Це гасло, яке пролунало після віроломного вторгнення фашистських полчищ на територію Радянського Союзу, стало керівництвом до дії для тих, хто залишався у близькому та далекому тилу. Не випадково, що якщо у 1941-1942 рр. випуск промислової продукції зростав, переважно за рахунок збільшення робочого часу, запровадження в дію нових потужностей, то у 1943 – 1945 рр. – головним чином за рахунок відновлення підприємств на визволеній від ворога території. Радянські люди, перебуваючи в тилу країни, думали про Радянську Армію як про рідну, допомагали їй, чим могли. Так, додаткова фінансова допомога трудящих державі дозволила направити на фронт 2565 літаків, кілька тисяч танків та багато іншої військової техніки. Повсюдно провадився збір теплих речей і подарунків для воїнів. У цілому надходження коштів від населення до фонду оборони на будівництво військової техніки склали за позиками та лотереями понад 118 млрд рублів. 5,5 млн чоловік стали донорами. Понад 16 мільйонів людей були нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.»
Свій внесок на підтримку рідної армії внесли і жителі Одещини після її визволення від окупантів. Наведемо лише деякі приклади, взяті із архівних документів.
Одразу ж після визволення Комінтернівського району силами комсомольців у с. Сичавка був організований шпиталь для поранених бійців, який утримувався на кошти, отримані від населення. Було зібрано 2115 посилок із продуктами та одягом, які вручили частинам Червоної Армії, що перебували в районі.
Комсомольці Валегоцулівського району здали до фонду РСЧА 285765 центнерів хліба. Напередодні 27-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції було відправлено 200 посилок. На спорудження торпедних катерів внесено 50876 рублів.
Комсомольці Врадіївського району зібрали кошти, на які було побудовано бойовий літак. Його вручили землякові, кращому льотчикові гвардійської Севастопольської ордена Суворова авіаційної частини, Героєві Радянського Союзу гвардії капітанові Івану Тимофійовичу Гросулу. Як повідомив у своєму листі командир частини гвардії полковник С. Гельбак, на цій крилатій машині Гросул бомбував Берлін, Кенігсберг, Данциг, Штеттін та інші оборонні об'єкти супротивника.
Воістину, кожна чесна людина у той важкий час хотіла внести свій посильний внесок у боротьбу із кровожерливим ворогом. І сьогодні, через 65 років після довгоочікуваної мільйонами людей миті Великої Перемоги, не мерхне сила їх духу та віри у свою справедливу справу, міць згуртованості навколо святих понять – Вітчизна, рідний край і любов до ближнього.
