Дорогі захисники Батьківщини та ветерани Збройних сил України!
День Збройних сил України – воістину всенародне свято. Від щирого серця вітаю вас – вірних синів Вітчизни. Ви за велінням військового та громадянського обов’язку зразково виконуєте покладену на вас місію щодо убезпечення незалежної України, захисту її територіальної цілісності.
Цього дня ми вшановуємо нинішніх захисників нашої держави та ветеранів, які обстояли свободу рідної землі в боях із загарбниками та зміцнювали обороноздатність держави в післявоєнні роки.
Свято зберігайте бойові традиції, примножуйте їх зразковою службою, виказуючи вірність військовій присязі.
Бажаю щастя, добра, міцного здоров’я та добробуту!
Голова Одеської обласної ради М. ПУНДИК
Шановні воїни, ветерани війни і Збройних сил!
Щиро вітаю з професійним святом усіх, хто зі зброєю в руках стоїть на сторожі України. Ми вдячні всім, хто захищав нашу рідну землю від ворожих військ, хто ставав на захист Вітчизни за першим її покликом. Ми пам’ятаємо про те, що це саме ви свого часу подарували нам мирне майбутнє, і усвідомлюємо, що тепер наше завдання - забезпечити вам гідне сьогодення.
Вітаю також всіх молодих захисників Батьківщини, які опановують нелегку майстерність військової справи. Від вас залежить суверенність нашої держави, мир і спокій українського народу. Беріть же приклад зі своїх славетних попередників, які зуміли зберегти Україну для нас і доручили вам продовжувати цю відповідальну справу.
Бажаю всім солдатам, офіцерам і генералам мужності, сил і здоров’я, добра та злагоди у родинах. Бажаю всім нам миру і спокою на українській землі.
Голова Одеської обласної державної адміністрації Е. МАТВІЙЧУК
Товариші генералитаофіцери!
Товариші прапорщики та сержанти, солдати та ліцеїсти, працівники Збройних сил України!Шановні ветерани війнитавійськової служби!Дорогі бойові друзі!
6 грудня в нашій державі відзначається 19-та річниця Збройних сил України. В цей день український народ шанує всіх оборонців рідної землі, всіх, хто причетний до священного обов’язку, почесної і водночас важливої місії служіння своїй Батьківщині.
Сьогодні це професійне свято єднає молодих воїнів, досвідчених офіцерів та сивих ветеранів, адже кожен з них на своєму місці своїми вчинками та своїми діями сприяв і сприяє розвитку Українського війська, зміцненню обороноздатності нашої держави.
Рівняючись на подвиги та героїзм ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів Збройних сил України нинішні захисники Вітчизни свято бережуть та примножують кращі бойові традиції попередніх поколінь, докладають всіх зусиль для забезпечення бойової готовності, організованості та дисципліни, демонструють самовідданість, витримку, свідомо виконують свій конституційний обов’язок.
Від імені військової ради Південного оперативного командування щиро вітаю ветеранів війни і військової служби, всіх співвітчизників з Днем Збройних сил України.
У день професійного свята висловлюю вдячність усім військовослужбовцям, працівникам і ветеранам Збройних сил за сумлінну службу та зразкову працю.
Бажаю всім військовослужбовцям – високих показників військової виучки та професійного зростання, ветеранам – здоров’я, бадьорості духу та оптимізму. Хай в ваших родинах панують статки, тепло та добробут!
Командувач ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування генерал-лейтенант П. ЛИТВИН
Любі ветерани!
За всіх часів озброєні захисники Вітчизни користувалися всенародною любов’ю. І нинішнє свято – День Збройних сил України – тому переконливе підтвердження. Ми віддаємо належну данину поваги тим, хто сьогодні носить армійську форму, стоїть на варті безпеки України. Але особлива наша вдячність – тим, хто у роки фронтового лихоліття мужньо бився з фашистською поганню за свободу рідної землі, та ветеранам Збройних сил, що в післявоєнні роки пильно оберігали мир і спокій, які принесла велика Перемога у Великій Вітчизняній війні. Втішно, що ветерани не втрачають зв’язку з армією, щедро діляться своїм бойовим досвідом і життєвою мудрістю з теперішніми воїнами, виховують їх на славних традиціях героїв-фронтовиків. Вони сприяють підняттю престижу збройних захисників у суспільстві.
