Періодично до редакції звертаються читачі із запитаннями, пов'язаними з реабілітацією жертв політичних репресій, майновими правами їх спадкоємців, відновленням прав реабілітованих. З частиною із них ми ознайомили голову комісії Одеської облради з питань відновлення прав реабілітованих Олексія Георгійовича Гурського і попросили його відповісти на низку запитань.

– Олексію Георгійовичу, судячи зі звертань громадян, не всі з них поінформовані про особливості діяльності комісій з питань відновлення прав реабілітованих. Розкажіть коротенько про них.

– Спочатку нагадаю, що 17 квітня 1991 року був ухвалений Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Для його виконання, поряд з іншими заходами, потрібно було і створити комісії з питань відновлення прав реабілітованих. Їхні повноваження чітко визначені статтями третьою, четвертою та дев'ятою цього Закону. Обов'язки й функції комісій були викладені у Постанові Кабінету Міністрів України № 112 від 18 лютого 1992 року «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам та до Положення про комісії рад з питань поновлення прав реабілітованих». Я не буду перераховувати всі нормативні документи, якими визначено порядок виконання вище названого базового Закону, підкреслю лише особливо, що в основі будь–яких рішень комісій лежать вимоги саме цього Закону й відсутні будь–які волюнтаристські засади.

– Зокрема й тих, що стосуються спадщини?

– Безумовно. Це складний напрям у роботі комісій. Тут ми чітко дотримуємося норми Цивільного кодексу України, що підтверджує право спадкоємців першої черги на спадок репресованих батьків. Воно настає лише після встановлення самого факту репресії, посмертної реабілітації репресованих, одержання довідки про реабілітацію і ухвалення комісією рішення про можливість повернення втраченого майна. Зокрема й житлового будинку або його частини. Хочу звернути увагу на те, що до 2004 року така норма законодавством України не передбачалася.

– Олексію Георгійовичу, а яка структура комісії, очолюваної Вами, ось уже двадцять років?

– У її складі трудяться дев'ять фахівців, з яких троє – контрактники. Зокрема, мій заступник Галина Акимівна Гоняк, як і я, працює в комісії два десятиліття. А, наприклад, Світлана Георгіївна Балабанова, секретар – третій рік. Наші працівники дають роз'яснення і надають методичну допомогу міським і районним комісіям, домагаються, щоб рішення про реабілітацію ухвалювалися справедливо і безпомилково, було законно обґрунтовано повернення майна спадкоємцям першої черги або виплата грошової компенсації. У їхні обов'язки входить видача свідоцтва реабілітованій особі. Вони допомагають вести пошук архівних документів, обґрунтовувати надбавки до пенсій. І колишнім в’язням, і силомиць виселеним з постійного місця проживання за мотивами розкуркулення, релігійних і національних ознак, а також за приналежність одного із членів родини до ОУН, УПА. Провадиться постійний контроль за виконанням рішення обласної ради, якою визначені заходи соціального захисту реабілітованих громадян і деяких категорій членів їхніх родин. Воно передбачає виділення адресної одноразової допомоги реабілітованим (колишнім в'язням) та їхнім дітям, які народилися у в'язниці під час ув’язнення матері, або виховувалися в дитячих будинках у зв'язку з арештом батьків або одного з них. Допомога надається і удовам, які не створили нової родини, після того, як вийшли заміж до арешту.

– А за рахунок яких коштів надається ця допомога?

– З обласного бюджету відповідно до програми «Милосердя в дії», яка була ухвалена в 2005 році. Хід її виконання чітко контролює департамент праці та соціального захисту населення облдержадміністрації. Наприклад, в 2010 році з цією метою було виділено 300 тисяч гривень, у 2011–му – 379 тисяч. На нинішній рік передбачено виділити 379 тисяч.

– Для якої кількості потребуючих вони призначені?

– Зараз в області живуть 117 колишніх в'язнів, 4 удови, які не створили нові родини, і 53 особи, які з'явилися на світ у в'язниці або виховувалися в дитячих будинках у зв'язку з арештом батьків. Крім того, на Одещині живуть 1620 силомиць виселених, репресованих в адміністративному порядку пенсіонерів. Хочу особливо підкреслити, що на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року № 1052–Р «Про затвердження плану заходів щодо посилення соціального захисту колишніх політичних в'язнів, репресованих та членів їхніх сімей на період до 2015 року» і відповідного Плану заходів передбачена довгочасна підтримка реабілітованих на місцевому рівні.

– Олексію Георгійовичу, а як Ви оцінюєте стан справ у районних і міських комісіях з питань відновлення прав реабілітованих?

– Вони виконують свій обсяг роботи. В основному забезпечені необхідними технічними засобами. З різних причин змінювався їхній склад. Деякі з них очолюють за сумісництвом заступники голів райрад. Зокрема, в Іванівському, Арцизькому, Татарбунарському, Болградському, Ренійському районах. Є й секретарі комісій – сумісники. Звичайно, було б краще, якби вирішенням цих важливих питань займалися постійні кадри. Але доводиться виходити з існуючих реалій. Ми підтримуємо постійний зв'язок з районами. Робочою групою комісії обласної ради з питань відновлення прав реабілітованих уже підготовлено новий методичний посібник для службового користування, який буде надісланий в усі комісії. Ми сподіваємося, що він стане доброю підмогою у вирішенні складних питань, які виникають під час практичної роботи.

– Олексію Георгійовичу, дякую за бесіду. З Вашої згоди повідомимо, що комісія облради з питань відновлення прав реабілітованих розташована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, 5–й поверх, к. 503.