Світовий та вітчизняний досвід переконливо доводить, що питання етнополітики, забезпечення прав представників різних національностей є одним з пріоритетних завдань кожної держави. І Україна, яка в основу свого стратегічного розвитку поклала тезу: «Єдність в багатоманітті», не є винятком. Специфіка багатокультурності українського суспільства особливо виразно віддзеркалюється на регіональному рівні. В цьому сенсі одним з показових є наш поліетнічний Одеський регіон, що межує з Румунією і Молдовою, має морський кордон з Туреччиною та Болгарією, тобто з країнами, які є історичною батьківщиною найбільших діаспор не тільки Одещини, а й України в цілому.
Отож, про розвиток національно-культурних меншин, про національні свята і відомих діячів національних товариств розповідає начальник управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації Ярослава Різникова.
– Ярославо Олексіївно, люди скількох національностей проживають в Одеській області?
– За даними перепису 2001 року, за чисельної переваги українців на Одещині проживають представники ще 132 національностей. Завдяки цілій низці чинників історичного, географічного та політичного характеру, найбільшою строкатістю в етнічному плані вирізняється Придунайський регіон Одещини, де компактно проживають представники гагаузької, молдовської, албанської, болгарської та інших меншин (до речі, молдовська громада Одещини складає понад 40% українських молдован і є найчисленнішою в межах однієї області).
– Чи надано їм можливість створювати товариства, розвивати свою культуру, мову, традиції?
– Ми пишаємось тим, що перші національні організації Одещини були й одними з перших на теренах сучасної України. Так, ще у 1864 році було засновано перше «Одесское общество караимов для распространения просвещения и взаимного вспомоществования». Наприкінці ХІХ – початку XX ст. з'являються на Одещині польські товариства. Одеське чеське товариство веде свою історію ще з 1882 р., коли була створена «Ческа беседа». На початку XIX ст. було утворено «Грецьке благодійне товариство». На жаль, історичні реалії змусили згорнути діяльність переважної більшості національно-культурних товариств. Однак як тільки з’явилася перша можливість відбудовувати національно-культурне життя, активні одесити почали діяти. Першими згуртувалися греки, очолювані А.А. Папуніді. З кожним роком на Одещині набирав обертів національно-культурний рух, і вже в перші роки після унезалежнення України почали діяти німецьке, польське, вірменське товариства, трішки пізніше – албанське, болгарське, чеське, корейське, молдавське та багато інших. У 1999 році найбільш активні товариства згуртувалися у Раду представників національно-культурних товариств Одеської області, що нині діє при управлінні у справах національностей та релігій облдержадміністрації.
В області забезпечується право вільного розвитку, використання мов національних меншин, створюються сприятливі умови для їх вивчення. Діють школи, де вивчаються мови національних меншин, створено мережу культурно-мистецьких закладів. З обласного бюджету підтримується діяльність національних шкіл недільного типу, надається часткова підтримка газет “Роден край” та “Лучаферул”. Крім того, виходять в світ єврейські газети “Шомрей шабос” та “Ор-самеах”; власні газети видають обласна громада греків, вірменська громада та Асоціація болгар України, періодично обласний ромський конгрес.
– Які національні свята отримали постійну прописку в Одеській області?
– В області традиційними стали молдовські свято зимових обрядів «Флоріле далбе» та свято весни «Мерцишор», болгарські – «Гергьов ден», «Трифон Зарєзан», свято чехів «Плес», польське «Ламання облатки»; російська «Масляна»; грецьке свято «ОХІ», осетинське свято Святого Георгія, свято Навруз Байрам. Постійно проводяться фестивалі російської, ромської, польської, єврейської, грецької, албанської, білоруської, гагаузької культур, відзначаються пам’ятні дати, проводяться конференції та круглі столи тощо. До речі, на черговій сесії обласної ради депутатський корпус підтримав Програму розвитку національних меншин та діяльності національно-культурних товариств Одеської області на 2010 – 2012 роки, що дає можливість планувати нашу роботу на перспективу.
– А що заплановано для подальшого повноцінного розвитку товариств?
– Спільними зусиллями ми знаходимо нові аспекти культурно-просвітницької роботи. Цікавим напрямом роботи стало проведення конкурсу малюнку «Ми – разом!»; видання циклу методичних розробок для національних шкіл недільного типу; видання в електронному варіанті матеріалів низки україно-болгарських конференцій, формування електронної бібліотеки мовами національних меншин; робота над створенням сторінки, присвяченої національним меншинам Одещини в газеті «Одеські вісті». Зараз розробляється сайт «Національні меншини Одещини», опрацьовується можливість створення молодіжної ради представників національних меншин при управлінні та центрів толерантності, проведення спортивних змагань між національними командами та багато іншого.
Вся ця діяльність формує особливий морально-психологічний клімат толерантності, що дозволяє не просто співіснувати представникам різних національностей, а плідно, конструктивно взаємодіяти, творити спільне життя.
