Земля звитяги і труда: роздільнянський район

Віхи минулого

- 1863 р. – дата заснування ни­нішньої Роздільної як вузлової станції першої спорудженої в Україні залізниці Одеса – Балта. З’єднала два найбільших на той час хлібних ярмарки.

- 1866 р. – розпочалася компенсація нестачі води привізною. Її частка у ваговому обчисленні склала 15% від усіх транспортованих вантажів.

- 1883 р. – у селі Зельци почали працювати два парові млини.

- 1884 р. – залізничні станції Вигода і Карпове були об­ладнані механічним центром управління сигналами.

- 1885 р. – Міністерство шляхів сполучення дозволило використання телефонного зв’язку для координації руху поїздів. На обслуговуванні колій завдовжки 193 версти стояли 253 апарати.

- 1923 – 1926 рр. – на території нинішнього Роздільнянського району виникло 7 великих населених пунктів: Кам’янка, Покровка, Володимирівка, Ясне, Ново­Антонівка, Буценівка, Виноградар та багато дрібних хуторів.

- 1931 р. – засновано Роздільнян­ський район.

- 1932 р. – понад 70% господарств об’єднані у колгоспи.

- 1944 р. – визволений район від фашистських окупантів під час Одеської наступальної операції.

- 1957 р. – селище міського типу Роздільна одержує статус міста.

- 1997 р. – сертифіковано аеродром у Лиманському, здатний обслуговувати міжнародні польоти.

- 2003 р. – здано в експлуатацію модерновий залізничний вокзальний вантажопасажирський комплекс.

Сьогодення: координати перетворень

-Триває капітальний ремонт Палацу культури, дитячої юнацької спортивної школи у місті Роздільній – коштом обласного бюджету.

-Завершено реконструкцію водопроводу в селі Єреміївці.

-Підведено воду в село Світлогірське Єгорівської сільської ради.

-Провадиться робота щодо капітального ремонту водопроводу в селі Понятівці.

-Розробляється проект будівництва нового дитячого садка на 240 місць у місті Роздільній.

-Виконується експертиза для продовження будівництва школи в селі Бурдівці.

Ровесник області

Незамінний чоловік

Сотні земляків у районі знають Сергія Тимо­фі­йовича Кіперу як невтомного голову комітету з городництва у ра­йонній раді ве­теранів. Восени йому виповнить­ся 80 років. Старо­жили знають його ще і як чоловіка, який допомагав фронту своєю працею.

З чотирьох медалей, якими нагороджений ветеран, найдорожчі для нього «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», і «Захисник Вітчизни», які підтверджують, що він – хоч і не був солдатом, вносив свій посильний внесок у здобуття Великої Перемоги.

Дитинство Сергія пов’язане з колгоспом у селі Топали Красноокнянського району, уродженцем якого він є. Після служби в армії повернувся у сільське господарство. Особливих матеріальних благ не заробив, але здобув незаперечний авторитет людини­трудівника.

Сімейні обставини привели його до Роздільної, де він і живе уже півстоліття. Орав землю трактором, згодом очолив тракторну бригаду, виріс до начальника механізованого загону сільгосптехніки. Грамот у нього більше, ніж можна їх розмістити на стіні.

Щоранку він сідає за кермо своєї старенької машини і їздить з інспекцією по полях, призначає відповідальних осіб, вимагає з них, перевіряє пости охорони. Клопочеться перед районним начальством про надання ветеранам земельних ділянок під городи, домагається, щоб вчасно підігнали техніку для оранки, домовляється із закупівельниками про збут урожаю. Роки ніби не заважають його активності. Він залишається тим керівником, який і справу знає, і сам працює, на скільки сил вистачає, а не тільки як начальник, «руками водить».

Актова зала стане концертною

Бетонна коробка, нерівна ґрунтова підлога і прогнила сцена. У такому аварійному стані приміщення Роздільнянського будинку культури перебувало 10 років. Не дивно, що громада захотіла бачити цей об’єкт внесеним до програми «Народний бюджет».

За інформацією відділу культури і туризму райдержадміністрації, кошторисна документація щодо відновлення будівлі складена на 4 млн гривень. Цього року йдеться про виділення бюджетних 1,2 млн гривень.

І ось ми з директором БК Володимиром Шулеповим на будівельному майданчику. Уже проведено тендер і визначено підрядчика в особі будівельної фірми «Мультигруп». Її працівники і демонтували прогнилі дошки підлоги. Оплачено складання проекту реставраційних робіт. Порожнечу зали заповнило риштовиння будівельників. З його допомогою робітники зняли з верхотури непридатні підволочні балки та підготували швелери для кріплення гіпсокартонних плит, які і утворять площину стелі.

– Потім стеля і оновлені стіни будуть обтягнуті м’яким оббивним матеріалом. Особливим чином він буде кріпитися до задньої стіни, яка прийме головний напір звукової хвилі зі сцени, – говорить В. Шу­лепов. – Усе йде згідно з інженерним проектом підрядчика.

Перед робітниками уже поставлено завдання змонтувати гіпсокартон, потім зробити стяжку. Паралельно бригади електриків і слюсарів укладуть проводку і протягнуть систему опалення.

