Дорогі друзі!
10 квітня для всіх одеситів є світлим і пам’ятним днем. І хоча минуло вже 67 років від дня визволення Одеси, змінилися покоління, але пам’ять про героїв-визволителів залишилася не тільки на пам’ятниках і обелісках – вона в серцях усіх одеситів.
Ми назавжди залишимося в боргу перед ветеранами Великої Вітчизняної війни – тими, хто увійшов у наше місто в тому вже далекому квітні. Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав тоді своє життя за світле майбутнє, відійшовши у вічність.
Щастя вам, добробуту, міцного здоров’я, сімейного затишку і довгих-довгих років життя, шановні ветерани та учасники війни, наші дорогі визволителі!
Миру і добра, щасливої долі усім жителям нашого улюбленого міста!
Голова обласної державної адміністрації Е. МАТВІЙЧУК
Дорогі ветерани!
Шановні одесити і жителі області!
Прийміть щирі вітання з 67-ю річницею визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників!
День 10 квітня 1944 року став однією з тих історичних дат, які провістили подальшу остаточну Перемогу нашого народу у Великій Вітчизняній війні.
Тоді, під час блискучої військової операції, радянські війська вигнали з нашої землі ворога, не застосовуючи важку артилерію, зберігши тим самим життя багатьох тисяч жителів і неповторну архітектуру міста. Однак ця нелегка перемога далася ціною великих людських втрат у лавах Радянської Армії. Ми завжди пам’ятатимемо про цю жертву та подвиг наших визволителів, чиї імена золотими літерами навіки вписані в історію.
Дорогі ветерани! У цей день прийміть слова нескінченної вдячності та поваги до ваших ран, вашої покаліченої молодості та вашої нинішньої сивини. Ви – справжні герої нашої країни та залишитеся такими для нових поколінь громадян на багато років, десятиліть і століть.
Від імені депутатського корпусу обласної ради можу запевнити, що ми докладаємо усіх зусиль для того, щоб наші ветерани відчували піклування й увагу.
Зі святом, дорогі ветерани!
Із Днем визволення Одеси, шановні городяни та жителі області!
Голова обласної ради М. ПУНДИК
Доки серця тріпочуть…
Стрімкий та нестримний плин часу, але він не владний стерти з пам’яті доленосні події в житті минулих та прийдешніх поколінь. До таких подій справедливо відноситься і визволення міста Одеси від фашистської окупації, яке відбулося 10 квітня 1944 року. А корені його заглиблюються у перші запеклі бої на підступах до Одеси на початку серпня 1941 року, коли 300 тисяч румунських та німецьких загарбників, оснащених першокласною технікою (а це 18 дивізій), ринулися на прорив оборони, яку тримали всього неповних три дивізії Приморської армії. «Одесу взяти до 10 серпня, після чого дати військам відпочинок…» – таке розпорядження було командуванню фашистського угруповання військ. Але загарбники зустріли героїчний опір радянських воїнів і, зазнаючи величезних втрат, лише через 73 дні після початку героїчної оборони Одеси (5 серпня 1941 р.) увійшли до міста, з якого наші війська потайки евакуювалися на Кримський півострів, із честю виконавши вимогу Директиви Ставки Верховного Головнокомандування: «Одесу не здавати і обороняти до останньої можливості, залучаючи до справи Чорноморський флот».
Лише за три дні оборонних боїв 1-й полк морської піхоти, поспішно сформований на основі Одеської військово-морської бази, знищив до 2-х полків піхоти супротивника, 4 танки, багато автомашин, кулеметів, гармат. Серед трофеїв 6 танків, 18 гармат. Це про них, справжніх героїв, яких фашистські головорізи прозвали «чорною смертю», писав Костянтин Симонов:
Днем по капле нацедив
во фляжки,
В сотый раз переходя в штыки,
Разорвав кровавые тельняшки,
Молча умирали моряки.
907 страшних днів та ночей довелося пережити з того тривожного часу одеситам, які залишилися в місті, окупованому фашистами, перш ніж настав день їхнього визволення. Його наближала мужня боротьба підпільників та партизанів з плеканцями Гітлера і Антонеску.
Таким днем історія визначила 10 квітня 1944 року, коли війська 5-ї ударної, 6-ї та 8-ї гвардійських армій, ведучи жорстокі бої, наступаючи зі сходу, півночі та заходу, зламали опір ворога. У боях за Одесу відзначилося 60 частин та з’єднань. Воїнів надихало спеціальне звернення, у якому говорилося: «Товариші гвардійці, ми йшли до Одеси, долаючи запеклий опір ворога, бездоріжжя, труднощі… Повернемо, товариші гвардійці, Радянській Батьківщині Одесу. Виконаємо до кінця свій військовий обов’язок, як його виконали доблесні воїни, які обороняли Одесу у 1941 році, визволимо Одесу від фашистських мерзотників!» Заклик «Попереду – Одеса!» додавав сил та мужності бійцям і командирам.
На відзначення довгоочікуваної перемоги 27 частинам та з’єднанням було присвоєно почесне найменування «Одеських», 9 стали гвардійськими, 3 відзначено орденом Червоного Прапора, 9 – орденами Суворова II ступеня та 12 – орденами Богдана Хмельницького II ступеня. Тисячам бійців і командирів було вручено ордени та медалі. На честь визволення Одеси у Москві було дано салют доблесним військам 3-го Українського фронту за першою категорією салютів – 24 залпами із 324 гармат.
В Одеській військовій операції, названій сучасниками блискучою, особливо повно розкрився полководницький талант командувача фронтом генерала армії Родіона Яковича Малиновського, який згодом став Міністром оборони СРСР. У своїх мемуарах він з теплотою говорив про те, що був безмежно радий, коли визволяв милу його серцю Одесу, де народився і зростав, звідки пішов на Першу світову війну.
Про героїчні та трагічні часи, які пережило наше місто-герой, любовно назване перлиною біля моря, написано багато книжок, п’єс, випущено кінофільмів… І завтра ми згадаємо багато подій, вклонимося великим тим рокам та вшануємо тих, кого називаємо гордим ім’ям – фронтовики, партизани, підпільники.
Символічно, що напередодні всенародного свята заступили на почесну вахту біля пам’ятника Невідомому матросові, біля Вічного вогню правнуки тих, хто обороняв Одесу у 1941 році і приніс їй довгоочікуване визволення у 1944-ому. І, як нагадування про святість шляхетних традицій, заснованих на відданості рідній землі, звучить сумна і в той же час мужньо-життєстверджуюча мелодія реквієму: «Люди, доки серця тріпочуть, – пам’ятайте!..»
