Наприкінці квітня на міжміському маршруті, що пов’язує столицю Українського Придунав’я з Одесою, сталася зміна перевізника. На заміну ізмаїльському прийшло одеське підприємство. Однак всупереч усім нормам, відправляння рейсових автобусів досі чиниться не з Ізмаїльської автостанції, а із прилеглих вулиць Пушкіна та Комсомольської. А отже паркування автотранспорту здійснюється у невстановлених для цього місцях (і подеколи навіть із проїзної частини). Також продаж квитків провадиться просто з рук водіїв. Виникають нарікання і з боку пасажирів пільгової категорії. У чому ж джерела цієї конфліктної ситуації?
Тендер на даному маршруті виграла одеська компанія ПП «Діамант». Однак її транспорт на територію Ізмаїльської автостанції не допускається. Причиною цього казусу є той факт, що ТОВ «Ізмаїлпассервіс» (власник автостанції) відмовляється укладати договір із одеським підприємством, наполягаючи на власному варіанті оплати за автостанційні послуги — 15% від вартості проїзного квитка, які додаються до тарифу. Новий перевізник категорично не погодився з такою вимогою, вважаючи, що це неминуче призведе до підвищення ціни, про що свідчать наявні в галузі нормативні документи та узвичаєна практика — завищені тарифи на послуги автостанції, як правило, оплачуються пасажирами. І якщо зараз вартість квитка становить 75 гривень, то в перспективі охочі дістатися до обласного центру муситимуть викласти вже 86.
Своєю чергою ПП «Діамант» запропонувало власний варіант проекту договору «Про надання автостанційних послуг перевізникові», у якому зазначено, що перевізник ПП «Діамант» продає квитки самостійно при встановленому станційному зборі в розмірі 3 гривні за кожного пасажира. Ця сума й має стати оплатою за послуги автостанції. Також, відповідно до однієї з умов одеського автопідприємства, формат його взаємин з «Ізмаїлпассервісом» передбачає, що продаж квитків провадитиметься самостійно. Тобто не через агенцію.
ТОВ «Ізмаїлпассервіс» із аргументами ПП «Діамант» не погодилося, як і раніше наполягаючи на горезвісних 15 відсотках. Адже відповідно до їхніх контраргументів ця цифра ще до початку конкурсу була погоджена з управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської облдержадміністрації, що є замовником міжміських перевезень. Мовляв, у цей тариф закладено вартість оренди землі, заробітну плату касирам тощо.
Звичайно ж, насамперед це господарська суперечка двох суб’єктів. До того ж розв’язок за цим питанням ухвалювався на обласному рівні, оскільки конкурси на право обслуговування маршрутів поза межами міста перебувають у компетенції облдержадміністрації. Проте зрозуміло, що міське керівництво не могло залишатися стороннім спостерігачем. Адже цей конфлікт передусім позначається на інтересах простих громадян. Для початку у виконкомі Ізмаїльської міськради було проведено нараду за участю всіх сторін у цій ситуації. Суб’єктам пасажирських перевезень було роз’яснено, що виконком не має наміру втручатися в їхні господарські відносини, але водночас інтереси пасажирів не мусять жодним чином утискатися: відправляння автобусів слід чинити з автостанції, де має бути інформація для пасажирів, а також організовано продаж квитків пасажирам пільгової категорії. На жаль, попри наданий час для міркування, консенсусу конфліктуючі сторони так і не дійшли. Кожен з опонентів, як і раніше, дотримується власної точки зору.
Не будучи спроможний безпосередньо вплинути на організацію міжміських перевезень, виконком Ізмаїльської міськради підготував низку листів до державних органів, у яких такі повноваження є. Зокрема, були складені звернення до управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської облдержадміністрації, Головавтотрансінспекції України, Антимонопольного комітету України, прокуратури із проханням втрутитися в цю ситуацію та дати справі належний лад.