З наближенням Дня Збройних сил України бажаю всім ветеранам міцного здоров’я, сімейного добробуту і оптимізму, а також натхнення у такій потрібній роботі з військово-патріотичного виховання молоді.
Голова обласної ради Організації ветеранів України О. ГУРСЬКИЙ
Не тільки як прояв уваги
Перше поранення Сергій Іванов отримав у боях за визволення Харкова, друге – на Черкащині. Взагалі, переслідуючи ворога, пройшов цей російський хлопець всю Україну, потім визволяв Молдову, Румунію, Угорщину та Чехословаччину. Зустрічаючи Перемогу під Прагою, навіть і не думав, що саме в Україні долею призначено прожити йому всю решту свого життя.
Народився хлопець 1 жовтня 1925 року у містечку Рузаєвка Мордовської АРСР. Батько помер, коли Сергій закінчував 7-й клас. Далі вчитися не довелось, бо, як старший із дітей, взяв юнак всю чоловічу роботу на себе. 1941 року, коли сповнилося йому 16, його, як комсомольця, направили на оборонно-укріплювальні роботи на річці Сура, що західніше Ульянівська. Ті роботи припинилися у грудні, коли ворог отримав відсіч під Москвою. А через рік, у віці 17 років та 3 місяців Іванова призвали до армії. Був направлений до навчальної бригади в Казані, де освоював обов’язки командира розрахунку станкового кулемета «Максим». Зброя складна, діє на водяному охолодженні. Іванов показав себе здібним курсантом. 23 лютого 1943 року, одночасно з прийняттям військової присяги, його призначають командиром відділення. По закінченні навчання у складі регулярних військ єфрейтор Іванов потрапляє під Харків. Оте перше поранення він отримав за місяць до вісімнадцятиліття.
– Осколки міни потрапили в ногу, – згадує Сергій Михайлович. – Болю одразу не відчув. Командир побачив, що кров текла з наповненого нею чобота і наказав відправитися до санчастини. Не знаю як, але туди добрався самотужки. Хоча вже там відчув такий біль, що з ліжка піднятися не міг. До госпіталю відправили на підводі. Отаким виявилося моє бойове хрещення.
А потім були бої на Полтавщині, Дніпропетровщині, Кіровоградщині, Черкащині. За успішне командування піхотним відділенням у ході визвольних боїв на території України отримав Подяку Головнокомандувача Сталіна, медаль «За бойові заслуги», потім – орден Червоної Зірки. У квітні 1945 року, коли завершалося визволення Європи, Іванову було присвоєно звання молодшого лейтенанта і доручено командування зводом. Після Перемоги 180-у стрілецьку дивізію 3-го Українського фронту відправляють до Білгорода-Дністровського. Це був історичний марш. Пішки йшли 5 місяців. Через нестачу казарм у Білгороді-Дністровському полк Іванова перевели до Сарати. Там він прослужив до 1955 року, тобто до того часу, коли полк розформували. Але військова служба для старшого лейтенанта Іванова не припинилася. Його направили у розпорядження Одеського обласного військового комісара.
Служив у районному військоматі у Піщаній, потім у Балті. Згодом перевели до Березівки, де очолив 4-ий відділ. Завжди поряд з ним була дружина, Валентина Платонівна. З нею познайомився 1949 року у селі Ковалівці, що на річці Південний Буг, неподалік від полігону Широкий Лан. Частину Іванова туди направили на допомогу колгоспу у збиранні врожаю. Одружилися, виростили сина Олександра, доньку Світлану. У Березівці Іванов дослужився до підполковника. А в 1974-му, на 32-му році служби, настав час іти в запас. Оскільки кожен фронтовий рік рахується за два, то загального військового стажу йому записано 35 років. Присвоїли звання полковника, за бездоганну службу в Збройних силах отримав Грамоту від начальника Генштабу генерала армії Куликова.
Відсиджуватися на пенсії не став. Пішов керівником військової підготовки до Раухівської школи. Потім отримав запрошення на посаду начальника відділу кадрів будівельної організації «ПМК-203». А 1980 року облвиконком узяв С.М. Іванова на посаду завідувача відділу працевлаштування населення по Березівському району. Десять років на тій посаді пропрацював. Жителі Березівки кілька разів обирали Сергія Миколайовича депутатом міської ради, тривалий час доручали обов’язки народного засідателя у районному суді. Потім стали доручати відповідальні напрями у роботі з ветеранами. Нині він – заступник голови районної ради ветеранів, голова комітету ветеранів Збройних сил.
