Кінець року у відносинах Росії та України вже традиційно виглядає напруженим. Газові угоди, підписані у січні 2009 року під патронатом Юлії Тимошенко та Володимира Путіна, залишаються найважливішою проблемою для України. Однак ситуація вже не виглядає такою безнадійною, як кілька місяців тому.
Уже майже три роки Україна бездоганно виконує умови газових контрактів, які і Віктор Янукович, і Микола Азаров називали невигідними для нашої держави. Якщо «Газпром» знизив ціну практично для всіх своїх європейських клієнтів, то наша держава далі співпрацює з російською енергетичною монополією за принципом «Забирай або плати». Для тих, хто думає, що це просто, нагадаємо, що тільки за 2011 рік ціна газу для України зросла практично удвічі, і сьогодні становить 500 доларів за тисячу кубометрів. Але офіційний Київ не тільки далі оплачує отриманий газ вчасно, але й повністю виключив можливість ведення газової війни з Росією.
Нагадаємо, що Україна є другим за обсягами у Європі споживачем російського газу. «Газпром», представники якого часто говорять про використання винятково ринкових законів, повинен змінити ставлення до постійного і старанного покупця. На користь можливості конструктивного діалогу свідчить і той факт, що навіть на початку 90х років ХХ століття, одразу після розпаду СРСР, наші держави співпрацювали у питанні транспортування газу до Європи.
Ще один важливий чинник у російськоукраїнських газових перемовинах – резолюція Європейського парламенту, який відзначив активне втручання Росії у відносини України з метою втягти нашу країну у Митну спілку. Європейське співтовариство висловило готовність приєднатися до перемовин, які допоможуть нашій державі одержати справедливу ціну на газ. Одна зі складових майбутнього успіху в енергетичному векторі – модернізація вітчизняної газотранспортної системи, до якої можуть приєднатися не тільки представники Росії, але й компанії зі Старого Світу, зацікавлені в одержанні природного газу найбільш безпечним і ефективним шляхом.
Звичайно, Україні буде нелегко, адже на початку листопада під оплески одразу декількох європейських прем’єрів і Президента Росії Дмитра Медведєва в експлуатацію була запущена перша нитка «Північного потоку» – газопроводу, по якому російський газ з півострова Ямал доставляється безпосередньо на територію Німеччини. Чи слід дивуватися, що засувку газопроводу разом із Президентом Росії Дмитром Медведєвим відкривали прем’єрміністри Німеччини, Нідерландів, Франції. Не будемо забувати, що «Газпром» 25 листопада одержав цілковитий контроль над компанією «Белтрансгаз», яка транспортує до Західної Європи 15 – 20 відсотків експортного обсягу газу. Однак вітчизняна ГТС залишається головним і найнадійнішим магістральним шляхом для транспортування до Старого Світу енергетичних ресурсів. Спроби деяких російських ЗМІ дискредитувати вітчизняну «трубу» провалилися, тому є підстави розраховувати, що інвестори для її модернізації знайдуться.
Події останніх місяців переконливо довели, що Росія та Україна максимально наблизилися до усвідомлення того, що їхні державні інтереси в енергетичній сфері тісно взаємозалежні. Обопільна повага і урахування позицій один одного – мабуть, єдиний рецепт взаєморозуміння в непростих умовах. Україна, довівши, що є послідовним і відповідальним партнером, має всі підстави розраховувати на конструктивний діалог з Росією.
