Погодні умови не раз ставили наших хліборобів у дуже скрутне становище. Але таких аномалій, як сьогоднішні, здається, давно не спостерігалося. Як це впливає на стан озимих посівів? Про це наша розмова з директором Інституту сільського господарства Причорномор'я, доктором сільськогосподарських наук, членомкореспондентом НААН України Миколою ЦАНДУРОМ.
– Миколо Олександровичу, навіть більшість старожилів не пам'ятає такої осені – без єдиного дощу. А що з цього приводу говорять вчені?
– Справді, такої посухи в наших краях не спостерігалося з пам'ятного 1946 року, яка призвела до масового голоду, особливо в південних районах області. Ми нарахували ще шість посушливих років з того часу до наших днів, коли волога в орному й метровому шарі була на критичному рівні. Але, щоб з кінця літа не випало жодної краплі дощу… Такого ще не спостерігалося.
– І як усе це вплинуло на посіви?
– Аномальні умови, що склалися, ще раз продемонстрували, хто дотримується вимог агротехніки, дбайливо ставиться до родючості ґрунту, а хто – ні.
Візьмемо найпростіший приклад, пов'язаний з нашими багаторічними спостереженнями. Восени вчені Інституту наполегливо рекомендували не квапитися із сівбою озимих і починати її не раніше 25 вересня.
Не всі прислухалися до такої поради. Одні аграрії явно поквапилися, другі – зволікали до кінця листопада. Тепер з'ясовується, що найкраще почуваються ті посіви озимих, насіння яких лягло у ґрунт 1 – 10 жовтня. Тут фаза росту досягла 23 і більше листочків. А от на посівах від 25 жовтня і пізніше насіння тільки проклюнулося або оформило перші корінці. Але в більшості далі лежало в сухій землі, очікуючи дощів.
Слід зазначити і той факт, що в кращому стані виявилися посіви, які були розміщені на парах, після бобових культур і однорічних та багаторічних трав.
Стан сходів наочно показав, хто із хліборобів вносив при сівбі мінеральне підживлення, а хто обмежився гучними обіцянками.
І ще один важливий чинник. Він пов'язаний з рекомендацією сіяти тільки протруєним насінням. Знову не всі прислухалися до думки вчених і фахівців. У результаті – у аномальних умовах, що склалися, частина незахищеного насіння запліснявіла й загинула. Причому на великих площах.
– А дощі в грудні й першій половині січня допомогли хоч якоюсь мірою виправити становище?
– На жаль, дощі запізнилися. Але вони вже вносять істотне поліпшення на осінній ниві. Поінформую, що тільки в першій декаді січня в області випало від 21 до 42 мм опадів. А в Тарутинському районі і у районі міста Вилкового навіть усі 50 мм. Ось така б волога у вересніжовтні!
Слід зауважити, що запізнілі дощі бувають ефективними тільки за умови відносно високих позитивних температур. А вони саме протрималися досить тривалий час, аж до середини січня. У результаті успішно пройшла яровизація посівів. І сходи, що з'явилися на полях, ніде не загинули.
– Тепер про головне. Що очікує наших хліборобів на озимому полі весною? Чи будемо ми із врожаєм?
– Наші останні спостереження, проведені у січні, показали, що висота рослин озимої пшениці збільшилася на 3,7 – 11 сантиметрів, а озимого ячменю – майже на таку ж висоту. Знову все залежить від термінів сівби!
І така картина не тільки на наших дослідних полях, але й у багатьох районах області. Виключаючи, можливо, Березівський і деякі інші сусідні райони, які опинилися в центрі стихійного лиха – посухи.
А в цілому ми сподіваємося, що наша область за умови відповідального ставлення селян до посівів – додаткового підживлення, організації боротьби з бур'янами і хворобами – може одержати в середньому по 25 – 30 центнерів зерна з кожного гектара озимих зернових культур. Це дасть нам можливість забезпечити потреби регіону в продовольстві й дозволить багатьом господарствам спрацювати рентабельно.
І на завершення скажу, що сумна картина 1946 року – не повториться!
– Дякую за розмову.
