше, гуляє флегматичне стадо української чорно-строкатої молочної породи, вражаючи подорожніх своїми розмірами: це не корови – це гори з рогами.
Корми для тваринництва ДГ ім. Суворова виробляє самостійно, хіба що сіно доводиться закуповувати у Кілійському районі – своєї землі мало. Сьогодні молоко реалізують оптом по 2 грн 33 коп. Хотілося б, звичайно, більше, але й за таких цін можна працювати, з певною вигодою.
– Наша продукція, переважно, постачається до Одеси, – говорить А.В. Білоус. – Причому, не до крамниць, а просто до дитячих садків та лікарень. Зрозуміло, п’ють натуральне оксамитненське молочко і наші, болградські, дітки. Бюджетні установи мають властивість розраховуватися із деякими затримками, але ми до цього ставимося із розумінням – справа важлива.
Нещодавно в «Одеських вістях» було опубліковано журналістське розслідування «Хто вбив корову?» Висновок було зроблено такий: тваринництво знищило відсутність державної політики підтримки вітчизняного виробника. Страшно сказати: за перші 8 місяців поточного року до України було завезено 5000 тонн імпортного вершкового масла. А де наше масло? Де наші корови?
Але, можливо, справа не лише у відсутності державної політики «зверху»? Але й державного мислення «знизу»?..
З початку року у Оксамитному від 150-ти корів одержали 632 тонни молока. Це – включіть уявлення – 160 машин-молоковозів. До кінця року довжина цієї автоколони збільшиться до 180-ти автоцистерн натурального продукту.
І на закінчення. «Одеські вісті» забезпечать «особистим кореспондентом» кожного, хто у такий спосіб поставить виробництво.
