Сьогоднішнім воїнам є, з кого брати приклад та на кого рівнятися у своїх справах. Вони спадкоємці славетної 28-ї гвардійської двічі ордена Червоного Прапора стрілецької дивізії, яка пройшла бойовий шлях від Таллінна до Варни, від прифронтового 1940-го – до переможного 1945-го та вела важкі бої під Москвою, Воронежем, за визволення України, Молдавії, Румунії та Болгарії. В її лавах завжди служили люди чесні та відважні. Сьогоднішніх сержантів та солдатів під час культурно-виховної роботи знайомлять з бойовим шляхом частини, в якій вони мають честь сьогодні служити.
Напередодні великого свята нам довелося бути присутніми на заході, який провадив офіцер з виховної роботи 28-ї окремої механізованої бригади гвардійської механізованої бригади майор Іван Калетник. Тема: «Герої Радянського Союзу, які служили у нашій орденоносній частині».
Таких четверо. Один з них, Арнольд Костянтинович Мері був нагороджений Золотою зіркою Героя у липні 1941-го під Псковом. В боях за місто Дно, коли вночі чисельний німецький десант наблизився до штабу нашого корпусу, почалась паніка. Але заступник політрука радіобатальйону Арнольд Мері не розгубився та очолив групу зв’язківців, які разом з ним відкрили по «гостях» нищівний вогонь. Відважний політрук отримав чотири поранення, але залишився в строю та продовжував керувати діями підлеглих. 15 серпня 1941 року, перший серед естонців, Арнольд Мері став Героєм Радянського Союзу.
Того ж, 1941-го, в газеті «Красная Армия» за 14 грудня був на– друкований Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу старшому сержантові Ісрафілу Мамедову. Він – помічник командира стрілецького взводу – разом з 20-ма підлеглими упродовж 10 годин вів важкий бій з двома батальйонами противника, захищаючи новгородську землю. Купка хоробрих вистояла, утримала важливі оборонні позиції, знищивши 300 гітлерівців, а особисто Ісрафіл – 70 німецьких солдатів та трьох офіцерів.
Майже через 2 роки після цього подвигу, героїчний вчинок здійснив однополчанин Арнольда Мері та Ісрафіла Мамедова зв’язківець, молодший сержант Василь Горєлов. Це сталось 30 вересня 1943-го біля села Келеберда, що на Полтавщині, під час форсування Дніпра. За наказом командування, Василь під прикриттям бойових товаришів повинен був особисто прокласти кабельну лінію, аби встановити зв’язок між КП полка та батальйону, що переправився на протилежний берег на штурм ворожих укріплень.
Незважаючи на град ворожих мін та снарядів, захопивши котушку з лінією, сержант– зв’язківець кинувся уплав через широку річку. Досяг берега, встановив з КП полка тісний зв’язок. І так ще дев’ять (!) разів. Незабаром в тилу гітлерівців розпочався запеклий бій. В ньому і було важко поранено сержанта Горєлова. 7 жовтня відважний солдат помер та посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Пліч-о-пліч з ним служив та воював інший хоробрий воїн-розвідник гвардії сержант Володимир Тимощук. Він також став Героєм у 1943-му, у бою, що тривав на білгородській землі. Ворожий кулемет не давав змоги нашій роті підняти голови, аби піти в атаку. Що робити? Володимир плазує до нього та автоматною чергою й гранатами тисне кулеметну обслугу, захоплює німецький мотоцикл з кулеметом, знищує ще понад 20 гітлерівців, бере у полон офіцера й повертається до своїх позицій.
Ось так 3 серпня 1943 року відзначився гвардії сержант Володимир Тимощук.
Майор Іван Калетник завершив свою розповідь про героїв-однополчан. По обличчях солдатів і сержантів було помітно, що екскурс у бойове минуле дуже вразив їх.
– Ми пишаємося тим, що служимо у частині з таким героїчним минулим. Намагатимемося бути гідними своїх попередників, – поділилися з нами своїми думками воїни 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади.