– Останні п’ять років, після смерті дружини, живу один, – каже ветеран. – Вдома усе роблю сам, хоча діти та внуки завжди навідуються, допомагають. Зять нещодавно забетонував доріжку до хати, а внучка по сирому цементу зробила надпис: «Улюбленому дідусеві!». Спасибі їм.
Почесну грамоту, отриману від Кабінету Міністрів у цьому році, Сергій Миколайович сприймає не тільки як прояв урядової уваги до нього, а і як стимул до активної діяльності. Має задум створити при місцевому шкільному музеї куточок визначних воєначальників Великої Вітчизняної війни. Є серед них, до речі, й наші земляки. Хай молодь зберігає пам’ять про них, нехай на тому героїчному прикладі виховуються нові військові для служби своїй Вітчизні.
Олександр НЕБОГАТОВ, власкор «Одеських вістей», м. Березівка
Минуле та сьогодення
З особливою шаною відзначатимуть 19-ту річницю Збройних сил України військовослужбовці та ветерани Південного оперативного командування. За існуючою традицією, в день святкування 19-ї річниці Збройних сил України військовослужбовці Південного оперативного командування візьмуть участь у покладанні квітів до пам’ятників воїнам-визволителям. В той же час у військових частинах та установах Одеського гарнізону відбудуться зустрічі ветеранів, молодих воїнів, присвячені історії і традиціям Збройних сил України. Нинішні захисники Вітчизни та ветерани Збройних сил України отримають вітання та поздоровлення від громадськості міста-героя Одеси.
Перегортаючи сторінки історії ми завжди пам’ятаємо про героїзм воїнів славетного Одеського військового округу (нині Південного оперативного командування). Про їх військову доблесть і честь нагадують сотні пам’ятників у містах-героях Одесі, Севастополі, Керчі. Назавжди у стрій підрозділів зараховані більше ніж 30 героїв Великої Вітчизняної війни. У свій час тисячі військовослужбовців округу виконували бойові завдання у гарячих точках земної кулі: Афганістані, Сьерра-Леоне, колишній Югославії, Іраку та інших країнах світу. Вірні військовій присязі, вони з честю виконали свій обов’язок.
Історичне минуле тісно пов’язане з сьогоденням. Нині особовий склад ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування свято береже і примножує кращі бойові традиції попередніх поколінь, докладає чимало зусиль для забезпечення бойової готовності, організованості і дисципліни, демонструє самовідданість, витримку, свідомо виконує свій обов’язок.
Сьогодні Південне оперативне командування, як складова частка Сухопутних військ Збройних сил України, успішно вирішує комплекс питань, пов’язаних з програмою забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів баз та складів, виконує завдання щодо територіальної оборони, ведення мобілізаційної роботи, призову громадян України на військову службу, підготовки мобілізаційних ресурсів, рекламування умов проходження військової служби за контрактом.
Завдяки підтримці керівництва Міністерства оборони України, Генерального штабу та командування Сухопутних військ Збройних сил України протягом нинішнього року військовослужбовцям Південного ОК вдалося виконати великий обсяг робіт щодо матеріально-технічного забезпечення військ, а також завдання, пов’язані із програмою забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів баз та складів. Досить важливим завданням для всього колективу оперативного командування у цьому році стало формування 12-ї окремої механізованої бригади та переведення курсантів з Академії Сухопутних військ (м. Львів) до Військового інституту Одеського національного політехнічного університету.
У той же час в умовах обмеженого фінансування тривала клопітка робота, пов’язана з упорядкуванням організаційно-штатної структури підпорядкованих військових частин, розміщенням особового складу, передачею вивільнених військових містечок, проведенням ремонту місць зберігання техніки та озброєння, постановкою озброєння та військової техніки на відповідні види зберігання, а також вилученням надлишкового озброєння та військової техніки.
Протягом року військовослужбовці Південного оперативного командування брали активну участь в організації і проведенні призову громадян України на військову службу та у практичному відборі кандидатів для проходження військової служби за контрактом. У цих заходах були залучені військові комісаріати і територіальні центри комплектування Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської, Запорізької, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.
Сергій ДАНИЛЕНКО,підполковник
