Сторінки біографії
Тарутинський район розташований у південнозахідній частині Одеської області на обох берегах мілководної річки Анчокрак (права притока річки Когильник), посеред лісостепової місцевості. Він займає територію площею 187,4 тис. га. У тому числі сільськогосподарських угідь – 151,6 тис. га. З них ріллі – 108 тис. га. Межує на півночі і заході з Республікою Молдовою, на півдні – з Болградським і Арцизьким, на сході – із Саратським районами. Адміністративним, господарським і культурним центром є селище міського типу Тарутине. Від обласного центру розташоване на відстані 165 км, а до найближчої залізничної станції Березине – 7 км. Внутрішнє і міжрегіональне транспортне сполучення забезпечують автодороги завдовжки 311,1 км. Зокрема з твердим покриттям – 303,5 км. Через територію району проходять місцеві автодороги: територіальні – 36,2 км, районні – 252,2 км, сільські – 22,7 км. Усі населені пункти мають автомобільне сполучення з райцентром.
На території району живуть громадяни понад 60 національностей. Болгар – 38%, українців – 22,6%, росіян – 13%, молдаван – 19,2%, гагаузів – 5,7%, решта – 2,9%. У районі створено сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу. Усього підприємців 2356 чоловік, з них фізичних осіб – 1809, юридичних – 547.
Пріоритетною галуззю реального сектору економіки району є сільське господарство, де створюється понад 60% внутрішнього валового продукту. Основна спеціалізація – виробництво зернових культур, овочів, винограду, тваринницької продукції.
У районі функціонують 34 загальноосвітніх навчальних заклади, центральна районна лікарня, 6 амбулаторій загальної практики та 31 фельдшерськоакушерський пункт, 37 клубних закладів, 39 бібліотек, дитяча музична школа, 2 національнопросвітницькі центри та 2 фольклорноетнографічні – у селах Рівному, Яровому; етнографічний музей «ФрумушикаНова», професійний аграрний ліцей.
Тарутине сьогодні – це готелі «за євростандартами», лісові та мисливські угіддя, фазанячі господарства. Це зелений туризм на Тарутинському полігоні, у Бородінському та Лісненському лісництвах з привалами у типових і ексклюзивних бессарабських дворикахподвір’ях туристичного комплексу «ФрумушикаНова». Це найбільші виноградні плантації півдня України, дегустаційні зали і хранилища марочних вин.
У гостей району, туристів, які відвідали Тарутинський район, інтерес викличуть 44 історичні споруди, етнографічні, культурні об’єкти та пам’ятки історії.
Голова райдержадміністрації
Віктор матчин: «основна мета –
все для людей»
– Сьогодні головне в діяльності райдержадміністрації – цілеспрямована інвестиційна політика, і на цій основі – створення нових робочих місць, підвищення добробуту наших громадян.
Починаючи з минулого року відновилися роботи з газифікації. Побудовано підвідні газопроводи до селищ Березине, Серпневе та Бородіно, до сіл Євгенівка, Володимирівка, Рівне Євгенівської сільської ради, Іванчанка. Цього року планується підвести центральний газопровід до Височанської сільради. У селі Ганнівка здано школу на 108 учнів. Незабаром буде завершено будівництво Надрічненської школи.
Надходять інвестиції в аграрний сектор. У селі Красному будується сучасний свинокомплекс на 27 тис. голів. У 2014 році він буде введений в експлуатацію. Але вже сьогодні тут вирощується майже 9 тисяч голів. Широко відомий один із найпотужніших у Європі вівчарський комплекс із автоматичним доїнням – ТОВ «Бородіно». Купується сучасна агротехніка, дедалі більше площ виділяється під плантації молодих виноградників.
Охоче називаю господарства, що міцно стоять на ногах, – Василя Кишлока (ЗАТ «Родина»), Сави Чернева (ПАТ «Ударний»), Василя Козмана (фермерське господарство «Світоч»), Степана Попаза (фермерське господарство «Попаз»).
Всіляку підтримку здобув у районі «Народний бюджет» – ініціатива губернатора Едуарда Матвійчука та обласної організації Партії регіонів. Зроблено дуже багато, зокрема у сфері освіти, охорони здоров’я, культури. Де неможливо впоратися самотужки громаді, підставляють плече районний, обласний, державний бюджети. Цього року реконструюємо Березинську амбулаторію. Розпочинаємо реконструкцію дитячого садка на 80 місць. Для щойно відкритого пункту «швидкої допомоги» виділено автомобіль…
Головна ідея передвиборної програми Президента Віктора Януковича – «Все для людей» – стала основою діяльності районної держадміністрації. Впевнений: велику програму, що її окреслено громадами в межах «Народного бюджету», буде виконано.
Голова райради
Олександр тасмасис:
«залишити гідну спадщину»
– Тарутинці – народ завзятий, працьовитий. Це проявляється, наприклад, у щороку проваджуваному конкурсі на найкращий санітарний стан і благоустрій, коли виконується солідний обсяг робіт. Торік посіла перше місце Миколаївська громада на чолі із сільським головою Василем Булгаковим. Але й уперше обрані сільські голови Ольга Младенова та Яків СерекБасан зуміли так організувати цю роботу, що їхні громади – Красненська та Рівненська – теж виявилися в лідерах.
