Щоб біля клубу троянди розцвіли

П'ять років минуло відколи Світлана Феодосіївна Ладан прийшла працювати до закритої на той час бібліотеки села Пшеничного Фараонівської сільради. Тоді установа культури знову розчинила двері для сільських читачів.

Книжковий фонд бібліотеки на 2425 видань для села із чотирма сотнями жителів – зовсім невеличкий. Усе давно перечитане, а нових надходжень немає. Проте життя в сільській бібліотеці вирує. Тут постійно ведуть картотеку періодики, каталоги статей. До кожної знаменної або святкової дати оформляють тематичну виставку. Ще одна з них за назвою «Пам'ятаємо, щоб не повторилося», присвячена скорботній червневій даті початку війни. Поруч розташована постійна експозиція знімків героїв, які повернулися з фронту. Це фотографії односельців – ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Сьогодні в бібліотеці Пшенич­ного провадиться щорічна перереєстрація формулярів. Із 250 читачів бажання користуватися книжками поки що підтвердили 178.

– Читають переважно художню літературу. Жінки віддають перевагу романам, – розповідає бібліотекарка Світлана Ладан. – Мало в нас наукової, галузевої та довідкової літератури. Переважно вона 80­х років випуску. Дитяча література, наприклад, уся російською мовою. Хоча викладання в сільській школі ведеться українською.

Сільська бібліотека розміщена в клубі. Це є своєрідною гарантією, що, незважаючи на зайнятість, селяни бібліотеку однаково не оминуть. Тим більше що у дні свят сільський клуб традиційно переповнений. Сюди з величезним задоволенням приходять літні люди, молодь і діти. За стендом «Таланти нашого села», розміщеним у вестибулі, можна простежити хронологію головних культурних подій року. Останнє яскраве та гучне свято – Міжнародний день захисту дітей – вже знайшло відображення на цьому стенді. Тоді діти грали ролі у постановці казки про колосок, багато танцювали та співали.

– Ремонт клубу намагаємося провадити власними зусиллями, – ділиться проблемами завідувачка сільського клубу Марія Сергіївна Шин. – Але велика біда, що взимку будинок абсолютно не опалюється. Хочемо звернутися до голови Саратської райради Віктора Степановича Чемериса, може, якось допоможе нам спорудити невеличку піч у будинку. Приходять взимку люди й мерзнуть. І ще біда: до сільського храму культури забрідають корови, які з'їдають висаджені на клумбах квіти. А як хотілося б, щоб біля клубу квітли троянди!

Тетяна Гурічева,власкор «Одеських вістей»,с. Пшеничне, Саратський район

Не чекають манни небесної

Катерина Никифорівна Остапчук на посаді сільського голови Великофонтанської сільської ради вже має солідний досвід. Шосте скликання поспіль виборці сіл Великий та Малий Фонтан, Гидерим і Миколаївка довіряють їй обстоювати їхні інтереси, а отже, дбати про соціально­економічний розвиток громади. Як це їй вдається? Можна сказати, що на всі 121 відсоток. Саме на стільки виконано бюджет сільської ради за перший квартал 2011 року.

Критерії виконання характерні для сільської місцевості – здебільшого надходження коштів від сплати за оренду землі. Але не всі можуть домогтися того, щоб так, як у Великофонтанській сільській раді, було враховано все до клаптика, були укладені договори оренди з кожним, хто використовує землю.

– Треба використовувати будь­які, бодай і невеликі джерела надходження коштів: сприяти розвитку малого бізнесу, підтримувати підприємців, залучати інвесторів, щоб односельці мали робочі місця і молодь не полишала села, бо сьо­годні в селах більше пенсіонерів. А якщо будуть робочі місця для батьків, то, звичайно, збільшиться кількість дітей у школах і дитячих садках. А отже, і розвиватиметься територіальна громада, – переконана Катерина Остапчук.

