– У рідний Кулевчі накопичилося чимало термінових справ, але не приїжджав сюди довго, – журиться за кермом уродженець цього села Георгій Кофов, – дорога за останні роки розбита настільки, що гнати машину по бездоріжжю собі на збиток. Подивіться, яка ця дорога.
Поворот на Кулевчу починається одразу ж за крутим підйомом біля Миколаївки–Новоросійської, розташованої уздовж автотраси Одеса – Рені. З перших же десятків метрів доводиться долати глибокі ями. Водій «тойоти» переходить на знижену швидкість. Втім, рухаємося залишками асфальтного покриття недовго. З'їжджаємо на добре утрамбовану вузьку ґрунтівку, схожу на американські гірки. У такій ситуації як наша – це єдиний розумний вихід.
З недавнього часу ця дорога набула великої популярності, і навіть особливо виділена (як путівник) у деяких інтерактивних картах інтернету. Нею до невеликого села Кулевчі їдуть православні з усієї України, з Молдови і Росії, щоб на власні очі побачити дива, що відбуваються у місцевому Свято–Миколаївському храмі. Величезні сучасні автобуси та інший пасажирський транспорт везуть прочан у святе місце, де за різних часів мироточили ікони, а за склом однієї з них проростали цибулини лілій і розпускалися білосніжні квіти. Учені намагаються дослідити й роз'яснити такі явища. Щоправда, останнім часом пасажиропотік прочан для відвідування кулевчанської святині трохи знизився. Тому що через зросле транспортне навантаження дорога виявилася розбитою повністю.
Їхати тут у світлий час доби ще якось можна. А вночі або в дощову погоду дорога стає буквально непрохідною і загрожує серйозними неприємностями для будь–якого транспорту. У деяких місцях, де ями досягають глибини до півметра, дорожні пригоди не рідкість. Про одну з нещодавніх великих аварій, коли перекинулася вантажена зерном сорокатонна машина, розповів керівник місцевого фермерського господарства «Кулевча», депутат обласної ради Гнат Васильович Братінов.
– Пригода трапилася в останні дні жнив, – згадує він, – машина перекинулася при в'їзді до Ярославки. Практично все зерно висипалося на дорогу. Збирали його усією громадою до ранку. Користуватися такою дорогою вкрай складно й небезпечно.
Скаржаться на погану дорогу не лише жителі Ярославки, Розівки, Кулевчі, але й віддалених Сергіївки та Дивізії, які успішно користувалися нею, щоб дістатися до райцентру або виїхати на республіканську трасу. Про те, що кулевчанську дорогу потрібно терміново ремонтувати, обласне керівництво знає добре. Нинішнього літа ситуацію вивчали на місці кілька разів, пообіцявши гроші для ремонту в розмірі 3,5 мільйона гривень. Готовність кооперуватися й допомогти в цій проблемі, своєю чергою, висловили керівники місцевих великих господарств ФГ «Кулевча», ВАТ «Південний», елеватора. До загальної скарбнички вони мають намір вкласти майже півмільйона гривень. Але за умови, що дорожня техніка повинна приступити до ремонтних робіт. Тим часом селяни, яким доводиться постійно долати на дорозі незліченні ями та вибоїни, постійно цікавляться її подальшою долею.
Одержати чітку інформацію про перспективи її ремонту в Службі автомобільних доріг області власкору газети не вдалося. Залишається невідомим підсумок завершення тендерних процедур щодо визначення підрядної організації та початку ремонту кулевчанської дороги.
Поки що очевидно ось що: у Саратському районі з'явилася ще одна вкрай зруйнована дорога, що має стратегічне значення для цієї місцевості. До цього на рекорди з непрохідності багато років претендувала дорога на Старосілля. На неї з Державного бюджету також обіцяно 5,5 мільйона гривень. Але далі обіцянок ситуація поки що не рухається. З настанням зими вкотре виявиться наглухо відрізаним від цивілізації цей «ведмежий кут», як у розпачі називають місце свого проживання міняйлівці й старосільці. Наскільки ж за нинішній зимовий та майбутній весняний періоди зруйнується дорога на Кулевчу, де сьогодні навіть прочани їздять лише з гострої потреби, покаже час.
