Колись випікання домашнього хліба супроводжувалося цілою низкою ритуальних дій. Деякі з них дійшли до наших днів. Наприклад, такі: не можна пекти хліб у п’ятницю та неділю; не можна стукати коритом чи діжею для хліба та бити по них руками; не можна спечений хліб класти на столі, перевертаючи його.
Повсякденний хліб пекли з житнього борошна з додаванням ячмінного, гречки, гороху, кукурудзи й товченої картоплі. Раніше дріжджі не використовувались. Хліб пекли на різних заквасках – і житніх, і вівсяних, і хмільних. У кожної родини був свій «фірмовий» рецепт.
Свою рецептуру має і Любов Довганюк з села Неділкового. Любов Леонтіївна радить братися до справи з хорошим настроєм, не сперечатися, не сваритися, щоб хліб удавався. Передусім потрібно прогріти кімнату, тоді тісто підходитиме краще. Борошно також має бути теплим, тому його потрібно просіяти і занести в хату ще звечора.
Важливим у цій справі є й те, як вимісиш тісто. Любина прабабуся свого часу повчала: «Як упрієш три рази, отже хліб вимісила». Для поліпшення смаку Любов Леонтіївна додає в тісто сироватки, а коли вимішує, то ще трохи топленого сала.
Виробивши хлібини, господиня саджає їх у піч, яка до цього годину випалюється. А піч у Довганюків особлива –їй 30 років. Збудував її Любові Леонтіївні свекор. У печі поєднуються всі чотири стихії, пояснює хазяйка: вода, земля (адже пшениця її дар), повітря, що підіймає тісто й робить хліб пухким, та життєдайний вогонь.
Є ще одна цікава подробиця. Любов Леонтіївна розповідає, що по тому, як удався хліб, можна прогнозувати майбутні події у сім’ї. Наприклад, коли має статися якась біда, хліб не вдається, а от, коли він високий і пухкий – буде радість.
У піч може поміститися 18 хлібин, але зазвичай жінка пече 78 буханців на тиждень, розраховуючи так, щоби вистачило до наступної випічки. Разом із хлібом Любов Леонтіївна випікає запашні вертути та булочки, якими пригощає родичів, друзів та знайомих. Має хазяйка ще й електричну духовку, й хлібопічку, але хліб з печі, каже вона, – набагато смачніший і має особливий аромат. Важливо, що власноруч спечений хліб не так швидко псується.
Любов Леонтіївна смачно готує. Коли працювала в колгоспі, то часто готувала обід комбайнерам. Ой, смачно було! За все це вміння жінку поважають в селі. В її домі завжди наварено, напалено й чисто. Разом з тим вона встигає і свекрусі допомогти по хазяйству. Не відмовляє в допомозі і своїм односельчанам, коли вони того потребують. То недарма про неї кажуть: «Хліб у Люби добрий тому, що душа у неї добра».
