Вчені рекомендують.
Чи прислухаються аграрії?
Вчитися ніколи не пізно – цієї істини дотримуються керівники успішних сільськогосподарських підприємств області. Тому на черговому триденному навчанні можна було зустріти Героя України, керівника агрофірми «Маяк» Березівського району Зінаїду Гришко, директора ПП «Промінь» Біляївського району Ольгу Вовченко, керівника СВК «Прогрес» Тарутинського району Василя Узуна, директора агрофірми «Вікторія» Ізмаїльського району Дмитра Нівню та багатьох інших відомих в області хліборобів.
Перед аграріями виступали вчені та фахівці Одеського селекційногенетичного інституту і Одеського інституту сільського господарства Причорномор’я, працівники обласних служб аграрного сектору, фінансовоекономічних органів.
Звичайно, усіх присутніх, насамперед, цікавила доля озимих культур, їх восени висівали в аномальних умовах посухи.
Завідувач відділу селекції та насінництва пшениці Одеського селекційногенетичного інституту, академік НААН Микола Литвиненко, зокрема, відзначив, що на долю майбутнього врожаю вже вплинуло багато чинників. Об’єктивні – це відсутність опадів протягом усієї осені, а також слабкий сніговий покрив посівів в умовах суворої зими. Дослідження показали, що наприкінці січня морози згубно вплинули не лише на посіви озимого ячменю, але й озимої пшениці. Лише 60,4% посівів пшениці сорту «Вікторія» (з високим генетичним потенціалом морозостійкості) за 17 градусів нижче нуля у вузлі кущення залишалися «живими». За суворіших холодів майже всі рослини загинули.
Але така ситуація склалася далеко не в усіх районах області і не в усіх господарствах. Результати збереження посівів та їх розвитку сьогодні багато в чому обумовлені й суб’єктивними чинниками. А це й терміни сівби (за точку відліку ми беремо 2 жовтня), і внесення достатньої кількості мінеральних добрив, і вибір попередників, і якість насіння тощо. Хто в цій справі поскупився, у того мало надій одержати гарний урожай.
Але зневірюватися не слід. Фахівці на місцях повинні постійно вести спостереження за посівами, робити доступну їм діагностику їх стану ще до настання весняної вегетації. Існує кілька методів відрощування зразків за підвищення температури. Фахівці їх добре знають, але, стикаючись із труднощами, можуть звертатися до селекційногенетичного інституту по допомогу. А його працівники вже надіслали аграріям свої докладні рекомендації.
Для чого потрібна рання діагностика? Насамперед, для того, щоб вчасно визначитися із провадженням посівних робіт як в озимому клині, так і за формування сівозміни на весняних полях.
Під час занять начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Новаковський ще раз висловив надію, що хлібороби області і в цьому важкому сільськогосподарському році не підведуть і доможуться наміченого валового збору зерна.
Олексій Степанов
О п’ятій ранку щодня…
Пам’ятається, в 90ті роки минулого століття у господарствах району нараховувалося до 20 тисяч корів, а загалом великої рогатої худоби налічувалося близько 3540 тисяч голів.
Але минули часи, на які випав основний тягар сумнозвісних реформ, і нині у наших сільгосппідприємствах утримується всього 1370 дійних корів. І основна кількість цього стада в ПСП «Маяк», СТОВ «Мар’янівське» та «Новоандріївське», які очолюють Микола Йосипович Захар’єв, Володимир Миколайович Гамарц, Віктор Гаврилович Лисенко. Це справжні патріоти сільськогосподарського виробництва, які, незважаючи на всі економічні негаразди, не знищують тваринницьку галузь, як це зробили інші, пустивши її під ніж, а зберегли і навіть збільшують її кількість. Тут є ще й постійні робочі місця, і до кас систематично надходять певні суми грошей від реалізації молока та м’яса. Звідси відправляється молочна продукція в одеські фірми «Агроком» та «Агромарин», де вона переробляється.
Ранкове доїння, а також роздача кормів та прибирання у мар’янівців розпочинаються о п’ятій годині ранку. У корпусах, де зимують корови, нетелі, телята, а також – бички на відгодівлі, тепло, затишно, панує ділова, робоча атмосфера. Кожен із працівників ферми займається звичною для себе справою. Тут же серед трударів і директор СТОВ «Мар’янівське» Володимир Миколайович Гамарц та його заступник по виробництву Віктор Федорович Веремчук. У них робочий день обов’язково розпочинається з відвідування цього виробничого підрозділу.
Нашими гідами на фермі, крім дирекції, були й завідувач Сергій Миколайович Слаблюк та обліковець Любов Дмитрівна Тітомир. Ці спеціалісти добре знають свою роботу й успішно з нею упоруються. Адже займаються нею ось уже майже двадцять літ. Таким же відданим цій галузі є і зооветспеціаліст Вадим Вікторович Матієнко. Понад 20 років тому він прийшов сюди після закінчення Петрівського сільгосптехнікуму.
У господарстві потурбувалися, щоб зимівля худоби була ситою, забезпеченість кормами складає до 150 відсотків. Мають 3500 тонн силосу, 450 – сіна, 1500 – соломи та 500 тонн концентратів. Причому корми використовуються бережливо і раціонально. Наприклад, силос у траншеї розділено по місяцях.
На фермі немає жодних проблем із водопостачанням. Для потреб доярок, скотарів і телятниць постійно функціонує електроводонагрівач місткістю 150 літрів. У ці дні 16 доярок, які обслуговують 294 корови, надоюють загалом щодня 1600 – 1700 кілограмів молока. Звісно, з кожним днем дійниці повняться, адже зараз відбувається масове розтелення корів. Гадається, що в нинішньому році кількість молока зросте. Адже до основного стада вводиться 93 нетелі, які всі до травня отеляться.
У «Мар’янівському» протягом останніх трьох років майже повністю замінили корів червоної степової породи, від яких можна щороку надоювати від 3000 до 3500 кілограмів молока, на чорних породи «гольдштейн» із щорічною продуктивністю кожної до 6000 кілограмів продукції. Сім’я брали в одному із спеціалізованих господарств Овідіопольського району, там же закупили й бугаїв.
– Біля таких високопорідних тварин і працюється із задоволенням, – говорять працівники ферми.
А колектив цей дружний і згуртований, більшість доярок молодого віку – від 17 до 30 років. Вони переймають майстерність у досвідчених трудівниць.
До речі, на цей тваринницький комплекс торують стежину цілі сім’ї і династії. Взяти, наприклад, сім’ю Ніни Михайлівни Щавінської, яка 40 років свого життя віддала тваринництву, а нині, перебуваючи вже на пенсії, не пориває зв’язків із рідною фермою, виконуючи тут обов’язки нічного сторожа. Її чоловік Андрій Миколайович та син Володимир тут слюсарюють, а дочка Антоніна і невістка Катерина доять корів.
Нелегку доярську професію своєї матері Людмили Олександрівни Катернюк, яка понад 20 років доглядає тварин, обрали і її доньки Альона і Оксана, які, закінчивши школу, влилися у сім’ю тваринників. Такий же шлях у житті обрала й дочка Валентини Володимирівни Мачко – Тетяна, яка у листопаді минулого року набрала собі групу із 16 нетелей і успішно їх доглядає. Вже дві тварини отелилось.
Щоранку, о 5й годині, а також ввечері тваринників автобусом сільгосптовариства довозять на їхні робочі місця. І вони звикли до цього напруженого режиму свого життя.
– А заробітками ви задоволені? – запитуємо у доярок.
– Знаєте: грошей ніколи не буває багато, – говорить, посміхаючись, Олена Миколаївна Щавінська. – Взимку, коли менше молока, і зарплата відповідно менша – до 1000 гривень. А влітку, в пору великого молока, ця сума може подвоюватися і потроюватися.
Їхали ми з СТОВ «Мар’янівське» з гарним почуттям, бо наочно пересвідчилися: не перевелися у нас господарники, які дбають і про розвиток галузі, і про людей.
Іван ТРЕГУБЕНКО,Ширяївський район
