Наша розмова з начальником управління Держказначейства України в місті Одесі, доктором юридичних наук, заслуженим юристом України А.Й. Іванськимпочалася з приведеної ним цитати з виступу одного високопоставленого міського чиновника. Той сказав: «Так, казначейство доставляє нам чималий головний біль. Але, з іншого боку, після цього наступає якийсь період заспокоєння, – якщо платіж через казначейство все-таки пройшов, це означає, що керівництво міста може спати спокійно. І за все тепер відповідає казначейство».
– Певна доля правди в цьому є, – вважає Андрій Йосипович. – Але наша відповідальність є не персональною, а дуалістичною. Основний її вантаж лягає, звичайно, на розпорядника коштів. А ми вже відповідаємо у другу чергу, оскільки визнали його платежі законними. У нас немає права оцінювати достовірність кошторисів і цін. Ми здійснюємо попередній і поточний контроль за здійсненням фінансових операцій, щоб присікти правопорушення в цій сфері.
– Дотепер ведуться дискусії про те, чи потрібно було взагалі створювати Держказначейство? Основним в таких суперечках виступає аргумент про відсутність аналогічних структур в багатьох країнах. Хоча, з іншого боку, робота банків, які проводять самостійну політику і далеко не завжди враховують інтереси держави, здатна привести до глобальних криз. Саме це і відбулося із-за безконтрольної роботи банківської системи США. Напевно, цей досвід якраз і підтверджує, що могутня державна структура на ринку фінансових операцій все-таки необхідна.
– За кордоном часто обходяться послугами банківських установ, дозволяючи їм за рахунок державних грошей поповнювати свої оборотні кошти і використовувати їх в комерційних цілях. В той же час органи Держказначейства з'явилися у ряді європейських держав.
Я, до речі, сподіваюся незабаром випустити коментований довідник по нормативному регулюванню казначейської справи в Україні. Цей напрям фінансової діяльності в нашій країні юристами ще не відпрацьовано. І впродовж декількох десятиліть і вченим, і практикам-аналітикам доведеться бути в цьому напрямі першопрохідцями.
Крім того, не варто забувати, що казначейство – це різновид банківської установи, але своєрідної. Казначейство не працює з готівкою. Я, як начальник управління, підписую чеки на отримання готівкою заробітної платні. Через мережу електронних платежів Нацбанку ми виступаємо технічним і розрахунковим центром за безготівковими розрахунками. Ми ж консолідуємо всю фінансову звітність бюджетних установ, виявляємо правопорушення, складаємо про них протоколи і виносимо ухвалу про припинення розрахункових операцій по рахунках.
– І ви вдаєтеся до такого карального заходу?
– Найінтенсивніше вона почала застосовуватися з літа минулого року. На мій погляд, це один з небагатьох важелів впливу на недобросовісного розпорядника бюджетних коштів. Напучення і прохання ігноруються, а ось припинення розрахункових операцій примушує розпорядників коштів швидко усувати виявлені порушення.
– Андрію Йосиповичу, в основному в казначействі працюють економісти. Але з вашої розповіді виходить, що фахівці повинні добре розбиратися і в декількох галузях права.
– Кілька років тому в переліку спеціальностей, затверджених Міністерством освіти і науки, була спеціальність «казначейська справа». Зараз її немає. Але як показує досвід, цей специфічний напрям діяльності, в якому не обійтися без правових знань.
Так, попередній і поточний фінансовий контроль базується на вивченні представленої тендерної документації, договорів і операцій. Для цього необхідна база знань у області цивільного права. А з урахуванням того, що ми обслуговуємо всі муніципальні установи, то не обійтися і без знання законодавства про місцеве самоврядування.
Доучитися всьому новий співробітник може тільки під час стажування і випробувального терміну. Іншого часу у нього не буде, оскільки ми не учбовий заклад і нам потрібна напружена професійна робота.
– Напевно, в цьому криється одна з основних причин великої текучості кадрів?
– Я прийшов сюди на роботу в грудні 2008 року. Відсоток текучості кадрів склав тридцять. Якщо врахувати, що в Держказначействі по всій Україні працює сімнадцять з половиною тисяч чоловік, то виходить, що щорічно змінюється майже шість тисяч співробітників! Тих, хто прийде на їх місце, треба навчати за допомогою фахівців старшого покоління. А вони із-за великої завантаженості роботою і невисокої зарплати не завжди мають можливість займатися ще і наставництвом.
Важливо, щоб це усвідомили керівники на урядовому рівні. І спеціальність «казначейська справа» була повернена в учбовий курс економічних вузів.
Також необхідно відзначити що, саме за нашою ініціативою і силами співробітників управління Держказначейства почали провадитися навчальні семінари для бухгалтерів бюджетних установ, що знаходяться на обслуговуванні в управлінні Держказначейства в місті Одесі. Це від трьохсот двадцяти до чотирьохсот двадцяти структур. Хоча в той самий час ми могли б просто повертати їм неправильно оформлені документи і чесно виконувати функцію контролю.
– Тоді бюджетники опинилися б в ще тяжчому положенні.
– Помилки в документах найчастіше виникають із-за подвійності тлумачень законодавства. У цьому ми і прагнемо допомогти.
– Андрію Йосиповичу, хто відноситься до найбільш крупних розпорядників бюджетних коштів в Одесі?
– Це управління охорони здоров'я, освіти і науки, департамент праці і соціальної політики. Жителі Одеси навіть не уявляють собі, які великі кошти витрачаються містом на закупівлю інсулінів, знеболювальних, психотропних препаратів, без яких не можуть обійтися люди з різними психічними вадами, на організацію харчування в стаціонарах. Там укомплектовані найбільш потужні бухгалтерії.
– Давайте поговоримо про технічне оснащення казначейства.
– Наші комп'ютери і програмне забезпечення, в основному, 1996-97 років. Кожен новий керівник центрального апарату казначейства починав впроваджувати щось своє або не впроваджував нічого. Підрядчики щодо програмного забезпечення теж були різними.
Буває, в рамках Законів України «Про прокуратуру», «Про міліцію» правоохоронні органи дають запит з приводу, чи провадилися ті або інші розрахунки? А існуюча система обліку фінансових операцій не завжди дозволяє надати або технічно знайти необхідну інформацію.
– А з огляду на філософію цієї діяльності, що змінилося?
– Вітчизняне фінансове законодавство в результаті привнесення в нього різних політичних і корпоративних інтересів втратило свою стрункість, системність. Часто новий законодавчий акт одержує статус спеціального, тобто переважаючого інші.
Попереднє керівництво Держказначейства зробило героїчну спробу розробити технологічні регламенти – своєрідні алгоритми, стандарти дій. Вони є в податковій службі. У Держказначействі таких регламентів повинно було бути більше шістдесяти. Півроку пішло на підготовку чотирьох. Далі справа, на жаль, застопорилася.
Крім того, є і інше спостереження. З 1997 року в Кримінальному кодексі є стаття за нецільове використання бюджетних коштів. Як наслідок, все частіше кошти розподіляються за програмно-цільовим або цільовим методом, щоб максимально точно визначити сферу їх використання. В даному випадку ми бачимо позитивний приклад належного правового регулювання з метою зміцнення бюджетно-фінансової дисципліни.
