Їх залишається лише двоє з вісімнадцяти
До 1-го туру президентських виборів залишилися лічені дні. Серед вісімнадцяти офіційно затверджених кандидатів у Президенти вже у перші тижні після старту передвиборної кампанії чітко проглядалися два безумовні лідери, – Віктор Янукович і Юлія Тимошенко. За час, що минув з тієї пори, обидва пішли у значний відрив від іншої групи переслідувачів, і тепер інтрига полягає лише в тому, наскільки великий виявиться відрив Віктора Федоровича від Юлії Володимирівни за підсумками... 2-го туру голосування.
У завершальні дні 2009 року, коли, відповідно до законодавства, минав термін оголошення результатів соцопитувань співгромадян, одразу кілька маститих аналітиків оголосили: мовляв, ім'я наступного Глави держави нам точно відомо, однак чи буде Україні від цього краще, ми не знаємо...
Керівник соціологічної групи «Юкрейніан соціолоджи сервіс» доктор соціологічних наук Олександр Вишняк два тижні тому вирішив назвати це саме ім'я.
– Лише диво перешкодить Вікторові Януковичу стати переможцем 2-го туру президентських виборів, – вважає Олександр Іванович.
– Навіть якщо Тимошенко «візьме» у російськомовних регіонах свій максимум, а Янукович не перевищить свій мінімум, – однаково відрив у 10 відсотків від суперниці буде достатній для оголошення Віктора Федоровича наступним Главою української держави, – констатує Олександр Вишняк.
Фальсифікації на виборах будуть обов'язково
Верховна Рада, відправлена на тривалі канікули, аж до лютого, була негайно зібрана за кілька днів до 1 туру виборів. На цьому наполіг Блок Юлії Тимошенко, оскільки Центрвиборчком, як і в 2004-му, дозволив голосування вдома без надання якихось обґрунтувань неявки виборця безпосередньо на виборчу дільницю. На попередніх виборах цією лазівкою охоче скористалися в декількох областях, особливо в Миколаївській і Херсонській областях. У разі, якщо парламент не підтримає вимогу БЮТ щодо надання кожним із «симулянтів» офіційно завіреного листка непрацездатності, Юлія Тимошенко має намір звернутися до ОБСЄ та інших авторитетних міжнародних організацій. За даними її штабістів, у Донецькій області кількість заяв виборців, які виявили бажання проголосувати поза межами виборчих дільниць, перевалило за 10 відсотків від їхнього загального числа. У чотирьох виборчих округах «удавано хворих» понад 11 відсотків...
Чи очікуються, крім «виїзних голосувань», якісь ще технології підробки волевиявлення людей?
У Комітеті виборців України таких технологій нарахували задосить. Запорука їх ефективного залучення, – недосконалий закон про вибори. Донині не відома кількість виборців, що голосують за межами України. На консульському обліку їх може значитися небагато, однак до посольств і консульств України з метою проголосувати можуть заявитися ледве чи не десятки тисяч «політично стурбованих». Центвиборчком, намагаючись урятувати ситуацію, плутано пояснює: мовляв, у разі відсутності громадянина на консульському обліку, скажімо, у Російській Федерації закордонна виборча дільниця стане для нього доступною у разі, якщо громадянин доведе легальність свого перебування в Росії. Враховуючи квотування іноземної робочої сили, про яке не дуже давно оголосили на найвищому рівні, добути необхідні для легалізації документи для багатьох українців стане досить проблематично.
У законі, незважаючи на лютий опір депутатів-ветеранів ВР, залишилася норма, відповідно до якої можна вносити виборців до списку у день виборів. У разі, якщо така дія буде зроблена за рішенням місцевого суду, знову ж, у день голосування, ці дані потім будуть звірені в реєстрі виборців. Якщо ж прізвище внесуть лише за рішенням виборчої комісії, – його вже ніхто і ніколи не перевірить. Іншими словами, до списку на будь-якій дільниці можна вносити хоч по сто, хоч по двісті «мертвих душ»; однаково потім ці дані будуть запаковані, опломбовані й навічно врятовані від оприлюднення. Ніхто не перевірить, чому так багато людей проголосувало, чому явка становить 110 або 120 відсотків. У законі дуже ускладнена, якщо не сказати більше, процедура оскарження подібних фальсифікацій.
Ще одна проблема – недосконалість реєстру виборців. Створювати його почали майже три роки тому. У серпні минулого року реєстр нібито набув чинності. Але варто було після цього спробувати провести довибори до місцевих рад, як виявилося, що неточність склала близько 20 відсотків! Не виключено, що автор цих рядків, пробігшись у день голосування за списком, як і в 2004 році, виявить у ньому людей, які або давним-давно померли, або на території виборчої дільниці взагалі не живуть.
