На пошті у Нових Капланах можна зустріти знайомого з найдальшої вулиці. А найдовша з них – 7 кілометрів – центральна. «Безкінний» листоноша Ірина Степанівна Михайлюк пройшла її вздовж і поперек не раз за 11 років вірного служіння улюбленій справі. Дуже позитивно відгукується про неї начальник поштового відділення Наталя Вікторівна Лопатіна.
– Буває, – говорить, – через одну телеграму або лист доводиться Ірині крокувати на самий кінець вулиці. Старанний, ретельний працівник.
Та й сама Наталя Вікторівна у поштовій службі уже 20 років, дуже вдячні їй люди.
Зараз, щоправда, кореспонденції значно менше, ніж це було за радянських часів. Усе більше мобільним зв'язком тепер користуються.
– Але ж по телефону не завжди скажеш те, що міг би написати у листі, – так розмірковує Ірина Степанівна.
Свою професію ці дві жінки вважають однією з найважливіших. А передплатну кампанію – найвідповідальнішою. Є і у цьому селі в «Одеських вістей» свій читач. І Федір Юхимович Болбокін – один з них. Передплачує обласну газету він багато років. Добрим помічником була вона йому і під час роботи сільським головою. Федір Юхимович і зараз, будучи на пенсії, читає її, як він каже, від краю до краю.
Щоранку сюди, на пошту, приїздить на своєму безвідмовному велосипеді Іван Миколайович Волков. Щоб забрати газети і кореспонденцію, адресовані жителям сусіднього села Василівки. Іван Миколайович – теж листоноша, справу свою знає.
– Наша пошта – це зв'язок зі світом, – так оцінює значення поштової служби Ганна Іванівна Волкова – жителька Нових Каплан. – А крім періодики, тут ми можемо купити необхідні господарські товари, зробити замовлення на побутову техніку. Зараз от купила фарбу – у будинку ремонт робимо. Це дуже зручно. Спасибі дівчатам. Вони у нас молодці.
