Кожен регіон, зокрема й Одеська область, має свої особливості у сфері цивільного захисту населення, а також специфічні проблеми в службі МНС. Про них наша розмова з начальником Головного управління МНС в Одеській області генерал-майором служби цивільного захисту Михайлом Івановичем Вовком.
– Михайле Івановичу, які особливості Одеської області в сфері цивільного захисту населення?
– Перша особливість у тому, що Одеська область досить техногенно насичений регіон. Тут розташовано близько 7 тисяч вибухово- і пожежонебезпечних об'єктів, 7 портів з величезною кількістю і розмаїтістю вантажів, дуже великі підприємства: ТОВ «Одеський припортовий завод», ТОВ «Лукойл», морський нафтовий термінал «Південний», магістральні нафтопроводи Снігурівка – Одеса і Одеса – Броди, аміако- і газопроводи. Разом з тим, Одеський регіон – це 306 км морського узбережжя, на якому розташовано 548 санаторіїв, баз відпочинку, дитячих оздоровчих центрів. Забезпечення їх пожежної безпеки – лежить на наших плечах. Річки Дунай і Дністер несуть свої води по території області.
Тому служба МНС на Одещині, як ніде, затребувана, і розслаблюватися нам ніколи. Пошлюся на хоча б такий факт.
Наприкінці грудня минулого року в області вперше за 103 роки випала така кількість снігу, що утворилося 14 заторів автотранспорту у 5 районах. У кожному з них перебувало по 200-300 одиниць техніки. У снігових пастках опинилися тисячі людей. 68 населених пунктів залишилися без світла. Одразу ж під головуванням губернатора М.Д. Сердюка було проведено засідання комісії з питань ТЕБ і НС, створено оперативний штаб щодо ліквідації стихійного лиха. Головним управлінням МНС України в Одеській області була організована взаємодія з районними держадміністраціями, службами автомобільних доріг і електромереж, ДАІ. Для боротьби з наслідками стихії залучалися сили Міноборони і внутрішніх військ МВС. Усього для ліквідації надзвичайних пригод природного характеру було задіяно близько 1000 чоловік з усіх служб і понад 300 одиниць техніки.
За три доби було звільнено зі снігових заметів понад 4 тисячі чоловік і близько 3000 легкових і вантажних автомобілів, понад 150 автобусів і маршрутних таксі, 12 карет швидкої допомоги.
– Факт переконливий. А що непокоїть службу цивільного захисту в Одесі?
– Насамперед будинки старої побудови. Деяким з них понад 200 років. А будували тоді переважно із глини і очерету. Звідси дві проблеми – обвали житлових будинків і вогонь, що миттю поширюється по пустотілих перекриттях. Будинки розташовані, як правило, впритул один до одного і потрібно бути справжніми професіоналами, щоб не дати пожежі захопити цілу вулицю. Достатньо згадати складну пожежу в історичному будинку XIX століття, будинку Руссова, яку 20 бойових обслуг всіх підрозділів Одеси гасили протягом декількох годин. І все-таки, вдалося врятувати більшу частину пам'ятки архітектури і не допустити поширення вогню до будинків, що примикають. Або груднева пожежа на колишній фабриці з розважування чаю, також в історичній частині Одеси. І знову захистили архітектурні будівлі, що впритул примикають.
До пожеж м. Одеси, як я вже казав, додаються обвали житлових будинків, які відбуваються із завидною регулярністю.
– І в такому великому місті, донедавна, не було міського управління МНС, а організація управління пожежно-рятувальними підрозділами здійснювалася лише районними відділками.
– Так, це було так. Ускладнювалося загальне керівництво діями при аваріях і пожежах і це не дозволяло належною мірою взаємодіяти з міськими органами влади, комунальними, аварійними та іншими структурами.
Відзначу й те, що за дев'ять останніх років, згідно з генеральним планом розвитку міста, потрібно було побудувати дев'ять пожежних депо, але не побудовано жодного. Черга на одержання житла особовим складом становить понад 200 чоловік. Ми проаналізували, чому так відбувається, і дійшли висновку, що проблема в тому, що не було міської служби МНС, яка б замикалася на мерію міста. І добре, що керівництвом обласного управління МНС за підтримки Міністерства було ухвалено рішення і створено Одеське міське управління МНС.
– Михайле Івановичу, а яку небезпеку становлять річки й море?
– Що стосується Дністра і Дунаю, то вони минулого літа влаштували нам серйозний іспит. І ми його витримали всупереч паніці, що піднялася серед населення. Підтоплений був усього лише один двір.
І, звичайно, головна особливість регіону – це море. Тривожить те, що служба МНС практично не забезпечена необхідною технікою і устаткуванням для рятувальних робіт на морі. Нам вдалося створити свою водолазну службу, у нас є плавзасоби, але вони первинного характеру. При штормі більш ніж у два бали ми вже не можемо надавати допомогу.
У травні 2008 року був резонансний випадок, коли 4 рибалки на річковому човні вийшли у море за проблематичних погодних умов. На жаль, урятувати їх не вдалося.
Відповідно до європейських норм, кожна територія ділиться на зони, які повинні охоронятися авіаційною технікою. Будь-яка катастрофа, морська, повітряна й наземна, повинна перекриватися пошуковими повітряними групами. У Криму, у Херсоні й у Вінниці такі групи є. А в Одеській області такого прикриття немає. Питання оснащення підрозділів МНС потрібно вирішувати на державному рівні. А люди, які йдуть у вогонь, знешкоджують вибухові речовини, ризикуючи своїм життям, повинні мати нормальну заробітну плату, соціальний захист, забезпечений державою. У них повинна бути впевненість у завтрашньому дні, і вони повинні знати, що їх поважають за те, що вони роблять.
Але про яку повагу може йти мова, якщо в Одеській області не проведена воєнізація пожежних частин, що проходила по всій Україні. В області зараз 15 професійних пожежних частин, які охороняють навіть районні центри. От і виходить, особа МНС на місцях – це 60-річний дідусь, без засобів захисту, без обмундирування і сучасної техніки.
Минуло вже 5 років, як відбулося реформування пожежної охорони і МНС, але дотепер не проведена переатестація особового складу. Ми навіть аварійно-рятувальну техніку, яку купуємо, не можемо поставити на баланс у частину, тому що там за штатом можуть бути лише пожежні машини. Доки техніку в області не оновлювали, питання так гостро не стояло. Але за останні 2 роки до Одеського гарнізону МНС, завдяки нашому ентузіазму і допомозі Міністерства, надійшло 30 одиниць пожежно-рятувальної техніки.
Так, були створені аварійно-рятувальні загони. Але вони не панацея, адже такий загін на усю область один. А спочатку надають допомогу пожежні підрозділи. А в них як працювали пожежники, так і працюють. Тільки навантаження зросло у 10 разів, тому що функції на них поклали щодо порятунку всього і скрізь. А зарплата залишилася на тому ж рівні.
Тому, насамперед потрібно збільшувати штат, створити аварійно-рятувальні відділки при частинах. На жаль, реформа служби МНС, розпочата у 2003 році, до сьогоднішнього дня не завершена. Її треба завершити.
– Що Ви найбільше цінуєте у підлеглих? І що не сприймаєте категорично?
– Не терплю я обману у будь-якому його прояві. Нехай краще людина скаже так, як є, ми виправимо помилку і далі будемо працювати, аніж вона буде неправдою прикривати свою бездіяльність. А ціную в людях позицію служителя народу. Спочатку треба думати про службу, про підлеглих, про людей, які потрапили в біду, а потім уже про себе.