Будівельники не скаржаться: матеріал для подальшої реставрації завозиться регулярно. Це дає надію, що актова зала, яка колись вміщувала до 600 відвідувачів, буде ще й концертною.

Експеримент успішний

90 учнів відпочивають у дитячому спортивному таборі, організованому цього року у селищі Лиманському на базі районного комітету профспілки працівників освіти.

Першими його «поселенцями» стали вихованці Роздільнянської дитячо­юнацької спортивної школи, які займаються дзюдо та футболом. Тепер готуються їхати на відпочинок волейболісти.

Експеримент показав, що перебуванням у таборі задоволені і діти, і їхні батьки, з яких не береться плата за путівку до табору. Райдержадміністрація взяла ці витрати на себе, а також виділила досить коштів на харчування дітей у кафе­їдальні. Крім того, життя школярів сповнене різноманітних екскурсій, пізнавальних конкурсів, розважальних заходів. Але головне, що тривають тренування, провадяться матчеві зустрічі з командами селищних шкіл, збірної селищної ради. Змагання відбуваються на місцевих спортмайданчиках. Заступник голови РДА Олег Маклашевський, який курирує табір, дав згоду і пообіцяв допомогу у спорудженні майданчика для пляжного волейболу.

Крім профільних напрямів у спорті, кожному надана можливість проявити себе у шашкових та шахових двобоях, показати швидкість граючи у настільний теніс, продемонструвати влучення м’ячем у баскетбольні кошики. Дух здорового суперництва заохочується грамотами і призами.

З 1 липня до табору, що став за два тижні популярним, запланований прийом вже у дві зміни. І оздоровитися зможуть не тільки майбутні рекордсмени, але й решта школярів. Як відзначають у РДА, це відповідає програмі Міністерства освіти і науки України «Рівний – рівному».

Тим часом у п’яти родинах Роздільнянського району дітям готують документи на поїздку до Артека з 15 липня.

За євростандартами

Розвиток Роздільної визначається наявністю залізниці. 9 років тому тут побудували у відповідності до євростандартів нове приміщення вокзалу. Його можна порівняти хіба що зі столичним.

Комплекс обладнано електронними засобами інформації. Цілком замі­нені усі системи управління руху залізничним транспортом. Пост сигналізації керує 30 стрілками.

Ламана форма даху додає будинку подібності до величезного металевого птаха, що спрямовує свій політ у майбутнє.

Роздільна – велика станція головної лінії південно­західних залізниць, що служить вихідним пунктом Бес­сарабської вітки. Вона розрахована на щодобову обробку 70 поїздів усіх видів класності.

Щедрий, чудовий край

«Фруктові сади тут змінюються виноградниками, далі йдуть тютюнові плантації, городи, баштани, на яких розводяться кавуни, дині, гарбузи», – так описували цей щедрий край мандрівники. Чимало людей, відомих і видатних, залишили пам’ять про ці місця.

Так, село Павлівка засноване війсь­ковими будівельниками під командуванням непереможного полководця Олександра Суворова, який, ідучи до Ізмаїла, визволяв ці землі від гніту турків.

Тут на постоялому дворі біля поштової станції, де змінювали коней, зупинявся Олександр Пушкін по дорозі з Одеси до Кишинева.

Тут били денікінців воїни 1­ї бригади 45­ї стрілецької дивізії під командуванням героїчного воєначальника Йони Якіра. Тутешніми степами скакала окрема кавалерійська бригада Григорія Котовського. Зараз у Роздільній є музей цього командира, там зберігається його маузер, з яким він першим увір­вався до Одеси, визволяючи місто від білогвардійців.

Тут писав сторінки автобіографічної повісті «Третя рота» видатний український поет і прозаїк Володимир Сосюра.

У селі Виноградар жив Сергій Кайдан­Дешкін – автор популярної піонерської пісні «Взвейтесь кострами синие ночи», яка усюди виконувалася багато років. Село Новоукраїнка є малою батьківщиною народної артистки СРСР Галини Олій­ниченко. У 30­ті роки ХХ століття закінчила Роздільнянську залізничну школу дитяча письменниця Казимира Полякова.

З визначних пам’яток Роздільної най­шанованіша – діюча Свято­Миколаїв­ська церква 1901 року спорудження. Оскільки цей святий захисник – покровитель подорожан, кошти на спорудження виділяла залізниця. Церкву двічі відвідував цар Микола II з родиною. Храм був перетворений на бібліотеку, Будинок піонерів, Будинок культури. У 1990 році розпорядженням першого секретаря Роздільнянського райкому партії Сергія Гриневецького церкву повернули культовій владі. Через 7 років вона була цілком реставрована, і її освятив Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел.

Понад півтори тисячі експонатів зберігає народний історико­краєзнавчий музей. Серед подарунків – зброя і начиння кубанських козаків, які визволяли ці місця від фашистських загарбників.

14 років у Роздільній існує музей історії міліції, що експонує період 20­х років минулого століття, коли в цих місцях орудували численні банди грабіжників.

Дух пожовтілих сторінок і золото спортивних кубків зберігають слідопити у музеї історії школи­гімназії № 1.

Три роки тому до 46 пам’ятників воїнам і односельцям, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни, і 7 пам’ятників відомим історичним особам додався ще один – видатному українському поетові Тарасу Шевченку. Він створений на добровільні пожертвування жителів району.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті