Засідання Європейського парламенту на минулому тижні навряд чи могло обійтися без згадування України. Не таємниця, що винесення вироку Юлії Тимошенко збурило європейську політичну еліту. Втім, відомий прагматизм узяв гору – резолюція Європейського парламенту по Україні не закрила можливість для діалогу між Києвом і Брюсселем.
Окремі гарячі голови закликали припинити переговори з Україною та позбавити її найменших європейських перспектив. За «дивним» збігом обставин серед цих голосів найголосніше звучали заяви представників Європейської народної партії, союзників Юлії Тимошенко. З якої причини ті не дослухалися до закликів Юлії Володимирівни «підписати угоду про асоціацію за будьяку ціну», залишається загадкою. Якщо бути зовсім точним – секретом Полішинеля, оскільки очевидно, що Тимошенко в цьому питанні (і не тільки в ньому) веде подвійну гру.
Припинення діалогу між Україною та Європейським Союзом могло бути на руку винятково Росії, яка використовує весь арсенал засобів для втягування України в орбіту свого впливу. Українським дипломатам удалося довести до відома своїх європейських колег, що припинення повновагомого діалогу буде радісно сприйняте тільки Володимиром Путіним, для якого питання «приєднання» України є завданням стратегічної важливості.
У підсумку світ побачила досить цікава резолюція, підтримана представниками всіх фракцій Європарламенту. Така консолідація свідчить про те, що інтерес до нашої країни у представників Європейського Союзу не тільки не зникає, але й посилюється. Варто також відзначити, що Європейський парламент не тільки виразив стурбованість подальшою долею Юлії Тимошенко (такий розвиток ситуації був очікуваним після інформаційного валу, що ринув на Україну), але й визнав два дуже важливі моменти. Поперше, Європарламент підтвердив право нашої країни розраховувати на статтю 49 Договору про створення Європейського Союзу, згідно з якою будьяка європейська держава може претендувати на вступ до ЄС. Було б дивним, якби Україні, на території якої розташований географічний центр Європи, відмовили в європейській перспективі. Подруге, європейські парламентарі закликали керівництво Єврокомісії провести переговори із Президентом України до саміту Україна – ЄС, який запланований на грудень поточного року. Саме наприкінці 2011 року має бути підписана угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Відзначимо, що в середині жовтня першому віцепрем’єрміністрові України Андрію Клюєву вдалося погодити з єврокомісаром із питань торгівлі Карлом де Гухтом усі положення щодо майбутньої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Цю подію не можна назвати пересічною, адже завдяки ній українські товари здобудуть незабаром недискримінаційний доступ на найбільший у світі ринок, а потік європейських товарів підштовхне вітчизняних товаровиробників до впровадження нових стандартів якості.
Україна та Європейський Союз довели одне одному, що вони здатні підноситися над дрібними політичними суперечностями заради стратегічної співпраці. Такий формат діалогу свідчить не тільки про майстерність учасників переговорів, але й про послідовність тих, хто ухвалює стратегічні розв’язки. Ми потрібні одне одному, оскільки співпраця Києва та Брюсселя здатна бути взаємовигідною. З усвідомленням цього керівництво України та ЄС готується до фінального ривка по шляху до угоди про асоціацію, яке може стати найбільшим зовнішньополітичним успіхом нашої країни за роки незалежності й остаточно закріпити європейський вибір України. Чекати фінальних акордів залишилося недовго.
