Сторінки біографії

Землі району займають майже півтори тисячі квадратних кілометрів. У його п’ятдесятьох населених пунктах мешкає близько 100 тисяч чоловік. У багатьох селах і селищах – від п’яти до десяти тисяч жителів. Це насамперед Градениці, Троїцьке, Яськи, Маяки, Мирне, Великий Дальник, Усатове, Нерубайське, Дачне.

Становлення району та подальше його стабільне існування пов’язане з падінням доволі потужної чорноморської турецької фортеці Хаджибей і заснуванням на її місці ро­сійською адміністрацією нового пів­денного європейського міста Одеса.

Його населення стрімко збільшувалося, потребувала для власного споживання велику щоденну кількість свіжих м’ясо­молочних продуктів, овочів та фруктів, сировини для ткацьких та швейних мануфактур. І роль постачальників з успіхом почали виконувати осідлі козаки Подністрянської паланки Чорноморського війська, які після закінчення російсько­турецької війни 1794 року, мов ввігнутою дугою, оточили своїми густонаселеними слободами Одесу від Дністра на півдні до Куяльницького лиману на півночі. У степах Міжлимання селяни та колишні запорожці масово налагоджували вів­чарство, молочне скотарство. У потужних же заплавах Нижнього Дністра та на прилеглих до них землях було освоєно вирощування відомих сьогодні далеко за межами регіону біляївських огірочків, помідорів, редису, солодкого та звичайного перцю, іншої різноманітної городини, а також смачних суниць, яблук, груш, слив, винограду.

Відтоді та посьогодні життя 80 відсотків біляївців підпорядковане роботі на овочевих плантаціях, а в зимовий період – у парниках і теплицях. Вони й нині залишаються основними постачальниками вітамінної продукції на ринки та в супермаркети Одеси.

Захоплено слухала роз­повідь про цей дивовижний у красі своєї природи та багатий на чисті людські душі куточок світу група японських туристів, яка нещодавно побувала у Біляївському районі, здійснюючи ювілейну 25­ту навколосвітню подорож на «Кораблі миру». На борту – постраждалі від ударів ядерної стихії у Хіросімі, На­гасакі, Фукусімі.

Вони милувалися краєвидами Дністра, дрібненькими ковточками попивали ароматний чай на базі відпочинку троїцького підприємця Анатолія Мойсеєва, разом з Валентиною Мамедовою старанно варили борщ, ліпили вареники з сиром. Потім з неприхованим апетитом їли ці страви.

Але особливо уважно виводили гості у своїх блокнотах прізвище жителя Троїцького: «Бо­га­чен­ко»! Їх вразила розповідь про те, що цей достойний муж, коли над його Батьківщиною нависла смертельна небезпека, передав до фонду оборони усі заощадження, що тримав саме на чорний день. На збудованому за ці кошти літакові­винищувачеві громив ворога двічі Герой Радянського Союзу Олександр Кондаков.

Японці знають ціну само­пожертві.

– Ваше майбутнє, – казали вони на прощання біляївцям, – совісна праця, красива душа, неповторна природа…

Голова райдержадміністрації

Сергій Бринза: «Успіх творять люди»

Майже рік тому на посаду голови цієї рай­держадміністрації було призначено Сергія Івановича Бринзу. Стриманий, виважений, толерантний, він, приступивши до виконання обов’язків, продовжив організаторську координаційну діяльність, започатковану попередниками. Разом з тим, нові обсяги та масштаби, окреслені вищими бюджетними завданнями, розширили коло проблем, над вирішенням яких потрібно працювати.

– Вагомим досягненням вважаю проведення нормативно­грошової оцінки земель району, що виконана на 90%. Одночасно з цим провадиться інвентаризація. Подальше переукладання договорів оренди за новими ставками стане запорукою якісного наповнення бюджету району. Наразі також провадиться робота стосовно законного використання територій, що знаходяться під білбордами та автозаправними станціями.

Створено сприятливі умови для реалізації інвестиційних проектів. Влада йде на­зустріч тим підприємцям та компаніям, які на території населених пунктів прагнуть розгорнути власну справу, при цьому зробивши відчутний внесок у соціально­економічний розвиток краю. Серед таких масштабних проектів можна назвати «Олександріябуд», оптовий ринок «Гектар», лако­фарбовий завод у передмісті Біляївки.

У кожному населеному пункті виконується певна робота – ремонтуються школи, позашкільні заклади, медичні установи.

– Сергію Івановичу, як вирішуватиметься питання відновлення дорожнього покриття?

– У межах «Народного бюджету» заплановано освоїти 103 мільйони гривень для здійснення ямкового ремонту тих доріг, що перебувають у надзвичайно поганому стані. Мова про шлях Яськи – Троїцьке – Градениці та далі на Кучурган.

– До Вас на особистих прийомах звертаються люди з конкретними власними проблемами. Чи кожну з них вдається вирішити?

– Скажу коротко: стараюсь. Звісна річ, всім не допоможеш. Величезний потік прохань про допомогу та звертань потрібно ґрунтовно вивчати, аналізувати й знаходити вірне рішення. Я завжди вислуховую людину. Так з дитинства вчили батьки, цього принципу дотримуюсь у житті. І тут вже немає жодного значення, яку ти обіймаєш посаду – керівника чи рядового працівника. Слід дотримуватися норм моралі, людяності.

– У чому, на Вашу думку, полягає успіх будь­якої справи, зокрема й розвитку району?

– Успіх творять люди: розумні, працездатні, небайдужі і які, ставши поруч з тобою, візьмуться за справу й доведуть її до результативного завершення. Важко працювати, коли розмовляєш з людиною різними мовами. Доводиться ретельніше контролювати ті сфери, де даєш певні доручення. Не слід забувати, що нам тут жити. І від того, наскільки серйозно кожен із нас поставиться до взятих зобов’язань, залежить майбутнє району та комфортне життя людей на його території.

А взагалі­то мене як людину і як керівника турбує стан наших земельних угідь. Земля, яка є основним багатством України, не мусить бути занедбаною. Ще одна тема – зрошувані землі. Біляївський район має у своєму розпорядженні меліоративну систему, але чомусь лише близько 10% земель ми поливаємо водою з Дністра. Вважаю, що найближчими роками цей показник має сягнути щонайменше 20%. Те, що нам дає природа, треба використовувати раціонально і ефективно, не шкодячи їй своїми діями. Ось тоді ми з вами будемо справжніми господарями на своїй землі.

Голова райради Олександр Семенов:

«В житті дрібниць не буває»

– «Народний бюджет», крім усього іншого, навчає людей мислити по­державному. Адже кожен приходить на сход зі своєю індивідуальною проблемою. А через конструктивний діалог і з односельцями, і з представниками влади він, індивідуум, думає про необхідність визначати пріоритети. А наше завдання – працювати над усім цим. Адже, за великим рахунком, у житті дрібниць не буває.

Восени минулого року на сільських сходах були ви­значені головні проблеми. У масштабі району, наприклад, найважливішими люди назвали капітальний ремонт хірургічного відді­лення центральної районної лікарні та завершення будівництва Троїцької за­галь­ноосвітньої школи. І, за безпосередньої участі голови облдержадміністрації Едуарда Леонідовича Мат­війчука, голови облради Миколи Володимировича Пундика, депутатів облради від нашого району Марини Анатоліївни Зінченко, Світлани Петрівни Зубрицької, Миколи Григоровича Чудновца, Михайла Володимировича Яцкова на сьогоднішній день ведуться роботи із завершення будівництва Троїцької школи. Здавання заплановано на 1 вересня.

Якщо вести розмову в розрізі місцевих рад, то громади визначали по три найважливіші проблеми для їх розв’язання цього року. З урахуванням того, що в районі 20 сільських рад, одна (Хлібодарське) селищна і одна (Біляївська) міська ради, – це 66 проблем, які потребують першочергового розв’язання. Вони враховані при формуванні бюджетів відповідних рівнів. У квітні ми провели другий етап реалізації проекту «Народний бюджет», під час якого інформували громади про рішення щодо виконання наміченого. У програмі роботи – 460 пунктів. Наприклад: відповідно до обласної програми «Шкільний автобус» цього року район придбає дев’ять машин. Цим самим, по суті, буде знята з порядку денного проблема довезення дітей до шкіл з віддалених сіл. Друге: ми поставили перед собою досить складне завдання – створити нормальні умови для перебування дітей у школах, облаштувати внутрішні туалетні кімнати. Далі – об’єкти охорони здоров’я. Крім капітального ремонту хірургічного відділення ЦРЛ, плануємо відкрити після ремонту Мирненську лікарську амбулаторію, терапевтичне відділення Великодальницької лікарської амбулаторії. Більше того, ставимо завдання укомплектування усіх ФАПів і амбулаторій першочерговими наборами медикаментів, інструментарію та устаткування.

