Ми живемо в мирний час в незалежній країні, страшного лихоліття не знаємо. І про війну 1941 – 1945 рр., про Велику Перемогу дізнались із книжок, кінофільмів, з розповідей шанованих ветеранів.
Ми, покоління ХХІ століття, з глибокою вдячністю та скорботою схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто не повернувся з поля бою. Вони вже ніколи не пригорнуть до грудей посивілої голови матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.
Дорогі ветерани! Важка доля випала вашому поколінню. Ви пройшли через безліч випробувань, віддали сили і здоров’я, щоб нам жилося в мирі і на волі.
Ви для нас є прикладом у всьому. Ми вчимося у вас вірити в кращі часи.
На жаль, з кожним роком стає вас менше. Тож, любі ветерани, ми бажаємо, щоб ви були щасливі і здорові, щоб не боліли ваші рани, добра і бадьорості вам, щоб обличчя ваші не були сльозами вмиті, щоб дітей, онуків мали ви здорових, красивих, ніжних, відданих Батьківщині.
А ми, молоде покоління, зробимо все, щоб ваш безсмертний подвиг залишився в нашій пам’яті і пам’яті прийдешних поколінь.
З цією метою учні нашої школи розпочали вести Книгу Пам’яті, у яку записують спогади ветеранів про пережиту ними страшну трагедію
