Моя співбесідниця – керівник, політик і мама. Ця тендітна молода жінка з ясними очима завжди вражала мене поєднанням твердої волі, тверезої думки і водночас якоїсь особливої теплоти в погляді. Про справи виконані та плани на майбутнє, про те, де ж узяти сил у круговерті турбот, ми розмовляємо з начальником Головного фінансового управління облдержадміністрації, депутатом Одеської обласної ради від Біляївського району Мариною Анатоліївною Зінченко.
– У 1988 році, закінчивши сьомий клас середньої школи, я з однокласниками поїхав до колгоспу збирати врожай. Точніше, до радгоспу. Табір праці та відпочинку – так це офіційно називалося. Пам'ятаю велике село, усе в садах. Воду зі специфічним присмаком. Журавель при колодязі навпроти табору. І велике стадо корів, що його ввечері гнали з пасовища просто по дорозі повз нас, міських школярів, які ніколи такого не бачили. Марино Анатоліївно, вже впізнали, що за село?
– Звичайно ж. Це Градениці, Біляївський район. Як не впізнати!
– Так, Ваше рідне село. Коли читаю, що той самий радгосп «Україна» давно розвалився, смутно стає.
– Потужне було господарство. Часи ті минули. І зараз місцевій владі допомагають аграрії, наприклад, сільгосппідприємство «Колос». За допомогу люди завжди дякують. Але, звичайно, колишніх господарських відносин, так само як і колишнього рівня підтримки, немає й уже не буде з об'єктивних причин.
– І тим більше стояло завдань перед новообраним депутатом Одеської облради Мариною Зінченко. Почали, зізнайтеся, з рідного села?
– З усього свого округу. Мислити й діяти локально, на один крок, було вже не можна – занадто вже багато проблем нагромадилося на той час. І не тільки в Граденицях. Ви ж пам’ятаєте – цього року Прем'єр–міністр України Микола Азаров поставив завдання перед центральною та місцевою владою: обладнати в усіх школах країни теплі туалети. Смію сподіватися, в ухвалі був врахований і наш досвід: займаємося цим з 2010 року. Тільки цього року близько 6 мільйонів гривень спрямовано на облаштування та реконструкцію теплих туалетів. На сьогодні 29 із 35 шкіл Біляївського району обладнані теплими туалетами. До 1 вересня 2013 року, дуже сподіваюся, всю цю роботу завершимо.
– Кажуть, що коли жінка дивиться на чужих дітей, вона неодмінно згадує своїх. Ви – молода мама. І як ніхто розумієте труднощі жінок, які не можуть віддати малят до дитсадка. Бо його просто немає!
– Болісна проблема для всієї України – відсутність місць у до–шкільних закладах, а кажучи простіше, бракує дитячих садків. Мій район не був винятком, тож одразу взялися за справу. Торік було відремонтовано дитячі садки в Мирному та Маяках. Нові групи відкрилися в Кагарлику, Вигоді. А цього року капітально відремонтували садок у Дачному. Відремонтували з розширенням. За рахунок обласного бюджету ремонтується «Сонечко» у Холодній Балці та «Калинка» в Яськах. Загалом 2012 року на ремонт і будівництво дошкільних закладів у Біляївському районі виділено 23,6 мільйона гривень. Як бачите, «Народний бюджет» – це реальні звершення, це конкретні справи. І водночас нові цілі та завдання.
Дуже чекають ремонту дошкільного закладу й жителі Іллінки. А в Усатовому? Десять тисяч мешканців – і немає дитсадка. Є над чим працювати наступного року.
– Наскільки я знаю, обласній владі вдалося домогтися й передання будинків військового містечка в райцентрі під майбутній дитячий садок.– У місті Біляївці бракує 300 місць у дошкільних установах. Уявіть собі, скільки родин зіштовхуються з проблемами! Однак завдяки ініціативі та наполегливості губернатора Едуарда Леонідовича Матвійчука питання було вирішено позитивно, у приміщенні колишньої казарми вже йде реконструкція. Так, кошти чималі – 14,3 мільйона гривень виділила держава. Нагадаю читачам, що наступний рік губернатор оголосив на Одещині Роком дошкільної освіти. І ми вже плануємо відкривати й розширювати дитсадки в Троїцькому та Граденицях.
– Раз уже ми так докладно про дітей… Марино Анатоліївно, побутує думка, що сільські дітлахи дуже відрізняються від міських. І що у перших менше шансів на гідне майбутнє.
– А от у селі діти хворіють на грип набагато рідше, ніж їхні міські однолітки. Менше «рубаються» у комп'ютерні ігри – багато роботи вдома, на городі. Мої сини все літо проводять у бабусі в Граденицях. І теж там не б'ють байдики, скажу я Вам. Повертаються до Одеси такі здорові, такі засмаглі!.. Ви ж зросли в місті, чи не так?
– Так, як то кажуть, міські квіти, міська квартира…
– Сільські ж діти ростуть у суворіших умовах. Звикають розраховувати лише на себе, трудитися, не лінуватися, забезпечуючи майбутнє собі та близьким. Тому, ймовірно, й домагаються в житті багато чого.
– До речі, про комп'ютерні ігри. Сидячи перед екраном день у день, багато які діти забули, що таке фіззарядка. А інші й раді б займатися спортом, так ніде.
– Той, хто їде через Великий Дальник, око не може відірвати від нового стадіону. Гарна споруда! Ось ще один доказ ефективності «Народного бюджету». Сьогодні вже все готове до будівництва нового спорткомплексу в райцентрі. Там будуть дитсадок, стадіон, адміністративні споруди. Я вважаю так: без спортзалу немає школи. Постараюся зробити так, щоб ці слова – вважайте їх гаслом, не заперечую – стали реальністю в нашому районі.
