Одеса, музика, любов
– Яку роль відіграє Ваша концертна організація в культурному житті міста?
– Ми завжди претендували на головну роль і намагаємося виправдати своє право на це. Відомо, що серйозна музика не тільки дарує насолоду, але виховує почуття, формує смак. Вона пробуджує творчі можливості людей, робить їх розумнішими та емоційнішими. Як тут не згадати Пушкіна: «Из наслаждений жизни одной любви музыка уступает, но и любовь – мелодия!» У філармонії працюють багато яскравих виконавців. З них – п’ять народних артистів України. Заслуженим успіхом у слухачів користуються концерти Камерного оркестру, Камерного хору «Ренесанс», виступи фольклорного колективу «Чайка», ансамблю «Мозаїка», тріо бандуристок «Мальви». Серед наших солістів є музиканти зі світовим ім’ям. І віковий склад творчих працівників у нас збалансований. Є досвідчені майстри, є середнє покоління, є перспективна творча молодь. У нас міцні партнерські зв’язки з Музичною академією імені А.В. Нежданової: практично всі наші виконавці – її випускники. Але концертна організація не замикається тільки на своєму творчому потенціалі. Ми запрошуємо на гастролі найкращих вітчизняних і закордонних виконавців. Так, буквально цими днями у нас виступить всесвітньо відомий «Свєтлановський» оркестр під керуванням Марка Горенштейна… Одна з головних функцій філармонії – просвітницька. Ми повинні долучати до високого мистецтва дітей і молодь. Їм насамперед адресовано 13 абонементних циклів, у яких прозвучить класика і твори сучасних авторів.
Я вважаю, що у філармонії працюють справжні подвижники. Не повертається язик, щоб озвучити заробітні плати наших співробітників. На жаль, «залишковий принцип» у фінансуванні закладів культури та мистецтва, зокрема концертних організацій, не віджитий. Але ж нашим працівникам треба утримувати сім’ї, мати можливість вправлятися, стежити за собою. А замість цього вони шукають додаткового заробітку…
– У вас статус обласної філармонії. Як справи з концертним обслуговуванням районів області?
– Коли я прийшла на роботу до філармонії, а це було чверть століття тому, річна кількість концертів в області перевалювала за тисячу. Щоправда, на їх організацію держава тоді виділяла чималі суми. Часи змінилися, але не змінилися ми у своїй готовності виступати в районах області. На жаль, на цю роботу катастрофічно бракує коштів. І всетаки ми вдаємося до спроб організовувати концерти в області. І тут ми відчуваємо розуміння з боку обласної державної адміністрації та обласної ради. Завдяки їхній допомозі вдалося цього року відродити фестиваль мистецтв «Дунайська весна». Сподіваємося наступного року відродити і традиційну «Білу акацію». Але, повторюю, самотужки філармонія це зробити не зможе.
– Колектив готується відзначити вісімдесятиріччя філармонії. Що означає для вас ця дата?
– Я спокійно ставлюся до календарних, ювілейних дат, якщо це стосується окремих осіб. Але коли йдеться про дату, пов’язану з філармонією, то відзначити її для мене означає зайвий раз звернути увагу громадськості на нашу роботу, на наш творчий потенціал. У нас чудове минуле, джерела якого у середині позаминулого століття, коли в Одесі було організовано Філармонійне товариство. Тоді активному концертному життю в місті сприяли меценати, які не шкодували коштів на запрошення зірок першої величини. На священній сцені філармонії виступали Ойстрах, Гілельс, Коган, Ростропович… Тут проходили авторські концерти Шостаковича, Хачатуряна, Дунаєвського, Данькевича, Штогаренка, Карабиця… Минуле зобов’язує, і ми прагнемо, щоб його традиції не зникали під напором вульгарної масової субкультури.
А вісімдесятиріччя відзначимо трьома концертами. Перший називається «Майстри та вундеркінди». У ньому візьмуть участь наші маститі виконавці – заслужений артист України Володимир Саксонський, лауреат міжнародних конкурсів Анатолій Шевченко та інші, а також учні середньої спеціальної музичної школи імені П.С. Столярського. У програмі «Музика для душі» у першому відділенні виступлять камерний оркестр під керівництвом заслуженого артиста України Ігоря Шаврука із солістами – заслуженими артистами України Олексієм Ботвиновим (фортепіано) та Володимиром Мурзою (баян) і вокальним дуетом «Доля» – народними артистками України Тетяною Буркацькою та Ларисою Стадниченко. А у другому відділенні виступлять народні артисти України Людмила Довгань та Михайло Бакальчук, заслужені артисти України Олена Стаховська та Світлана Тимофєєва, фольклорний колектив «Чайка» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Юрія Саакянца та головного диригента оркестру заслуженого артиста України Дмитра Притули, молоді солісти філармонії. А третій концерт – це вечір фортепіанних імпровізацій. Виконавці – Юрій Кузнєцов та Сергій Терентьєв.
Геннадій СЕРЕБРЯКОВ
«Будете йти на хорошу справу – візьміть із собою»
Ці слова свого друга Резо Габріадзе фотохудожник Сергій Гевелюк вимовив під час відкриття виставки «Ритми Одеси» в Одеському художньому музеї. Шість авторів – Сергій Гевелюк, Костянтин Гроздєв, Сергій Чех, Георгій Ісаєв, Ігор Поляков, Кирило Стоянов представили, як вони самі кажуть, фотографії «до душі». А на них – наша улюблена Одеса зі скромною чарівністю старих двориків, космічними кулями Ланжерона, шумом ласкавого навіть у зимову холоднечу морського прибою.
За останні кілька років я не пам’ятаю такого ж казкового, гармонійного та дивно теплого відчуття, яке залишили роботи фотохудожників. Вабною силою їхньої творчості на виставку зайшов навіть Аркадій Львов, автор роману «Двір». І, звичайно, зупинився біля роботи Сергія Гевелюка. Несподіваний ракурс погляду фотографа, коли у дворику відображується небо, одразу привернув увагу письменника. Адже й герої його роману у найважчі хвилини піднімали очі до неба…
Те, що Костянтин Гроздєв любить котів, я знала давно. Але цього разу в його роботах вони постали як повноправні жителі старих одеських дворів, їхні охоронці, талісмани, добрі генії. Це справді дуже суголосить Одесі.
Відвідувачам неодмінно запам’ятається незвичайна техніка Сергія Чеха – дахи з димарями, стара бруківка вулиць, жінка, що вивішує білизну. Це зовсім інший, мовби уповільнений, хід часу. І він, цей час, існує паралельно зі світом повсякденного міського гомону, в якому живе кожен із нас.
Сергій Гевелюк, говорячи про назву виставки – «Ритми Одеси», назвав місто симфонічним оркестром, де важлива партія кожного інструмента. От і виставка, як добре зіграний оркестр, показала вищий клас. І тому – зробіть добру справу, підіть з друзями та подивіться, якою побачили улюблену Одесу яскраві майстри фотографії.
Лана Воліна
