Управляти чи урядувати, врядувати, керувати, орудувати?
Фонетичнорос. управлять і укр.управляти дуже подібні. Це так загіпнотизувало самоперекладачів, що вони й досі не можуть зрозуміти: ці слова мають неоднаковийзміст і неоднаковийужиток в українській та російській мовах.
Починається ця неоднаковість уже з морфологічної будовислів. Якщо український префікс у–має властивість чергуватися з в-, не міняючи змісту слова, і є по суті однимпрефіксом (вправляти вивих – це все одно, що управляти вивих), то в російській мові у–і в–це різні префікси, що надають словам неоднакових, а часом просто протилежних значень (уходить – входить, убегать – вбегать, управлять – вправлять).
Але найчіткіший вододіл між українським і російським у даному разі прокладає синтаксис,тобто зв’язок слів у реченнях.
Справді, українське управляти завжди вимагає після себе знахідноговідмінка: управляти (вправляти) що? Виступаючи в такій конструкції, українське управляти (вправляти) відтворює троє понять.
Першез них лежить у площині вставляти (Вправляй (управляй) уже, нарешті, те дно – час огірки квасити – (з живих уст); другеасоціюється з поняттям скеровувати кого до чого, або навчати чого: Наші хлібороби не дуже квапляться дітей у ремество вправляти (Словник Грінченка). Синонімами третьоговиступають дієслова робити, закінчити (впорати) роботу, доводити (довести) діло до кінця: Комбайном жнива за півтора тижні вправляють (з живих уст), Свою нивку швидко вправили (К. Гордієнко), Косилося легко… за день і управили ті п’ятдесят, чи що, десятин (Словник Грінченка).
Як бачимо, значення різні, але синтаксичний закон для дієслова тут один: поєднуватися лише зі знахідним відмінком – у(в)вправляти що? За цим каноном на початку 30-х років минулого століття будувалися й нові для того часу українські вислови, пов’язані з розвитком масового фізкультурного руху: у(в)правляти боротьбу, бокс, гімнастику, вправити (управити) бій накаутом тощо. Та це тривало не довго. Незабаром фізкультурну термінологію заполонило зросійщене займатися чим, а українське управляти почало приєднувати до себе орудний відмінок, як цього вимагає рос. синтаксис.
Як визволитися з-під цього (самоперекладацького!) поневолення російським стереотипом? Дуже просто: не ставити українського у(в)правляти там, де потрібен орудний відмінок, а послуговуватись близькими за значенням дієсловами, які вільно (без самоперекладацького примусу!) поєднуються з цим відмінком. Наприклад отак:
рос. укр.
управлять лошадьми правити кіньми
управлять автомобилем правувати, керувати
(кермувати) автомобілем
управлять судном правувати, стернувати судном
управлять производством керувати виробництвом
управлять качеством керувати (правувати) якістю
управлять государством правити, урядувати державою
управлять имуществом урядувати, врядувати майном
управлять делами (канц.) керувати справами
управлять оркестром, орудувати оркестром, хором
хором управлять панувати над собою
своими чувствами
Окремо про дієслово в(у)рядувати
Воно має дві сфери застосування: 1) Коли мова йде про справи держави (А хто там урядує – Еллан) і 2) коли йдеться про справи посадові чи службові (урядувати маєтком, маєтностями).
Добре допомагає розпізнатись у цих значеннях та вжитку іменник уряд.
З наголосом на першому складі у́ряд стосується державних справ (Без уряду держава не живе? – Еллан), а з наголосом на другому означає посаду, службовий чи громадський обов’язок, як-от читаємо в «Чорній раді» Куліша: Вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уря́д держав. Саме від уря́ду пішло самоврядування, отже, не може бути мови про самоперекладацьке самоуправління.
Це перше. А друге – час би вже наших державних службовців називати урядовцями, як їх колись в Україні й називали. Передати поняття одним словом – це інформативно.