– Президент України Віктор Янукович, оглядаючи щойно відкриту школу в Троїцькому, особливу увагу звернув саме на спортзал.
– Чудова школа у великому селі! Це плід колективних зусиль представників влади різних рівнів. Дорогу на Троїцьке будували всі, а основний внесок зробив народний депутат Давид Жванія.
– До питання доріг ми ще повернемося, якщо не заперечуєте. Скажіть, які основні проблеми шкіл Біляївського району, крім уже згаданих вами?
– Дітям належить навчатися в теплі. Цим і займаємося зараз. До вересня 2013 року закінчимо заміну вікон у школах. Де потрібно, реконструюємо систему опалення. Коли «утеплимося», перейдемо до питання ремонту й будівництва харчоблоків. Програма серйозна, розрахована на два роки. Не діло, коли страву для школярів везуть іздалеку.
– Я знаю, що в Біляївському районі активно працює «сарафанне радіо». Люди кажуть: «Чули? Сьогодні наша Марина поїхала до…» – і називають село. Іноді найвіддаленіше. Така популярність, зароблена працею, дорогого варта. Але, ймовірно, – іноді втомлює. Ви взагалі можете спокійно пройти по вулиці рідного села?
– Коли приїжджаю до Градениць на вихідні, ворота просто не закриваються (сміється). І в рідному селі, і в інших населених пунктах району мене часто зупиняють на вулиці, розповідають про проблеми, просять допомогти. Знаєте, люди скучили за довірою, їх стільки разів ошукували. Коли я бачу очі, повні надії, відчуваю приплив сил, надихаюся. Є для кого працювати! Це ж наші люди…
–…які вдячні й за порятований Будинок культури в Граденицях. Саме порятований.
– Він руйнувався буквально на очах. Дев'ять років тому ми почали з даху. Зібралися із силами й коштами – провели газ, зробили опалення. Цього року, після завершення капремонту, урочисто відкрили. Так от, на День села до нас приїхали артисти, побачили Будинок культури – і, даруйте, роти роззявили з подиву. А які у нас колективи! За кордон їздять із концертами. Працює музична студія, є духовий оркестр. І я зроблю все можливе, щоб і в інших селах з'явилися гарні, затишні й теплі Будинки культури. Вогнище мусить давати тепло, а не стояти погаслим. І взагалі, я впевнена, що лише висококультурні люди можуть побудувати успішну країну. А культура починається з малого.
– І нехай на вечори відпочинку збирається все село! А самі як проводите дозвілля, Марино Анатоліївно, – якщо воно, звісно, у Вас є?
– Обніму дітей – і вже втому як рукою зняло. Мами мене зрозуміють. Мені дуже подобається спілкуватися з розумними та цікавими людьми. Це немов свіжої води у спеку напитися. Люблю подорожувати. Після цього й погляд на світ стає іншим, вдумливішим та яснішим.
– У районі активно йде газифікація. Губернатор Оде–щини поставив амбіційну мету – цілком забезпечити район газопостачанням. До речі, це важливо й для розвитку економіки. Адже обов'язок влади – не тільки розбудовувати інфраструктуру, але й готувати майданчики з комунікаціями для потенційних інвесторів.
– Едуард Леонідович на кожній колегії говорить: «Люди не їхатимуть геть із села, якщо там є робота!» Робочі місця з'являться, коли прийдуть інвестори й побудують підприємства. Влада, як Ви правильно зазначили, повинна забезпечити для цього всі умови. Багато вже зроблено. Будується оптовий сільськогосподарський ринок. У перспективі наш район міг би стати промисловим майданчиком для будівництва птахофабрик, тваринницьких ферм. Вбачаю перспективу і в зеленому туризмі. Уже зараз у місті Біляївці є три об'єкти цієї сфери.
– Але туристові потрібно з комфортом дістатися до цих зелених зон, а інвесторові – підвезти будматеріали, комплектуючі тощо. Що з дорогами?
– Проблема в тому, що транспортний збір ліквідовано, гроші з Держбюджету надходять безпосередньо до Укравтодору. Зате на рівні області ми сконцентрували 9 мільйонів гривень, отриманих за реєстрацію першого автомобіля, і направили їх на ремонт і реконструкцію автодоріг загального користування. Завдяки зусиллям губернатора Едуарда Матвійчука, народного депутата Давида Жванії та інших людей, які працювали в єдиній команді, зроблено ремонт на ділянці від Кишинівської траси до Вигоди, а також від Одеси до Маяків. Плануємо побудувати гарну дорогу між Троїцьким і Кучурганом, відремонтувати дорожнє покриття в міжлиманні й на інших напрямках.
– Ви все говорите «ми», мов–би розчиняючи роль саме Ваших зусиль у загальному успіху.
– Дозволю собі процитувати великого тренера Валерія Лобановського: «Нам потрібна не команда зірок, а команда–зірка». Без підтримки керівників області – голови облдержадміністрації Едуарда Матвійчука, голови облради Миколи Пундика, без конструктивної позиції депутатського корпусу нічого б не вийшло. І без сприяння районної влади мало що вийшло б. Трудимося всі разом. Так, я лідер, але я командний гравець. І я вдячна людям, які дружною роботою допомагають піднімати район. А людей таких чимало: губернатор Едуард Матвійчук і команда обласної влади – перший заступник голови облдержадміністрації Наталія Чегодар, заступники губернатора, керівники та відповідальні працівники управлінь; керівники району зі своїми однодумцями, сільські голови – зі своїми. І основа основ нашої великої команди – прості люди, на благо яких ми й працюємо.
– Спасибі за інтерв'ю. І – успіхів Вам!
