Отже, колектив Українського Дунайського пароплавства, якщо можна так висловитися, оголосив «війну» Міністерству транспорту і зв'язку України, виставивши 27 січня пікет біля Мінтрансу і Кабміну. Оголошено, що у тому разі, якщо вимоги моряків хоча б частково не будуть задоволені, вони залишають за собою право на страйк...
Нагадаємо – протягом останніх декількох років пароплавство постійно лихоманить через кадровий безлад. На жаль, далеко не завжди при призначенні керівників у Києві дотримувалися необхідності віддавати пріоритети професіоналам. Згадаємо епопею із призначенням президентом ВАТ Євгена Самошина – дуже досвідченого чоловіка, який зумів за короткий термін певною мірою вирівняти становище у пароплавстві й поставити питання руба про необхідність списання застарілих суден, а потім з його зняттям з посади. У Міністерстві подібна самостійність суджень не віталася, у підсумку Самошина фактично змусили написати заяву із проханням про відставку.
Новим призначенцем за тодішнього міністра Йосипа Вінського став Вадим Сухоненко, який, на жаль, теж не мав профільної освіти. І це призвело до продовження хвилювань у пароплавстві аж до погроз перегородити Дунай або почати процес створення так званого «комунального» пароплавства. Була проведена розширена профспілкова конференція. Про події в УДП «ОВ» розповідали у лютому, березні й квітні минулого року.
Відзначимо тодішню позицію Євгена Самошина, який сказав, згадаємо, що в цій ситуації треба не воювати один з одним, а допомогти нинішньому керівникові, взагалі-то, здібному менеджерові, і він особисто до цього готовий.
Як говориться у Зверненні екіпажів суден ВАТ «УДП» до Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, в останній рік, із приходом нових керівників, після багатьох структурних перетворень, у пароплавстві намітилися явні позитивні зрушення: відновили виплати і погашення заборгованостей щодо заробітної платні, пожвавилися вантажопотоки, реально запрацював флот, у людей з'явилася хоч і маленька, але надія і упевненість в тому, що темні часи незабаром залишаться позаду.
Обнадіювали і затверджена на початку 2009 року Міністерством транспорту і зв'язку України програма виведення ВАТ «УДП» із кризи, а також підсумки листопадового засідання Комісії Мінтрансзв’язку України щодо списання морально і фізично зношених основних фондів галузі. Для пароплавства це означало: звільнення від тягаря величезних невиправданих і непродуктивних видатків на утримання по суті металобрухтних морських суден.
На превеликий жаль, всі ухвалені рішення залишилися тільки на папері. Практично жодні заходи не були виконані. І основна причина цього – пасивність і бездіяльність чиновників з міністерських кабінетів, включаючи першого керівника галузі, а також наших «телезірок» – депутатів Верховної Ради, які через особисті амбіції просто неспроможні ухвалювати необхідні законодавчі уточнення до багатьох суперечливих законів.
Що ж відбувається сьогодні, яку позицію посідає нинішній керівник пароплавства? А ту ж, що й попередники – як і колектив, по-своєму «воює» з вищим чиновництвом, намагаючись довести, що без збавлення від плавучого металобрухту колектив не може ефективно працювати.
– Сьогодні в компетенції Мінтрансу підписання нещасливого наказу про списання трьох морських суден. Це те, що допоможе нам спокійно пережити хоча б зиму. Глобальніші рішення проблем пароплавства – у компетенції законодавчої влади, яка у країні фактично паралізована...
Усього ж, за словами Вадима Сухоненка, із понад 660 плавзасобів, що перебувають на балансі, списанню підлягають близько 200 – вони фізично не можуть працювати.
З тих барж, які подані на списання, одна напівзатоплена, а крізь другу вже дерева проросли. Багато барж дісталися пароплавству ще після війни за підсумками репатріації від фашистської Німеччини і повинні були бути списані й утилізовані ще 10 років тому.
На жаль, у Міністерстві транспорту і зв'язку некоректно викладають ситуацію, говорять про те, що керівництво УДП хоче порізати і розпродати весь флот. Така інформація озвучена на сайті Мінтрансу. Подібні заяви – щонайменше – лукавство... Як стверджує керівник пароплавства, зовсім спотворено те, про що він говорить і на чому наполягає сьогодні – на необхідності фінансування розвитку рентабельного флоту, насамперед транспортного річкового, пасажирського й частини морського. Списанню підлягають лише судна, які просто неможливо експлуатувати через їхнє фізичне зношення і невідповідність вимогам безпеки.
Всі ці негаразди вкупі фактично й призвели колектив пароплавства до точки кипіння й пікетування Кабміну, Мінтрансу та зв'язку.
Але що дало пікетування? Що воно може дати при такому некомпетентному стилі роботи не лише цього Міністерства? Що в цілому чекає на пароплавство?
Свою відповідь на це запитання постарався дати голова обласної ради Микола Леонідович Скорик, який зустрівся з колективом ВАТ під час своєї планової робочої поїздки по Придунав’ю. Суть його відповіді в тому, що, на жаль, при такому рівні «фахівців», які сидять не лише в цьому Міністерстві, говорити про якийсь позитив складно. Ситуацію треба змінювати докорінно. І є надія, що вона зміниться – але в одному випадку – якщо під час другого туру виборів працівники пароплавства, як і інші громадяни, прийдуть на виборчі дільниці і виберуть найбільш гідну людину. Того, хто не буде займатися популізмом, а зможе на ділі повернути найбільшому підприємству попередню славу. Усе, що потрібно, для цього є.
…Сьогодні триває підрахунок голосів. Хочеться вірити, що при його завершенні ми переконаємося – вибір зроблено єдино правильний!
