Цими днями об’їздив «жигулями» ледве чи не половину Іванівського району. В улоговинці біля польової дороги побачив невеличке озерце в діаметрі не більше десяти метрів. Повисихало усе довкола…
Заїхали по дорозі до приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», яким керує Тамара Гольдман.
ПСП «Україна» спеціалізується переважно на вирощуванні зернових і технічних культур на 2700 орендованих гектарах ріллі. У його власності, за словами головного агронома Сергія Музики, перебуває понад десять тракторів і спеціалізованої техніки, три зернозбиральні комбайни. Тому цікавлюся, як спрацювало господарство в цьому непростому за кліматичними особливостями році?
– Землю обробили за всіма правилами агротехніки, підживили посіви усім необхідним, – говорить Сергій Музика. – Але приморозок, відсутність дощів, посуха зробили свою справу. Тому середня врожайність зернових склала всього п’ятнадцять центнерів на круг.
– Чи достатньо зерна, щоб розрахуватися за договорами із власниками паїв, виплатити заробітну плату штатним працівникам?
– Можу з усією відповідальністю сказати, що із власниками паїв розрахувалися цілком, згідно з укладеними договорами, – говорить Сергій Васильович. – Вийшло, таким чином, на пай по тонні пшениці та ячменю. Видали пайовикам також сіно для корму худоби. Усі працівники регулярно одержують заробітну плату – не менше двох тисяч гривень на місяць. Крім того, механізатори одержали безкоштовне зерно з розрахунку одного відсотка від валового збору.
– Скільки це виходить у натурі?
– За невеликого валу зерна хтось із механізаторів одержав по півтори тонни, хто по тонні, а хто й по триста кілограмів, залежно від трудової участі.
– Практично на всіх полях, які довелося бачити по дорозі з Одеси до Іванівки, та й тут, на місці, кошики соняшнику не більші за кулак дорослого чоловіка. Який урожай насіння можна від них сподіватися?
– Давайте, поїдемо в поле, подивимося, – пропонує головний агроном.
Через кілька хвилин ми вже в полі. По обидва боки дороги посіви соняшнику. І кошики на стеблах – не з кулак, як говорилося вище, а значно більші. Помітно, що Музика задоволений виглядом соняшнику.
– Це соняшник сорту «сержант», я з ним вже давно працюю, і він мене жодного разу не підводив, – зізнається головний агроном, коли ми з ним вийшли з машини. – Щоправда, і погода злегка допомогла нам, двічі пройшов дощик, і лише над цим полем…
– І яка, на Ваш погляд, буде врожайність насіння?
– Гадаю, не менше сімнадцяти центнерів з гектара, – поскромничав Музика, – якщо, звичайно, не трапиться, не дай боже, чогось неординарного.
Таким чином, соняшник для ПСП «Україна» може стати в цьому році страховою сільгоспкультурою. А чому б і ні?