Особливо важить те, що попередники молодих сільських голів допомагають їм. Ольга Младенова не випадково вважає своїм наставником Ніну Урумогло, яка сільським головою обиралася не одне скликання…
Настрій у районі зараз такий, що люди гори готові звернути. Багато роботи за «Народним бюджетом»… Цього року облрада підтримала нашу ініціативу щодо реконструкції та розвитку мережі дошкільних установ. У селищі Березине 4 тисячі мешканців. На черзі до дитячого садка – понад 100 дітей. Розпочато реконструкцію під нього приміщень. Успішно вирішується питання водопостачання. Сьогодні робляться перші кроки щодо розвитку ландшафтного заповідника «Тарутинський степ» – унікального в Європі місця.
Відчуває підтримку області районна освіта. За два роки за програмою «Шкільний автобус» отримано один автомобіль, ще один придбали власним коштом. Цього року в межах проекту за рахунок обласного бюджету буде придбано ще три шкільні автобуси. Розробляється програма комп’ютеризації шкіл. За рікдва в усіх них буде інтернет. Великі зміни відбудуться також в охороні здоров’я, культурі.
Нам слід залишити гідну спадщину майбутнім поколінням. Тому роботи попереду багато. Але в позитивному результаті сумнівів немає. Адже працює згуртована команда.
Бліц-опитування
За що я люблю свій рідний край?
Катерина Добрая, директор Будинку культури, с. Красне:
– Треба приїхати до нашого села, пройти його вулицями, познайомитися з людьми, нашим бойовим сільським головою Ольгою Дмитрівною Младеновою, щоб зрозуміти, за що я так безмежно люблю своє село. У ньому немає місця байдужості. Усі дуже дружні, горе й радість навпіл. Про усе це й розповідає в своїх піснях наш народний вокальний ансамбль «Веснянка». Своїх численних шанувальників він тішить уже чверть століття. Цей ювілей відзначили минулого року, і щасливі тим, що несемо людям позитив, радість, натхнення. В ансамблі 11 жінок, а співають усі так, що в самих дух захоплює. У цьому багатоголоссі виділяється дзвінкий, з бадьоринкою голос нашої Ольги Дмитрівни – сільського голови. З нею ми – і в вогонь, і в воду.
І ще, як добре, що 25 років тому «Веснянку» створив колишній директор Будинку культури Матвій Шатохін. Усі ці роки ансамбль залишається всіма визнаним та улюбленим.
Коротко кажучи, я себе без Красного не уявляю.
Тетяна Джигова, організатор виховної роботи Рівненської школи, с. Рівне:
– З дитинства мій батько Іван Іванович Джигов прищепив мені любов до малої батьківщини – свого краю, села. Прищепив через культуру, звичаї і традиції нашого болгарського села.
Тато багато років був директором Будинку культури. Тепер я продовжую шляхетну справу батька, прищеплюючи дітям це дивовижне почуття – любов до рідного села, національної культури, природи. Вони із задоволенням виконують народні болгарські пісні й танці, успішно беруть участь в обласних та районних конкурсах і посідають призові місця. І взагалі я б назвала наше село пісенним. Не випадково село Рівне є центром щорічного районного фестивалю, він провадиться в день святкування слов’янської писемності та культури.
Зінаїда Деде, заступниця директора з навчальновиховної роботи професійного аграрного ліцею:
– У мене за спиною – 4500 моїх дітей, випускників аграрного ліцею, – у минулому – профтехучилища. Знаю, чим кожний з них дихає, якими мріями живе. А тепер моє риторичне запитання: «Чи можу я не любити свій край, у якому живуть виплекані нами, працівниками ліцею, ці діти?» Я люблю наш багатонаціональний Тарутинський район за виняткову дружелюбність людей, які населяють його. Скільки спостерігала – жодного разу не було навіть між дітьми натяку на конфлікт на міжнаціональному ґрунті. Болгари, українці, росіяни, молдавани, гагаузи живуть однієї родиною. Складні ситуації були, як і в кожній родині буває, але, щоб когось утискували через його національність – такого в нас немає.
Наш район чудовий. Як і його люди. І долі вони заслуговують кращої. Головне, щоб у них було добре оплачувана робота, щоб діти навчалися в улюблених вузах, а батьки не хворіли. Щоб радісно всім жилося та спокійно.
Віка Димитрова, учениця аграрного ліцею, майбутній кухар, с. Вільне:
– Я люблю усе, що так чи інакше пов’язано з моїм, любим серцю, селом. Мені здається, що в нас тут взагалі усе найкраще. Особливо – моя школа. Вона одна з лідерів у районі. У ній кожний вчитель – справжній старший друг. Побудували її понад 20 років тому. Тоді в ній навчалося 360 дітей. Мені дуже шкода, що сьогодні учнів стало удвічі менше. Причина сумна: батьки виїздять разом із дітьми через те, що працювати їм ніде. Але ж колись у селі був великий радгоспмільйонер. Роботою він забезпечував усіх. І в нашій школі плекали дітей 26 вчителів. А ще в нас було два дитячі садки, три бібліотеки, ФАП, швейна та взуттєва майстерні. Усе, на жаль, змінилося на гірше. Але однаково я своє Вільне люблю навіть із його розбитими дорогами, проблемами з водою та іншими побутовими незручностями.
Мені дуже хочеться вірити, що мою улюблену школу не закриють, а село зміцніє і поверне своїх синів і доньок, які загубилися в безодні проблем.
