Сторінки біографії

Миколаївський район розташований у північно­східній частині Одеської області, в межах Причорноморської низовини. Його площа – 109,3 тисячі гектарів, з яких 95,6 тис. га – сільськогосподарські угіддя. З півночі на південь перетинається долинами і балками річок Тилігул і Чичиклія, які пересихають влітку. Уздовж їхніх русел розташована більшість мальовничих сіл. Територіально Миколаївський район межує з Березівським, Любашівським та Ширяївським районами Одеської та Врадіївським районом Миколаївської області.

На карті області Миколаївський район з’явився 25 травня 1945 року. Згідно з указом Президії ВР УРСР його було виділено з території передвоєнного Андрієво­Іванівського району. У 1946 році він складався з 10 сільських рад, до яких входили 60 населених пунктів, успішно господарювали 39 колгоспів і один радгосп.

У 1959 році було ліквідовано Андрієво­Іванівський район, його об’єднали з Миколаївським. Через три роки останній чекала аналогічна участь – в результаті чергового реформування він був приєднаний до Березівського району, і лише 4 січня 1965 року Миколаївський район став повноправною адміністративно­територіальною одиницею Одеської області. У 45 населених пунк­тах, об’єднаних селищною і 12 сільськими радами, мешкає близько 17 тисяч осіб.

Районний центр – селище міського типу Миколаївка, у якому понад 3,5 тисячі мешканців, – розташований на відстані 153 км від Одеси, а від найближчої залізничної станції Березівка – 63 км.

Провідна роль в економіці належить сільськогосподарському виробництву – зерновому та м’ясо­молочному. Їх розвивають 296 агроформувань усіх рівнів.

Промисловість представлена ТОВ «Мико­лаївський сирзавод», хлібозаводом ТОВ «Марина», ТОВ «Миколаївська друкарня». Торговельну діяльність здійснюють 118 об’єктів торгівлі та громадського харчування.

В районі функціонують 16 загальноосвітніх шкіл, дві школи­інтернати, 3 навчально­виховних комплекси, дитяча музична школа, дитячо­юнацька спортивна школа, 9 дошкільних закладів. Ісаївський професійно­аграрний ліцей готує кваліфікованих спеціалістів.

Мережу лікувальних установ складають центральна районна лікарня на 100 ліжок, Андрієво­Іванівська дільнична лікарня на 25 ліжок, Стрюківська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, 24 фельдшерські та фельдшерсько­аку­шерські пункти.

Забезпечують культурний відпочинок будинки культури та сільські клуби (21), 31 бібліотека, Миколаївський історико­краєзнавчий музей та літературний музей імені Степана Олійника в селі Левадівка.

Голова райдержадміністрації Володимир Чорний: «У перспективі – розвинений, успішний та багатий край»

– Життя і здоров’я, честь і гід­ність, недоторканість і безпе­ка людей – найвищі соціальні цінності. Уся робота місцевої влади спрямовується на поліпшення соціальної складової життя району, підвищення соціальної захищеності усіх верств населення на основі послідовного зміцнення економіки, активізації інноваційно­інвестиційної діяльності, підтримки малого і середнього бізнесу.

Виходячи з того, що район сільськогосподарський, вироб­ництво агропромислової продукції є пріоритетним в реальному секторі економіки. Прогресивний рух уперед стає можливим за умови збереження найкращих традицій землеробства, професіоналізму та самовідданої праці кожного члена колективу – від механізаторів до головних спеціалістів та керівників. Останні, крім того, подбали про суттєву зміну технічного потенціалу своїх підприємств – на поля району вийшло багато нової сучасної сільгосптехніки.

Спостерігаються здобутки у нарощуванні виробництва тваринницької продукції. Треба дбати й про реалізацію зібраного та збереження залишків. Необхідні залучення інвестицій і створення нових робочих місць. Перший крок в цьому напрямі вже зроблено. Поблизу Миколаївки приватне акціонерне товариство «Полтавське хлібоприймальне підприємство» будує сучасний зерновий елеватор. Вирішується питання щодо реа­німації консервного заводу в селі Стрюковому.

Велика увага приділяється розвитку підприємницької ді­яльності, яка залишається найбільш динамічним сектором економіки, що суттєво впливає на соціально­економічний розвиток району.

Поліпшення якості освіти та медичної допомоги шляхом зміцнення матеріально­технічної бази залишаються головним завданням влади. Значно сприяє цьому реалізація проекту «Народний бюджет».

Цікавий і привабливий наш край своїми культурними та мистецькими традиціями. Маємо реальні перспективи для розвитку зеленого туризму завдяки визнач­ним пам’яткам архітектури та лісопарковим зонам. Сприяє цьому традиційне свято гумору і сатири «Степанова весна», що провадиться щороку в пам’ять нашого земляка, класика української літератури, письменника Степана Олійника.

