* * *
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Ліна Костенко
* * *
Вже почалось, мабуть, майбутнє?
Оце вже точно – почалось!!!
Тепер згадаймо незабутнє –
Що перед виборами йшлось.
Слова ж то їхні, бо не крали –
І хто як міг, так їх цінив:
Колись за гречку голос «брали»,
Нині – троянди (без шипів!).
Минають фронди і жиронди,
Гучне і славне теж мине…
І ніби посмішку Джоконди
Нам доля знову хитро шле.
Закінчилися всі дебати,
Покинув місто епатаж –
Вже про майбутнє будуть дбати,
Забувши той сезон продаж!
Хтось честю клявся на папері,
Хтось обіцянки слав в ефір,
Хтось встиг захлопнуть старі двері,
І майже втік в далекий «мир»!
Й коли відомі результати,
Як лиш містяни знемоглись –
Ми будем вірити й чекати,
Щоб обіцянки ті збулись.















