Три побратими Болграда

Цими днями в Болграді відкрилася агенція курортного містечка Албена, що розташоване на Чорноморському узбережжі Болгарії. Це ще один результат міжнародної співпраці на рівні органів місцевого самоврядування, бізнес­структур і громадськості.

У Болграда – три міста­побратими. Коли влітку минулого року столиця українських болгар відзначала 190­річчя свого заснування, у гості приїхали три іноземні делегації. Вони стали не лише свідками яскравого свята, але й взяли участь у бізнес­форумі.

– Наші друзі з болгарського міста Генерал Тошево не перестають дивуватися тому, на якому якісному рівні ми зберегли свою культуру, свій фольклор, – розповідає голова Болградської райдержадміністрації М.М. Садаклієв. – Завдяки цьому місту­побратимові Болград увійшов до міжнародної програми «Чорне море» – «Діалог між культурами» загальною вартістю 70 тисяч євро на умовах співфінансування. Наша частка – усього 70 тисяч гривень, які ми заклали у бюджеті. У межах програми передбачено три великі культурні форуми. Перший пройшов у нас, у Болграді. У травні наша делегація виїжджає до румунського міста Мурфатлар, а трохи пізніше – до Болгарії. У межах цього проекту ми не лише показуємо свої дитячі колективи – Болград одержав у подарунок прес­центр для проведення міжнародних відеоконференцій у режимі онлайн, він оснащений найсучаснішим устаткуванням, яке коштує 25 тисяч євро.

Плідна і перспективна співпраця Болграда з містом Тирговіште (Болгарія).

– Кмет цього міста доктор Мірєв є членом Європарламенту, – говорить М.М. Садаклієв. – І за його сприяння ми готові увійти ще до кількох європейських програм – уже підготовлено пакети документів і подано заявки. А нині ми активно готуємося до міжнародного фестивалю, який пройде в Польщі. Болград підписав договір про дружбу і співпрацю з гміною Ріманув. Наших польських друзів зацікавила продукція восьми виноробних заводів Болградського ра­йону. У травні до Польщі поїде наша делегація виноробів у складі 35 чоловік. Я сподіваюся, що в результаті поїздки будуть підписані договори на поставки нашої продукції.

Що стосується відкриття представництва Албени, то це теж цікавий, взаємовигідний бізнес­проект. Мова йде не тільки про залучення туристів з України на Чорноморське узбережжя Болгарії. Жителі Болграда одержать можливість працевлаштування в Албене з його високорозвиненими туристичними комплексами. Високий рівень безробіття нині – одна із найгостріших проблем Болградського району, тому можливість тимчасового працевлаштування за кордоном – це цікава пропозиція.

До речі, дружити можна не лише містами, але й селами. Так, с. Городнє Болградського району встановило дружні контакти з містечком Вилчі­Дол (Болгарія).

У народі кажуть: під лежачий камінь вода не тече. Активна й послідовна робота Болградської райдержадміністрації, районної ради, підприємницького співтовариства у розвитку міжнародної співпраці вже приносить результати і обіцяє цікаві перспективи.

Антоніна БОНДАРЕВА,

власкор «Одеських вістей», м. БолградФото авторки

Меридіани дружби

Рух міст­побратимів стихійно виник ще у роки Другої світової війни. Після війни, у 1957 році, у Франції, на спеціальному установчому конгресі було створено Всесвітню федерацію поріднених міст. Головною метою цього руху проголошувалося налагодження дружніх зв’язків незалежно від відмінностей суспільно­політичних систем. А 1963 року було ухвалено рішення кожного останнього тижня квітня відзначати Всесвітній день поріднених міст.

Якщо говорити про Одесу, то ще у 1944 році мерія канадського Ванкувера виражала захоплення героїчним подвигом одеситів і запропонувала дружити. Однак поки громили фашизм було не до того, а потім почалася інша війна – «холодна». Лише у 1957 році в Одесі з’явився перший побратим – місто Оулу (Фінляндія). Сьогодні договори про дружбу та співпрацю пов’язують Одесу з 25 містами Європи, Азії, Африки, Північної Америки. Серед них Йокогама (Японія), Ванкувер (Канада), Ліверпуль (Велика Британія), Регенсбург (Німеччина), Ростов­на­Дону (Росія), Марсель (Франція), Хайфа (Ізраїль), Циндао (Китай).

Найчастіше, мабуть, нагадує про себе Регенсбург. І, насамперед, доброчинними проектами, коли до нашого міста приходять вантажі для лікарень та малозабезпечених громадян.

Минулого року виповнилося 25 років побратимським взаєминам з індійською Калькуттою. Але, крім офіційної церемонії за участю представників дипмісій двох країн, нічим іншим ювілей відзначений не був.

Тобто сьогодні про споріднені міста найчастіше нагадують лише покажчики на Думській площі. Хоча раніше провадилися театралізовані свята. І я, ще навчаючись у школі та живучи на вулиці Марсельській, завжди знала: раз на рік на нашій вулиці буде свято, приїдуть гості із Франції, зі спорідненого Марселя. Ми чекали цього дня. Крім гарантованого пропуску уроків, ми одержували ще й заряд відмінного настрою.

Потім, будучи студенткою університету, я збігала Потьомкін­ськими сходами до порту і квапилася на катер, що відходив до Лузанівки. Вони теж носили імена міст­побратимів: «Спліт», «Сегед», «Йокогама»…

У сучасних умовах хотілося б ширших контактів. Адже наші побратими дуже відрізняються історією розвитку, архітектурою, культурними традиціями та економічними досягненнями. Чому б на рівні міста не запропонувати святкування днів хоча б основних міст­побратимів, приурочуючи не лише культурні заходи, але й круглі столи, зустрічі із представниками одеської діаспори, що живуть там, а також економічні форуми?

Світлана Маршина