У сільраді чимало здобутків, але є й проблеми як спільні для всіх чотирьох сіл, так і з характерними особливостями для кожного села окремо. Катерина Никифорівна досить добре знає стан справ, а тому широко проаналізувала соціальну допомогу населенню від держави, сплату податків, виконання бюджету, демографічну ситуацію, яка віддзеркалює соціально­економічне становище території. За шість місяців цього року народилося 12 дітей, померло 8 громадян, зареєстровано 4 шлюби.

Проте, незважаючи на певні труднощі, тут працюють на перспективу. Великофонтанська сільська рада, яку представляють 16 депутатів, пріоритетне місце надає соціально­економічному розвитку не на словах, а на ділі. Кожне село, яке належить до територіальної громади, має рівні можливості і представляє однаковий інтерес для депутатського корпусу. Наприклад, нині у Малому Фонтані йде завершення добудови дитячого садка, обладнано дитячий майданчик тут і в Гидеримі. В цих же селах цього року буде здійснено капітальний ремонт доріг. До речі, дороги під контролем сільської ради і щороку ремонтується бодай одна, але добротно. У Малому Фонтані коштом бюджету сільської ради планується впорядкувати цвинтар. На ці потреби виділено 50 тисяч гривень.

Дієвою є і програма «Питна вода», в межах якої постійно тримаються під контролем стан громадських криниць. Нині готується проект на прокладання водопроводу у селі Малий Фонтан. Особливо нагальним є забезпечення водою школи. Над цим і працюють.

Складною залишається у Ми­колаївці проблема з прокладанням газопроводу. Справа в тому, що лінію потрібно тягнути попід залізницю, а на такі роботи потрібні великі кошти. Втім це питання контролює влада району.

У сільській раді діє Програма зовнішнього освітлення сіл Ве­ликофонтанської сільської ради та програма оновлення сіл. Обидва документи розроблені місцевою радою. В них розписано кожен пункт, виконання якого сприяє стабілізації громадського ладу в селах та покращенню їхнього життєвого рівня. Так, статистика засвідчує зменшення кількості крадіжок. Щодо кримінальної ситуації, то освітлення вулиць є їй своєрідним запобіганням. Немає такого села, приналежного до Великофонтанської сільської ради, де б не світилися вночі ліхтарі. І все це здійснено коштом місцевого бюджету. Лінії підключено до приватних лічильників, з господарями яких укладено угоди. Скрізь лампи ощадливого споживання електроенергії. Люди задоволені.

– Правила благоустрою доведено до кожного двору через депутатів. Загалом ми з будь­якими питаннями звертаємося до людей. І це має ефект, – стверджує Катерина Остапчук. – Єдиною до кінця невирішеною проблемою залишається сміття. Поки що ніяк людей не можемо привчити не смітити.

Але сподіваємося, що згодом до порядку привчаться всі. І Вели­кофонтанська сільрада буде зразковою у цьому плані не тільки під час проведення конкурсів. А той факт, що тут, якщо хочуть, вміють дати справі лад, засвідчує перемога 2008 року в обласному конкурсі «Найкраща сільська рада». Тоді сільрада отримала у подарунок газонокосилку.

Меценатство і спонсорська допомога тут у пошані. Про це свідчать значні фінансові вливання підприємців, які працюють на території сільської ради.

– Ніхто сторонній не прийде до села, щоб зробити освітлення або ямковий ремонт доріг. Це потрібно нам, а отже, робити нам самим, – говорить Катерина Никифорівна Остапчук. – Проте є такі питання, які через брак коштів жодна сільська рада без підтримки держави, залучення інвесторів не зможе зробити.

Тож, на думку К. Остапчук, треба брати активну участь у різних ґрантах та конкурсах. І в сільраді нині працюють над цим, не чекаючи манни небесної.

Вагому допомогу подають, за словами Катерини Никифорівни, вівторки при Котовській районній раді. Під час таких нарад за участю голів сіл і голови районної ради Олега Михайловича Бордюжи, го­лови районної державної адміністрації Володимира Павловича Синька вирішуються нагальні питання, подається консультативна допомога.

Любов КУЗЬМЕНКО, власкор «Одеських вістей», Котовський район