Воронцовський палац в Одесі. Пам'ятка архітектури початку ХIХ століття на Приморському бульварі. Побудований у 1827 році, на самому краю приморського пагорба, на місці, де колись була розташована турецька фортеця. Будівля у стилі ампір зводилася за проектом архітектора Ф.К. Боффо та відома як будинок графа М.С. Воронцова. З ним пов'язано багато цікавих сторінок історії нашого міста.
Так, 10 квітня 1854 року з'єднана англо-французька ескадра бомбардувала Одесу. Палац стояв на пагорбі, і кораблі ескадри пристрілювалися саме по ньому. За один день будівля була сильно зруйнована. Коли Воронцов довідався про бомбардування Одеси, то написав «надежно укрыть редкие книги», які вважав головним скарбом палацу. Згодом книжкове зібрання Воронцова було подаровано Новоросійському університету (нині – ОНУ ім. І.І. Мечникова), де під назвою «Воронцовський фонд» зберігається і сьогодні.
4 березня 1917 року «Рабочий комитет по созданию Совета» звернувся із закликом до одеських робітників: «Покладемо край нашій розпорошеності, нашій роздробленості – причинам нашої слабкості, з’єднаємося по фабриках, заводах та майстернях і спільними дружними зусиллям усієї робочої родини міста Одеси створимо свою Раду робочих депутатів». Через два дні над Воронцовським палацом був піднятий червоний прапор одеського «Совдепу». Тут майже щодня відбувалися засідання, сюди приходили депутації, біля палацу влаштовували мітинги та демонстрації.
У 1932 році сеанс одночасної гри провів у палаці тодішній чемпіон світу з шахів кубинець Хосе Рауль Капабланка. У Палаці піонерів були створені умови для гри юних шахістів та шашкістів. Першим великим успіхом одеситів стала перемога команди юнаків у першості СРСР у 1936 році. Ця та інші події викликали підвищений інтерес до шахів і шашок. Батьки із задоволенням приводили до Палацу своїх дітей.
Палац піонерів був урочисто відкритий 31 грудня 1936 року. Потім, у 1941-му, Палацу піонерів довелося разом із містом пережити суворі дні окупації. Після війни Палацу піонерів присвоїли ім'я юного зв'язного радянського підпілля Яші Гордієнка.
Минулі десятиліття «прихопили» із собою і бічний флігель палацу. Про нього сьогодні нагадує лише контур замурованих дверних прорізів, які проступають крізь штукатурку глухої торцевої стіни палацу. І Воронцовський фонтан, про який вже ніщо не нагадує, і барвисті чавунні металеві ґрати, відлиті відомим петербурзьким майстром Бердом та відправлені на металобрухт у 50-х роках минулого століття. Сьогодні – це Одеський міський Палац дитячої та юнацької творчості. У ньому працюють творчі студії, проходять поетичні фестивалі, зустрічі із цікавими людьми. Будинок на згадку про свого господаря, М.С. Воронцова, який закликав якнайбільше уваги приділяти естетичному вихованню дітей, продовжує втілювати у життя це мудре напуття.
