Ось уже 9 років жителі селища переживають реальну загрозу закриття залізничної станції Березине. Причому питання про її закриття не знімалося з порядку денного з приходом нових керівників Одеської залізниці. Як говорить Федір Желясков, за три роки його роботи селищним головою цю дуже неприємну ситуацію йому доводиться долати разом з громадою. Люди висловлюють свій протест. Я була свідком, коли на перон із супервагона вийшло чоловік 20 на чолі з черговим новим керівником Одеської залізниці і рішуче пройшли до тісного кабінетика начальника станції. За ними пішов тоді тількино обраний сільський голова Федір Желясков і колишній голова Тарутинської райдержадміністрації Іван Георгійович Кюссе. Коли я, як власкор «Одеських вістей», приєдналася до них, це явно було не до вподоби головному залізничникові.
– А ми що, – звернувся він до мене, – вас хіба сюди запрошували?
Гості ще не знали, що все селище тоді було, що називається, напоготові. На щастя, Іван Георгійович настільки виразно висловив точку зору і райради, і райдержадміністрації, і особисто свою, на роль березинської станції у житті району, що «лягати на рейки», як це вже було при попередньому сільському голові – енергійній, цілеспрямованій Наталі Шишковій, але яка, на жаль, трагічно загинула, – не знадобилося.
З від'їздом, відверто скажемо, не дуже бажаних гостей, напруга в громаді спала. Але тривога всетаки залишилася. Не дає вона спокою і нині. Хоча нещодавно голова Одеської обласної ради М.В. Пундик на зустрічі з власними кореспондентами «Одеських вістей» висловився абсолютно однозначно: «2012й рік не буде роком закриття березинської залізничної станції».
Чому ж люди так турбуються про долю залізничної станції? Корінний житель Тарутинського району, голова районної ради Олександр Тасмасис як ніхто інший обґрунтовує її значимість у житті і селища, і всього району. Не випадково, коли у 2006 році, висловлюючи свою незгоду на закриття станції, люди блокували рух поїзда, депутати районної ради, стурбовані ситуацією, що склалася, не раз і не два зверталися до найвищих органів влади країни. Торік надіслали листа Президентові України, до Кабінету Міністрів, Міністерства інфраструктури, керівників Одеської обласної ради та обласної держадміністрації щодо неприпустимості припинення руху пасажирського поїзда Березине – Одеса.
Олександр Тасмасис говорить:
– Нам ця станція, як повітря потрібна. Вважаю величезною помилкою розбирання залізниці до станції Бессарабської Республіки Молдова. У 2003 році, коли незважаючи на протести органів місцевого самоврядування, місцевої виконавчої влади та населення, дирекція Одеської залізниці всетаки демонтувала залізничне полотно на ділянці Березине – Бессарабська (Молдова), економіка району зазнала істотних втрат. Зокрема і у зв'язку з крадіжкою демонтованих вузлів і матеріалів. Неповноцінне функціонування залізничної станції Березине уже негативно позначається на економіці району. Це ж очевидно: тільки наявність відповідних комунікацій, газопроводу високого тиску і, звичайно, залізниці може посправжньому привернути увагу інвесторів. А от без залізниці розвиток району на перспективу досить непевний і дуже важкий.
– Я розмовляла з багатьма жителями Березино. Усі дуже уболівають за долю станції. Розповідають, що будували залізницю майже вручну їхні діди і прадіди. Щебінку тачками возили. Вам це відомо, Олександре Івановичу?
– Так воно і було. Але це історія. А тепер люди переймаються: а раптом станцію всетаки закриють? Тим часом, не можна не враховувати, що Тарутинський район має найбільшу довжину кордонів з Молдовою – 187 кілометрів. Власне, до Румунії, Євросоюзу від нас рукою подати. Це вигідний козир для наших економічних агентів.
– Олександре Івановичу, але ж висувається головне обґрунтування закриття станції – її збитковість, нерентабельність.
– Знаєте, ламати – не будувати. Найпростіше закрити. Адже інвесторові важливе усе для вливання серйозних коштів, зокрема і залізниця. Він побачить у нас повноцінних партнерів. Не все ж, зрештою, тримається на принципі: «купипродай». Виробничому капіталу потрібно дати зелене світло. А де виробництво – там і робочі місця. Це саме те завдання, яке поставив перед нами Президент України. Ну який може бути рух уперед без розвинутої інфраструктури і за відсутності надійного транспортного сполучення? Ось чому ми обстоювали і будемо обстоювати збереження залізниці. Ми, знаєте, місцеві. Тут народилися. Тут живемо і будемо жити, розбудовуючи свій рідний край.
Потрібно сказати, що на згадане звернення депутатів районної ради щодо припинення руху пасажирського поїзда Березине – Одеса відповідь з Міністерства інфраструктури України надійшла. У ній, зокрема, сказано:
«Зважаючи на наявність пасажиропотоку в осінньозимовий період і враховуючи соціальну значимість пасажирських перевезень, курсування безпересадкових вагонів Березине – Одеса зберігається.
Оскільки парк пасажирських вагонів у попередні роки не оновлювався у достатній кількості, внаслідок цього у найближчі роки передбачається скорочення руху. На цей час Мінінфраструктури вживає заходів щодо розвитку пасажирських перевезень на інтенсивних напрямах із забезпеченням підвезення пасажирів до пересадочних вузлів приміськими та місцевими поїздами, автомобільним транспортом».
Але у Березиному нині невесело жартують: головне, щоб керівника Одеської залізниці на нового не поміняли…