Якщо говорити про суму всього ресурсного забезпечення проекту на поточний рік, то вона наближається до 260 мільйонів гривень. Дуже велика сума!

Зараз проходить тре­тій, найважливіший і най­відповідальніший період у реалізації «Народного бюджету»: втілення в життя всього того, що покладено на папір. І ось тут ми згадуємо добре забуте старе – народний контроль. Кожна гривня бюджетних коштів має бути використана за цільовим призначенням.

Восени ми підіб’ємо під­сумки реалізації проекту. І разом з жителями виробимо найважливіші завдання на 2013 рік.

Наш святий обов’язок – створити нормальні умови й постійно звертати увагу на нині живих­здорових учасників бойових дій і проведення комплексу заходів щодо збереження, реставрації й подальшого увічнення пам’яті про Великий Подвиг радянського воїна, здійсненого ним на полях боїв Другої світової війни. Це наш і громадянський, і синівський, і патріотичний, і просто людський обов’язок.

Бліц-опитування

За що я люблю cвій рідний край?

Іван Сергієнко, вчитель історії, заступник директора Великодальницького НВК «Шко­ла­гімназія»:

– У серці кожної людини є куточок, який вона береже в пам’яті. Іноді дивишся на яскраве сонце і здається, що воно світить тільки для тебе. Примружившись, забуваєш про все на світі, всміхаєшся і розумієш – це все мій рідний край! Край, подарований мені моїми батьками, краса якого причаровує та закохує в себе з першого погляду.

Мій рідний Біляївський район – земля з цікавою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими талановитими людьми.

Свою 22­гу весну я зустрів у Великодальницькому НВК «Школа­гімназія». Працюю вчителем історії. Вірю у нормальне майбутнє. Переконаний, що воно народжується у сьогоденні. Усвідомлюю, що і від мене залежить доля рідного краю.

Будую власний дім, посадив багато дерев, залишилось одружитись і народити сина.

Анатолій Гритенко, Ясь­ківський сільський голова:

– Як не любити все, чим щоденно переймаєшся, чим живеш, про що мрієш? Для мене Батьківщина починається з родини, до болю знайомих краєвидів села, де народився, і села, де живу і працюю на відповідальній посаді голови.

Ось так об’єднались для мене степи Ковалівки і Яськівське побережжя Турунчука. Слова вірша, який прочитав нещодавно, саме про це.

Здрастуй, здрастуй село!

Стою я як є, завмерши.

Перед твоїм лицем,

Хоч знову дороги кличуть,

Мов журавлі курличуть,

Спішать життя гінцем.

О, Батьківщина – краса!

Твою красу сучасну

Я серцем пізнаю,

вклоняюся доземно

Перед тобою, нене,

В твоїм земнім раю.

Треба цінувати те, що маємо, примножувати і берегти традиції, природу, все, до чого причетні. Найкраще вираження любові до рідного краю – праця на благо його.

Серафима Бабічева, в.о. директора Петрівського сільського будинку культури:

– Для мене любий саме цей пейзаж за вікном. Саме завдяки йому мені вдається творити. Читаючи лекції, провадячи тематичні вечори, я завжди звертаю увагу слухачів, особливо підлітків, на те, що їм будувати майбутнє, і можливо серед них є генії, вершителі доль. Вони сміються у відповідь, а я вірю, що усе можливо.

Є ще одне питання, яке хотілося роз’яснити. Чи можу я любити Україну і при цьому говорити російською мовою? Упевнено відповім – можу!

Любов до Вітчизни, до малої батьківщини, як і любов до людини, повинна бути безумовною. Я просто люблю – за сонце над головою, глибокий внутрішній світ друзів, що криється часом під непривабливою оболонкою, за солов’я за моїм вікном і за дітлахів, які наповнюють життям і сміхом наш Будинок культури.