В історії села Білиного з’явилася ще одна сторінка з чітко виписаним іменем голови Одеської обласної ради Миколи Леонідовича Скорика.
Його особистість, на думку жителів села Білиного, – це сплав фізичних і духовних сил, думок, почуттів волі, характеру, мудрості, розуміння, який у розв’язанні людських проблем нерозривно поєднує слово і діло.
А починається історія так. У 2008 році запалав вогник природного газу і в селі Білиному. Половина мешканців села стали користуватися природним газом, і вже навіть не уявляє життя без такого, всім потрібного полегшення в приготуванні їжі, опаленні житла. А от жителям південно-західної частини села таке полегшення стало мрією. Адже, щоб підвести до їхніх домівок природний газ, виникло кілька проблем: яким чином перетнути залізничну колію, як провести лінію середнього тиску по вулицях, як продовжити добудову лінії високого тиску до розподільчої шафи?
На все це потрібні були кошти, які населення південно-західного мікрорайону не спроможне було зібрати у належній кількості, бо тут більшість мешканців – пенсіонери. Але мрія не відступала від людей… Її наблизити до реальності хотілося сільському голові В.А. Торчинському, який навесні 2009 року за кошти сільради зробив прокол під залізничним полотном. Люди повірили – одна проблема розв’язана. Ще одне зусилля – і голубий вогник газу запалає і в них. Утворивши два об’єднання «Факел» і «Залізничник» щодо спорудження газопроводу у своєму мікрорайоні, протягом 2-х місяців за власні кошти люди провели лінію газопроводу, зробили підводи до будинків, облаштували помешкання газовими приладами і стали чекати газу.
Тут постала, мабуть, най-важча проблема: як добудувати 720 м лінії високого тиску? Адже у 107-ми жителів, які провадили газові роботи, коштів уже не було. І вирішили на загальних зборах об’єднань звернутися по допомогу до керівництва району, а потім і області. Не одна делегація оббивала пороги кабінетів керівників районного, обласного підпорядкування, народних депутатів України. Але надії були марні, проблема не розв’язувалася. У душах сільчан поселилося розчарування. Ходили в селі розмови про різні зустрічі з багатьма керівниками, обговорювалися листи, написані до обласного управління будівництва, до Кабінету Міністрів України, але, мабуть, до нашої проблеми діла не було нікому.
Вересень 2009 року. Чергова звістка – до району завітає М.Л. Скорик – голова Одеської обласної ради. Він буде вести прийом у стінах Балтського педагогічного училища ПНПУ ім. К.Д. Ушинського. Делегація від об’єднання не забарилась.
Молодий, енергійний керівник пообіцяв розв’язати проблему газифікації. Час минав, відбулися зміни в країні – вибори Президента, зміна керівництва і, нарешті, затвердження бюджету України на 2010 рік. Радості не було меж, коли жителі Білиного дізнались, що добудова лінії високого тиску в їхньому селі була винесена на сесію Одеської обласної ради і позитивно вирішена у травні 2010 року – виділено кошти в сумі – 300 тис. грн.
Настало 18 червня, і розпочалися роботи щодо добудови газопроводу. Зневірені люди засяяли посмішками. Енергія позитивних емоцій переповнює душі тих, хто повірив на слово Миколи Леонідовича із самого початку.
Хотілося б про добру новину розповісти всім і одразу. Однак, передусім від щирої душі, ми, члени об’єднань південно-західної частини села Білиного, дякуємо голові Одеської обласної ради М.Л. Скорику за сприяння у вирішенні важливого питання – добудови газопроводу.
Є скарби, заховані в землю, є такі, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людські душі. До таких скарбів належить мудрість, розуміння, вміння спілкуватися з людьми, виконувати обіцянки, вміння бути громадянином своєї Батьківщини у всіх проявах, насамперед, турбуватися про майбутнє суспільства, про людські долі.
Цими скарбами володіє голова обласної ради М.Л. Скорик. Він за всіма критеріями людських рис є справжнім керівником і громадянином України, а для нас, білинців, він наблизив мрію про голубий вогник газу до реальності, вписав яскраву сторінку в історію села.
То ж хочемо Вам, Миколо Леонідовичу, побажати здоров’я, міцного, людського щастя, натхнення і творчості у подальшій Вашій праці, довгих років життя, нехай Ваша життєва дорога не знає тернів і перешкод, нехай буде зігріта родинним теплом і повагою людей. Нехай Ваша мати пишається тим, що зростила сина, який має велике серце, в якому завжди живе любов і розуміння. Наша вдячність Вам і повага, і підтримка.
Проблеми розв’язуються, якщо на шляху до їх розв’язання вам зустрінуться справжні громадяни, такі як Микола Леонідович.
З вдячністю від імені 107 жителів с. Білиного Балтського району,
