Готуючись до ювілею

В облдержадміністрації під керівництвом голови облради Миколи Пундика та заступника голови ОДА Петра Хлицова пройшло перше засідання оргкомітету з підготовки до святкування 80­ї річниці утворення Одеської області.

На засіданні йшлося про висвітлення цієї події у засобах масової інформації регіону, про підготовку уро­чистих зборів і святкового концерту з нагоди ювілею, які вирішено провести 24 лютого в Оде­ському національному академічному театрі опери та балету.

Ухвалено також рішення, що відтепер оргкомітет зби­ратиметься щотижня для ви­рішення нагальних питань, пов’язаних з відзначенням знаменної дати.

А кількома днями раніше, 13­го січня, було оприлюднено спільне розпорядження обл­держадміністрації та облради «Про проведення святкових заходів, приурочених до 80­річчя утворення Одеської області».

Зі сторінок біографії нашого краю

(Продовження. Початок у номерах «ОВ» від 14.01.2012 р., 17.01.2012 р.)

Разом з адміністративно­територіальним устроєм Одещини змінювався її економічній потенціал. На час утворення області вона була представлена машинобудуванням, суднобудуванням, виробництвом будматеріалів, деревообробною, текстильною, хімічною і харчовою промисловістю.

Зокрема, в Одесі діяли такі підприємства, як канатний завод, джутова фабрика, сукняна фабрика, що відносилися до текстильної промисловості, завод ім. Жовтневої революції, завод ім. Марті (пізніше – Одеський судоремонтний завод ім. 50­річчя Радянської України), що відносилися до метало­обробної промисловості, Одеський завод шампанських вин та інші підприємства харчової промисловості. У районах області харчову промисловість, крім трьох великих цукроварень, представляли фабрики кустарного типу. У 1937 році було споруджено новий залізобетонний водопровід Дністер – Одеса, побудовано нову насосну станцію. Розширилася каналізаційна мережа в робітничих та курортних районах Одеси.

Сільське господарство тоді було основним за обсягом виробництва й зайнятості трудових ресурсів. У 1932 році на території Одеської області працювало 89 МТС, організувалися колгоспи і радгоспи, на полях яких вирощували пшеницю, кукурудзу, соняшник, цукрові буряки (у північній частині) та ін. Впроваджувалися також посіви на поливних землях. Культивувалися ефіроолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна), тютюн, гірчиця, лікарські рослини, південна конопля та овочево­баштанні культури: томати, баклажани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни. Поширювалися садівництво та виноградарство. Вирощували абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яблуні, груші. Тваринництво мало молочно­м’ясний напрям, також розвивалися птахівництво, свинарство, вівчарство.

Значного розвитку у 30­40­х роках набула сільськогосподарська наука. На базі Одеської сільськогосподарської станції було створено Український генетико­селекційний інститут, на базі виноробної дослідної станції – Український науково­дослідний інститут ім. В.Є. Таїрова. Загалом на Одещині напередодні війни діяло 20 науково­дослідних інститутів.

Широкого розмаху набувала освіта. В містах і селах будувалися нові шкільні приміщення, відкривалися нові школи. Тільки за 1932 – 1937 роки кількість середніх шкіл в області збільшилася у 8,4 раза. А на кінець 1937 року практично всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. У селах було впроваджено загальне обов’язкове початкове навчання, в містах – семирічне. В 1940­1941 навчальному році на Одещині вже діяли 1143 школи.

Створювалися також позашкільні освітньо­виховні заклади. Розвивалася вища освіта. У 1932 році у місті Одесі було організовано першу в країні музичну школу­десятирічку ім. П. Столярського. У 1938 – 1939 роках для цієї школи за конкурсним проектом бригади архітекторів на чолі з Ф. Троупянським було споруджено будинок. Значна увага надавалася зміцненню якісного складу педагогічних працівників. У 1939 році було збудовано будинок Інституту очних хвороб і тканинної терапії, де працював академік В.П. Філатов. Для порівняння: до 1917 року в Одесі функціонували три вищі навчальні заклади, у 1940 році їх налічувалося вже 18.

В Одесі з успіхом працював всесвітньовідомий театр опери і балету. У 1937 – 1938 роках було реконструйовано будинок Одеського російського театру ім. А.В. Іванова.

Розвивалась також курортно­рекреаційна галузь. Так, на території Одеської області в 1935 році вже функціонували близько 10 курортів, які забезпечували населення гарними умовами лікування та якісним відпочинком. Для лікування серцевих хворих з великим успіхом вживалися газовані (вуглекислі та кисневі) морські ванни. Найпопулярнішим було лікувальне мінеральне джерело «Куяльник». Доречно зауважити, що Куяльницька грязелікарня була найбільшою у Радянському Союзі, а на Куяльницькому курорті на 1935 рік існувало 10 санаторіїв. В Одесі діяло також два науково­дослідних інститути: Інститут курортології і бальнеології та Інститут туберкульозний.

На жаль, стрімкому соціально­економічному розвитку Одеської області, як і країни загалом, завадила війна. Окупанти почали заводити свої порядки. Вже у серпні 1941 року, відповідно до німецько­румунського договору, на окупованій Німеччиною і Румунією території півдня України була утворена нова адміністративно­територіальна одиниця – Губернаторство Трансністрія, до якої увійшли вся Одеська область, частини Вінницької і Миколаївської областей, лівобережна частина Молдови – з резиденцією в місті Тирасполі. А 17 жовтня 1941 року, після того як радянські війська змушені були відступити, її було перенесено до Одеси.

Окупація міста принесла з собою не тільки нові порядки, але й важкі втрати. Й не тільки економічного характеру. Так, 23 жовтня 1941 року у зв’язку з підривом румунської комендатури були розстріляні і повішані 5000 мирних жителів Одеси, в портовому сквері розстріляні 19000 євреїв, 5000 зігнані у в’язницю і 24 жовтня відправлені до села Дальник, де також були знищені. З 21 грудня 1941 року по 15 лютого 1942 року було розстріляно 44000 євреїв, зігнаних з Одеси і Одеської області в село Богданівка Березівського району.

10 квітня 1944 року місто Одеса було звільнено Червоною Армією від німецько­румунських окупантів.

(Далі буде)

За матеріалами Державного архіву Одеської області підготував Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»