ЗАУВАЖЕННЯ ДО ОКРЕМИХ ДІЄСЛІВ
Виглядати
Самоперекладачі тулять це дієслово до рос. выглядеть. І грубо помиляються. Адже українське виглядати має лише двоє значень:
1.визирати(І блідий місяць на цю пору з-за хмарами де-де виглядав – Т. Шевченко);
2. на когось чекати, чогось сподіватися(Обсіялись мужики – дощу виглядають. С. Руданський).
Що ж до рос. выглядеть, то нам підкажуть, як саме тут треба перекладати, паралелі:
рос. укр.
хорошо выглядеть мати гарний вигляд
выглядеть молодым здаватися молодим
проект выглядит проект здається
незавершенным невикінченим
облака выглядят хмари показують
к дождю на дощ
Виєднувати, виєднати
Цього дієслова тепер в ужитку немає. А воно таке вимовне! Скажімо, замість домовитися з добрим фахівцем про перехід на роботу до нашого цеху написати ви́єднати собі в цех доброго фахівця. Далебі, формулювання краще! По-перше тим, що коротше, а отже й інформативніше, по-друге, не таке канцелярське і справді українське. Або: агітувати кого за кандидата такого-то – виє́днувати голоси кандидатові такому-то. Паралелі:
рос. укр.
привлечь на свою ви́єднати собі
сторону большинство більшість
склонить к согласию ви́єднати [собі]згоду
на что на що
Визволити чи звільнити?
Першого з названих дієслів ми, як-то кажуть, всує не вживаємо. Воно пов’язується в нас із явищами вищого порядку, з подіями кардинальної ваги. Приклади: Визволь, Боже, нас із тяжкої неволі (сл. Грінченка); Зрозумієте правду, і правда визволить вас (Євангелія в перекладі Огієнка).
Дієслово звільняти – радше побутового плану: звільнити (скинути) з посади, звільнити в запас.
Тому той, хто пише, що Одесу звільнили від окупації, помиляється. Треба: Одесу визволили.Фразеологізмові увольте меня от этого відповідником у нашій мові є дайте мені спокій із цим,а не звільніть мене від цього, як пише один з одеських письменників.
Викінчувати чи заве́ршувати?
Засоби масової інформації віддають превагу другому дієслову, очевидно, через звукову подібність до рос. завершать. Але оскільки нам тепер доводиться, як мовив професор Огієнко, пригадувативласну мову, то чом не взяти до вжитку дієслово викінчувати,яке, крім закінчувати [щось], має ще й відтінок виконувати дуже добре. Ось як читаємо в Лесі Українки: Я маю замір видати цілу поему досконало ви́кінченою. Саме з цього значення витворено віддієслівний іменник викінче́ння, що відповідає рос. отделка (великолепная отделка – чудове [прегарне]викінче́ння).
Тепер про завершувати. Має наша мова таке дієслово і вживає його як у прямому, так і в переносному значенні. Пряме:сформувати верхівку чогось (Здорові та гарно завершені скирти – Грінченко); переносне:доладно викінчити щось мовлене (Бреши, бреши, та гаразд заверши – Манжура).
Проте геть невластивим нашій мові є вжиток завершувати з часткою – ся. Кілька паралелей на підкріплення тези:
завершается год, передача – добігає (доходить) кінця рік, наближається до кінця передача;
завершилось тем, что – скінчилось на тому, що.
Вима́гати чи потребува́ти
Кожному видно спорідненість першого дієслова за словом могти.Отже, вимагає той, хто може(має змогу, силу, волю, здатність) це зробити. Хто не може,тобто не має до цього сили, здатності, змоги, той – потребує. Тому тяжко помилився журналіст, написавши Земля вимагаєдощу. Треба було: Земля потребу́є(метафорично: просить) дощу. Те саме й серед людей: активні – вимагають,пасивні – потребують.Наприклад, Студенти на мітингу вимагалипідвищення стипендії – Люди похилого віку потребуютьдопомоги
