Зараз майже в кожній оселі є комп’ютер. А отже, знайдеться диск з іграми, де головні герої представлені суперпотужними трансформерами, або фільми за участю кровожерливих перевертнів. Діти граються і дивляться, батьки ж хитають головами, виражаючи невдоволення. А далі що?

Чим закінчується війна дорослих зі страшнуватими героями? Незадоволеним бурчанням чи вигнанням опальних персонажів з вашого дому?

«Молодіжний квартал» запрошує читачів до розмови на актуальну тему. Сьогодні обговорюємо сучасних героїв, з яких беруть приклад наші діти.

Замість Мийдодіра – привид

– Мамо, купи «кіндер­сюрприз». Там маленькі вампіри. Їх можна збирати по частинах. Ти знаєш, що вони роблять ось так?.. – на радість знудженим у черзі покупцям син картинно витріщив очі й голосно загарчав, оголюючи зуби та вдаючи, що намірений укусити за руку.

Таку картину можна спостерігати майже біля кожної каси великого магазину. Особливо у вихідні дні. Деякі діти просять чупа­чупси зі Спанч Бобом, жувальні гумки з покемонами, наклейки із привидами та іншою нечистю.

Вдалий маркетинговий хід – помістити подібні товари біля самої каси. По­перше, майже завжди тут доводиться чекати своєї черги, і якщо поруч дитина, то вона не вгає шансу вихопити якусь дурничку в яскравій упаковці. По­друге, спробуйте відмовити улюбленому чаду, коли перебуваєте в мовчазному оточенні незнайомих людей і безпосередній близькості до касира! Обділяєте, отже, прирікаєте на «тяжке дитинство».

Хитрість менеджерів за продажами зрозуміла. Проблема в іншому. Чому діти копіюють завідомо негативних героїв?

Згадую своє дитинство: улюблені герої – Герда зі «Снігової Королеви» та Червона Шапочка з казки Шарля Перро. Справа дійшла тоді до того, що на літо мені купили червону панаму, а на зиму мама зв’язала червону шапку. Більше того, молодший брат, надивившись мультиків про Мийдодіра, щойно прокинувшись, біг чистити зуби й ретельно мив руки милом, боячись, що суворий умивальник прийде, грізно помахає рушником­рукою та відвезе в далі далекі, якщо раптом побачить бодай цяточку. Ось вони – сила й авторитет казкового героя!

Звернімося до сучасності. А точніше, покопаємося в ній, перейнявшися питанням: у якому оточенні живуть наші діти?

У полоні в Губки Боба

Отже, дошколята.

Вже даруйте нескромність, знову звертаюся до досвіду п’ятирічного сина. Кожен ранок хлопчика починається з мультика. Популярний мультиплікаційний канал пропонує йому цікавенький вибір: від сьомої до восьмої ранку (саме в той час, коли малюк прокидається та під звуки з телевізора збирається до дитячого садка) показують мультфільми про трансформерів (машини, що вміють говорити, й мета яких – знищити людство) та про пригоди могутньої Бі. Це хамувата американська дівчинка з незрозумілим іменем, яка постійно обманює батьків, учителів, зраджує друзям і капостить усім довкола себе. У вихідні дні до цієї чудової компанії долучаються привиди, пінгвіни Мадагаскару, великий Губка Боб, пожирателі галактик та інші подібні особи. Заради об’єктивності зазначимо: є декілька мультфільмів розвиваючого характеру. Але вони, як правило, ідуть максимум по півгодини на день.

Вихідначебто є. Від­ключити телеканали з «недобрими» мультиками та купувати синові розвиваючі ігрові розробки (недешеві, до речі). Проте привиди та покемони «живуть» не тільки в телевізорі. Канцтовари, сумки та наплечники, футболки, куртки – на цих та інших речах можна побачити ніби й симпатичного, але все­таки зубастика.

Поттер тепер і на фізкультурі

Переходимо до підлітків.

У шкільному царстві розділяє й панує один герой. Здогадалися, либонь. Так, Гаррі Поттер.

Згадаймо, яким уперше з’явля­ється перед юним незміцнілим розумом головний герой. Замкнутий, невпевнений у собі підліток, із якого безнастанно глузують у школі. Хлопчик не любить своїх прийманих батьків, постійно обманює їх, вважаючи, що вони його не розуміють. Нікого не впізнаєте в цьому збірному образі? Цей самий підліток стає практично всемогутнім у своєму світику, де він так само обманює, але вже вчителів, іноді однокласників; навчається чаклунства, експериментує, найчастіше над людьми та найчастіше невдало. Не випускаємо з уваги криваві жертви, окультні ритуали, спілкування з мерцями та перевертнями. Блискуча компанія для вашої дитини, чи не так?

Вихід– не давати книжку, аж поки чадо не подорослішає.

Але позбутися чаклуна­початківця буде все­таки дуже важко. Його зображення також є скрізь: на обкладинках щоденників, портфелях, футболках. Більше того, ігри, зма­льовані в книжці, використовують на уроках фізкультури. Не у нас. Поки що. Як повідомляє інформаційно­аналітична газета «ЕвроСМИ», учні однієї зі шкіл у Південному Уельсі на уроках фізкультури грають у квіддич, ця новація користується великою популярністю у дітей. Учитель фізкультури змінив правила гри, винайденої Джоан Роулінг, під звичайних школярів, які не вміють літати на мітлах і не можуть використовувати зачаровані м’ячі.

