Відмінювання

кількісних числівників

Гадаємо, нема рації повторювати тут правил елементарної граматики – кожен сам собі може скласти таблиці відмінювання (можливо, з допомогою шкільного підручника). Краще, мабуть, вказати на деякі особливості, що прокладуть межу між українським та російським способами слововжитку та фразобудування з числівниками.

Особливість перша.Українська народна мова, на відміну від російської, ще зберігає при кількісних числівниках два, три, чотириформи двоїни (двойственного числа) іменників жіночого й середнього родів. Ще й досі, наприклад, у Березівському районі Одеської області можна почути: «Маю корову та дві козі– оце вам і бриндза». Та й в інших місцях кажуть три рибі, дві школі, чотири відрі.Або ось із фольклорних записів Лесі Українки: Одна мила в Україні, друга на Волині, розбилося мені серце на дві половині.

Сучасні літератори під проводом офіційної філології, яка любить повторювати версію про «архаїчність» української мови та дбає про її «розвиток» (ясна річ, у бік російської), цурається таких народних форм іменників із закінченням-і,що є характерним для двоїни. Це добре можна простежити хоч би на творах Л. Глібова. У виданнях, що побачили світ до масованого наступу більшовиків на «український буржуазний націоналізм у мові», писалося: «Там три вербісхилилися, у пізніших – три верби.

Та поконати українську двоїну до кінця «зближувачам» мов усе ж не вдалося: вона й досі дає про себе знати в наголосах, які не збігаються з наголосами множини. Наприклад: три верби,але – зелені верби, два брати,але – мої брати, чотири товариші,але його товариші, три сестри – мої сестри, три хати – білі хати.

Звичайно, народна мова має і паралельні (не двоїнні) форми. Порівняймо: Мила потопала – три словісказала (пісня) і Впав кінь на всі чотири ноги(з казки); Даю дві зиміза одне літо (приказка)і Було тритаких жінки(з казки).

Мораль: народна мова зберігає паралелі слововжитку, то чом літературній цього цуратися та себе збіднювати?

Особливість друга.Кількісні числівники від п’ятидо двадцяти,а також числівник тридцятьмають у відмінюванні паралельні форми:

Н. п’ять вісім сімнадцять

Р. п’яти (п’ятьох) восьми (вісьмох) сімнадцяти

(сімнадцятьох)

Д. п’яти (п’ятьом) восьми (вісьмом) сімнадцяти

(сімнадцятьом)

З. як Н. або Р. як Н. або Р. як Н. або Р.

О. п’ятьма вісьма сімнадцятьма

(п’ятьома) (вісьмома) (сімнадцятьома)

М. на п’яти на восьми на сімнадцяти

(на п’ятьох) (на вісьмох) (на сімнадцятьох)

Знання цих форм дає змогу точніше і справді по-українському побудувати речення з непрямими відмінками числівників, а саме: форми п’ятьох, вісьмом, на сімнадцятьохстосувати до істот, а форми п’яти, восьмита сімнадцяти– до неістот. Приклади (перебудовано з газетних фраз):

1. До виконання плану не стало п’ятипроцентів – Микола одвідав п’ятьохсвоїх товаришів.

2. Ткаля працює на семиверстатах – На сімохдівчатах були барвисті хусточки.

3. Шестивилам бракувало держаків – Шістьомактивістам видали премію.

Те саме можливе і з числівниками від п’ятдесятидо вісімдесяти,які в непрямих відмінках теж мають паралельні форми, хоч відмінюються в цих числівниках лише останні частини слів.