Серед перспективних планів розвитку району – продовження газифікації населених пунктів, яка стартувала наприкінці минулого року, розв’язання проблеми щодо забезпечення населення якісною питною водою, створення підприємств з переробки сіль­госппродукції та виробництва будівельних матеріалів, ремонт доріг, за­безпечення кадрами рай­лікарні, а лікарів – житлом, очи­щення русла річки Чичиклії.

Є над чим працювати, адже наша мета – зробити наш благодатний край привабним для життя людей.

Голова райради Олександр Молчанов:

«Разом подбаємо про майбутнє»

– Усіх депутатів районної ради об’єднує небайдужість до проблем виборців. А той факт, що кожен з нас по­своєму уявляє вихід з тієї чи іншої ситуації, змушує уважніше ставитися одне до одного, враховувати думки колег, наполегливо пояснювати деякі законодавчі аспекти діяльності ради, враховувати політичні та економічні обставини в країні. Така праця дає відчутні результати. Тим більше, що маємо спільну мету – поліпшення добробуту жителів району.

На сьогодні забезпечено плід­не взаєморозуміння і взаємо­дію між районною радою та райдержадміністрацією. Це дало можливість забезпечити реалізацію першочергових завдань щодо формування та наповнення бюджету, виконання програми соціально­економічного розвитку району на нинішній рік.

Поступово вирішується питання стосовно забезпечення ефективного використання земельних ресурсів та водних об’єктів.

Не менш важливим як колишній головний лікар вважаю продовження реформування медичних закладів, покращення рівня забезпечення лікувально­профілактичних закладів медичною апаратурою, інструментами, витратними матеріалами тощо. Скажу відверто, що позитивний імідж влада отримує і завдяки проведенню в населених пунктах «Народного медогляду».

Приємно констатувати, що все більше керівників територіальних громад намагаються і вишукують можливості зробити більше добрих справ задля своїх односельців.

Зокрема, Антонюківська, Олексіївська, Ульянівська та Настасіївська сільські ради, громади яких долучились до реалізації спільного проекту Європейського Союзу та ООН у рамках програми «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Наприклад, у Новогригорівці таким чином вдасться розв’язати давню проблему з водопостачанням.

Дуже добре йдуть справи у Левадівській сільраді, де планується відкрити ще одне приміщення дитсадка. У межах програми «Народний бюджет» позитивні зміни заплановані чи не в кожному населеному пункті.

Бліц-опитування

За що я люблю свій рідний край?

Тетяна Матасєвич, секретар Настасіївської сільської ради:

– Я люблю свій рідний край за те, що я тут народилась, за те, що тут моя сім’я. За його красу, яку він віддає мені. Наповнені прозорою росою і свіжістю ранки, вечірні співи солов’їв, голубе небо над вічноплинним Тилігулом, срібні передзвони золотокупольного храму.

Тут прекрасно у будь­яку пору року. Моє село хоч і невеличке, але для мене воно казкове, чарівне, прекрасне і рідне.

Душа співає, коли повертаєшся додому, до рідної домівки, де чекають на тебе всі: рідні і близькі, навіть деревця, а також квіти, випещені у саду власними руками.

Мабуть, оце і є щастя – жити на рідній землі!

Микола Пінчук, Миколаївський селищний голова:

– 20 років я живу у Микола­ївці. Всією душею полюбив це прекрасне селище і його трудолюбивих мешканців. Віддавши чимало літ служінню Вітчизні і вийшовши на пенсію, маю сили і бажання ще послужити й миколаївській громаді. Розумію, що потрібно докласти чимало зусиль, щоб вирішити низку проблем. Колись мої батьки вчили мене, що не хлібом єдиним живе людина. Сенс життя – в творенні добра людям, у піднесенні їхнього матеріального та культурного рівнів. Чимало мешканців Миколаївської селищної ради підтримали мою передвиборчу програму, і я вірю, що ми спільними зусиллями зробимо наш рідний край кращим, щоб кожен міг гордитися місцем, де живе.

Тетяна Дранчук, с. Ісаєве:

– Не пам’ятаю автора цих поетичних рядків, але вони мені дуже подобаються:

Мене малу взяла за руку мати

І повела у поле навесні,

Щоб знала я, як пахне рута­м’ята,

Як дихає земля у тишині.

І цвів барвінок, і цвіло там небо,

І жайворова пісня теж цвіла.

Казала мама: «Це усе для тебе»,

І я тоді щасливою була.

Я також беру за руку свого маленького сина Сашу і веду стежиною до прекрасного блакитного палацу, де розташувався аграрний ліцей (у ньому я працюю бухгалтером), до Тилігулу, зарослого різнотрав’ям. Я хочу передати рідній кровиночці любов до рідного краю, де народилася, де пройшло моє дитинство, де спізнала я своє кохання. Наш красивий край оповитий романтичними легендами, і я хочу, щоб він таким залишався завжди.