Серед зоряних підліткових улюбленців також значиться Людина­Павук, зелений велетень Халк, трансформери. Позаду плентається Бетмен.

У «Сутінках»

Студентське ж середовище останнім часом практично поневолене вампірами. Не в буквальному розумінні, звісно. Кілька років тому на екрани вийшов фільм «Сутінки». Він запровадив моду на кіно такого гатунку. Якщо раніше знаменитий «Блейд» існував дещо відсторонено від інших призерів телепрокату, то тепер вампіри – головні герої замалим не щодругого певного себе голлівудського жахастика. Фільми «Інший світ», «Голод», «Носферату: симфонія жаху», «Впусти мене», «Війна світів», «Королева проклятих» і багато інших збирають у кінозалах величезну кількість людей, що бажають подивитися на криваве бойовище ворогуючих людей і кровососів.

Вихід– не ходити на фільм? Смішно. Категоричним чином заборонити щось молоді неможливо. Тим більше в добу сучасних інформаційних технологій. Не пустите до кінотеатру, – підліток, не виходячи з дому, може стягнути зі всесвітньої павутини речі ще гірші.

І чим можна заперечити вагомому аргументу, що «всі довкола вже дивилися»?

Чи такі безпечні герої сучасних мультсеріалів і фільмів? Згадаймо, хто такі насправді буцімто невинні примари з мультиків. Беремо словник Сергія Івановича Ожегова і читаємо:

«Примара – це привид померлого або уявної істоти. Примари – плід хворобливої фантазії.

Чаклунство – магічні, таємничі прийоми, що мають на меті впливати на сили природи, на людей, зціляти їх або наводити хвороби, біди. Чаклун – людина, що займається чаклунством.

Вампір – мрець, що виходить із могили та ссе кров живих».

Ось кого ми добровільно впускаємо до свого дому, до дітей, через екрани телевізорів. На запитання: «А чи варто?», кожні батько й мати мусять відповісти самі.

Герої нас надихали!

«Улюблені герої сучасних дітей» – така тема нашого опитування. Вона часто стає гострополемічною в нашому сучасному суспільстві, де такими характерними є розриви між поколіннями.

Лариса Григорівна Савель­єва,

56 років:

– Коли я ще ходила до школи, мені імпонували герої Гайдара, особливо з «Тимура та його команди». Із друзями ми допомагали літнім людям. Це було закладено в нас не стільки батьками, скільки оточенням. Своєрідна пропаганда людських вартостей. Такими героями нас надихали.

Славко Попов, 11 років:

– Мені дуже подо­бається Ел. Це один із головних персонажів аніме­серіалу та філь­мів «Зошит смерті». Він чудовий детектив і стратег, розкрив чимало справ, проте брався лише за ті, де йшлося про понад мільйон доларів або життя 10 чоловік. Ще він любить солодке.

Дмитрик Кудренко,

11років:

– Будь­хто може бути моїм героєм, чи то письменник, чи то навіть відомий футболіст. Я захоплююся футболом, тому з футболістів рівняюся на Андрія Шевченка. Він досягнув величезних висот, взяв найвищі нагороди і взагалі визначний гравець. Я б теж хотів багато чого домогтися у спорті.

Стасик Підгорний,

5 років:

– Мама з татом купили мені трансформера. Ми бачили його в мультиках по телевізору. Він уміє стріляти лазером і пробивати кам’яну стіну. А ще він говорить різними голосами. Він мені дуже подобається. Тато сказав, що якщо я буду слухатися, то куплять мені синього робота, щоб вони могли битися.

Підіб’ємо підсумки. Що об’єднує персонажів, які цікаві дітям різних вікових груп? Насамперед, ті якості, що допомагають досягнути своєї мети: розум, хоробрість, своєрідність, ексцентричність, простота, веселість. Діти підкреслювали таку рису своїх героїв, як «досягнув сам», – людина, що «зробила себе сама».

Такими героями не тільки для дітей та підлітків, але й для дорослих, стали, між іншими, Білл Гейтс і Стів Джобс. Свого часу вони щось майстрували, щось творили, і цим «чимось» невдовзі виявилися перші комп’ютери для індивідуального використання, програми до них.

На мій погляд, необачно було б говорити про абсолютну відсутність героїв, як необачно говорити про деградацію молоді. Вірю, ми спроможні перекинути мости через «річку байдужості» і усвідомити, що діти – це майбутнє країни.

Коментар фахівця

Діти шукають чужих

Оцінити ситуацію ми попросили педагога, режисера­по­становника, професора Російської Академії театрального мистецтва, голови журі Міжнародного фестивалю студентських театрів, віце­президента Російського центру Міжнародної асоціації аматорських театрів Михайла Чумаченка.

– Чи змінився культурний рівень? Ні, нічого не змінилося. Просто все помінялося за самою структурою. Що ми з вами робили на рівні першого класу середньої школи? Ми вивчали вид мистецтва – літературу, як спосіб осягання світу. Ми читали «Тимур та його команда», «Вітя Малеєв у школі та вдома», «Чук і Гек», закінчували «Диким собакою Дінго» і завдяки цьому знали, як освідчуватися дівчинці в коханні.

Сьогодні ж читання починається з того, що дитина зустрічається з Гаррі Поттером. Він навчається не життя, а спілкування із чужим. У нього абсолютно інший рівень. Коли закінчується Гаррі Поттер, дитині потрібен інший чужий. І його вигадують. Цим чужим стає вампір із «Сутінків».