Бути кандидатом – задоволення не з дешевих
Щоб відгородити суспільство від десятків, а то й сотень охочих називати себе кандидатами у Президенти країни, Центрвиборчком установив високу заставну суму для кожного. $300 тисяч і справді стрімко звузили довжину виборчого бюлетеня. «За бортом» опинилася навіть постійна учасниця всіх, без винятку, кампаній останніх років Наталя Вітренко. Екстравагантна лідерка Прогресивної соціалістичної партії принесла до будинку на пл. Лесі Українки – замість необхідних двох з половиною мільйонів гривень застави – рівно 1964 грн. Саме такий на сьогоднішній день розмір середньої заробітної плати в Україні. Захисниця всіх знедолених заодно навела приклад Франції, де «президентська» застава дорівнює «усього лише» $1180, – сумі, яка, у принципі, цілком по кишені рядовому французові...
З теперішніх вісімнадцяти претендентів на «престол» найзаможнішими є колишній перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу, екс-керівник передвиборного штабу кандидата Віктора Януковича на виборах Президента України 2004 року Сергій Тігіпко (близько $2,5 млн загального доходу у 2008 році), бізнесмен Михайло Бродський (загальні доходи у 2009 році – приблизно 18, 5 млн грн) і юрист Олег Рябоконь (6 млн грн).
Найбільш імовірний переможець виборів Віктор Янукович зі своїм сукупним доходом у 4, 8 млн грн посідає лише четверте місце в цьому списку. Доказів причетності Віктора Федоровича до якогось великого бізнесу практично немає.
П'ятий за рівнем доходів кандидат у Президенти – Арсеній Яценюк, екс-міністр закордонних справ і екс-глава Верховної Ради. В 2008-му Арсеній Петрович заробив трохи менше мільйона гривень. Понад 800 тисяч доходу у харківського юриста і депутата парламенту Інни Богословської, понад 600 тисяч – у теперішнього спікера Ради Володимира Литвина.
Найбідніший з усіх кандидатів – мер Ужгорода Сергій Ратушняк, який задекларував 95 тисяч гривень. При цьому Сергій Миколайович не стомлюється нагадувати: у той час, як деякі з кандидатів торгували порнокасетами на дніпропетровських базарах (натяк на Юлію Тимошенко – авт.), я, мовляв, вже був офіційним доларовим мільйонером…
Зрозуміло, надавані до ЦВК декларації про доходи – не більш, ніж формальність.
Журнал «Кореспондент», провівши власне розслідування, зробив висновок: принаймні шестеро з теперішніх претендентів на пост Президента країни є доларовими мільйонерами. Наприклад, вартість майна, яким володіє Віктор Ющенко, виводить його на друге, після Сергія Тігіпка, місце. Глава держави, зокрема, володіє 13 гектарами надзвичайно дорогої землі в Обухівському районі Київської області.
Протягом всієї передвиборної кампанії кожен з кандидатів витратив по кілька десятків мільйонів доларів. Юлія Тимошенко і Віктор Янукович «уклалися» у суму від $100 млн до $150 млн. Тому що найбільш рейтингові.
Безробітні та студенти нині затребувані
Простолюдини ж, які вистоюють кожен зимовий день по 12 годин біля агітаційних наметів, одержують, зрозуміло, набагато менше.
Найбільш престижною, з погляду заробітку, вважається посада агітатора Партії регіонів: 150 гривень. «За Юлю» платять по 100 гривень. За спікера парламенту Володимира Литвина – по 80 грн, але кожному заробітчанину покладається ще й обід «за рахунок фірми». Розраховуються з людьми наприкінці зміни. Щоб агітатори не опускалися до «халтури», їх час від часу перевіряють спеціально навчені «випадкові перехожі», які спостерігають з боку за процесом роздачі листівок і спеціально видрукуваних з нагоди газет. Перевіряльники можуть вступити з агітаторами в політдиспут – і не дай, Боже, найняті заробітчани не стримаються і почнуть ображати опонента!..
Непогано оплачується і професія прапороносця. За сумлінну працю щодо підтримання синьо-білого або «біло-сердечного» прапора у вертикальному положенні під час візиту Януковича/Тимошенко до якогось міста прапороносець «намахує» від 100 до 120 гривень.
Присутність у масовці оплачується з розрахунку 15 – 20 гривень за людину. Щоправда, є й «надбавка за терміновість»: якщо хтось із кандидатів намірився негайно зібрати мітинг щодо «обставин, що раптово відкрилися», кожному з учасників масовки платять по 50 – 60 гривень.
Найвищі заробітки, зрозуміло, очікують плебс безпосередньо в день голосування. Крім офіційної зарплати функціонерам виборчкомів видають від півтори до трьох тисяч гривень. За неповну добу роботи спостерігачем на дільниці – по 500 гривень.
Переможе найсильніший?
Незважаючи на досить сприятливі для Віктора Януковича дані всіх, без винятку, соціологічних опитувань, надію потрапити до 2-го туру і перемогти на ньому плекають не лише Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Володимир Литвин і Віктор Ющенко, що йдуть услід за лідером.
– Насправді в країні склалася дуже унікальна за всю історію її існування ситуація, – сказала «ОВ» кандидат у Президенти України Людмила Супрун. – Що ближче до 17 січня, – то більша кількість тих, хто не визначився у своєму виборі. На сьогоднішній день таких, хто не визначився, – майже 80 відсотків виборців!
Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова також називає цифру у 80 відсотків, – але вже в іншому контексті. Саме стільки людей в Україні переконані в тому, що країна рухається неправильним шляхом.
Українці масово незадоволені владою. І Верховною Радою, і Президентом, і урядом, і владою в регіонах і на місцях.
Саме цим і пояснюється жагуче бажання найбільш впливових політичних сил – Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко – скоріше провести вибори Президента країни за «продавленими» ними ж правилами, що передбачають використання, як мінімум, 20 різновидів фальсифікацій, і «розписати Україну на двох».
Перешкодити цьому квазіволевиявленню могло б впровадження електронної системи голосування. Як це було на нещодавніх виборах Президента Франції. Завдяки йому вже через 20 хвилин після закриття виборчих дільниць було оголошено ім'я переможця – Ніколя Саркозі.
В Україні ж підрахунок голосів на кожній з дільниць на цілком законних підставах може тривати... 30 (тридцять) днів. Скільки разів за цей час можна буде переписати протоколи й скільки сотень/тисяч голосів можна буде вигідно перепродати «потребуючій» у них політичній силі, уявити не так вже складно.
Крім постійного моніторингу настроїв електорату, БЮТ у ці дні здійснює і куди більш радикальні дії.
2 грудня минулого року уряд Тимошенко виділив 10 мільйонів гривень на будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт адміністративних приміщень судів. Майже одночасно зі Стабілізаційного фонду Кабмін виділив для Департаменту виконання покарань Міністерства юстиції України додаткові 239 млн грн. Ні 10, ні тим більше 239 мільйонів використати за прямим призначенням за кілька тижнів до завершення фінансового року – неможливо. Зате забезпечити собі лояльність суддів виправно-трудових установ під час виборів зовсім реально.
Як повідомили «ОВ» у штабі Партії регіонів, на імідж Тимошенко працюють навіть... сільські поштарки, яким Прем'єрка не дуже давно зробила надбавку до зарплати. Листоноші, крім виконання своїх безпосередніх обов'язків, займаються ще й укладанням договорів з агітаторами за ЮВТ, що працюють за принципом сітьового маркетингу. За залучення кожних 30 виборців виплачуються премії.
По-своєму цікава й передвиборна робота зі студентством. Скажімо, у Луганському національному педагогічному університеті ім. Тараса Шевченка, щоб заробити грошову премію за «вдалий політичний вибір» 17 січня, виборець-студент за допомогою убудованої в мобільник фотокамери зобов'язаний сфотографувати «галочку», поставлену напроти прізвища одного з кандидатів, і номер персонального бюлетеня. Неслухняним студіозусам можуть загрожувати позбавлення місця в гуртожитку і невиплата стипендії.
Україна без Ющенка
2-3 відсотки голосів, що «нараховуються» соціологами чинному Президентові, – наслідок зробленої Віктором Андрійовичем ставки на олігархів. Починаючи з 2004 року, олігархат і корупційні схеми в Україні стараннями Ющенка та його оточення зведені в абсолют. Теперішня Україна може називатися сучасною державою лише з великою натяжкою. Куди справедливіше характеризувати її «безгоспною територією», на якій безкарно правлять бал кілька кримінальних кланів.
Президент Центру глобальних і національних стратегій Василь Базів, який відповідав в Адміністрації колишнього Глави держави Леоніда Кучми за інформаційну політику, вважає майбутній спір двох фаворитів – без мінімальних шансів на втручання когось ще – багато в чому показовою.
…У попередній період перед 1-м туром найрейтинговіші кандидати без утоми «прасували» західні регіони України. Тому як існує давно виведена політологами формула: за кого проголосує Львів – той і стане Президентом.
У теперішніх реаліях ця формула трохи розширилася і звучить таким чином: якщо Український П'ємонт виступить консолідовано, – перемагає Юлія Тимошенко. Якщо ж електорат найбільш політизованих областей роздасть свої голоси технічним кандидатам – Президентом стане Віктор Янукович.
Постійна присутність Віктора Ющенка на всіх більш-менш значимих січневих заходах у Галичині саме й була продиктована прагненням гранично звузити електоральну базу своєї колишньої соратниці по Майдану-2004. Який – і це вже очевидно – став для українців найбільшим розчаруванням третього розпочатого тисячоріччя.
