Представники 11 громадських організацій та ініціативних груп, що об’єднують громадян, які вклали гроші у спорудження житлових будинків, заявили про свою біду із трибуни Одеської організації Національної спілки журналістів України. Як сталося, що 15 тисяч одеситів, які профінансували будівельні компанії в надії одержати квартири, є ошукані забудовниками, а певною мірою й чиновниками, що дали своє благословення на будівельну діяльність?
– Колись ми оббивали пороги поодинці. Тепер – виступили колективно, – говорить Олег Михайлик, голова правління громадської організації «Правдиве діло».
Ця ГО займається захистом прав інвесторів новобуду та власного житла. Від імені своїх груп інвесторів виступили Олександр Ляховецький, Денис Булаванець. І пройшли косяком назви будівельних фірм, що не дуже давно були на слуху завдяки рекламним акціям: «Прогрес–буд», «Консоль», «Златоград», «Береги», «Майамі», «Ка–пітан», «Чорномор’я плюс».
При укладанні договорів із інвесторами вони зобов'язалися створити і передати їм у користування загалом приблизно півтора мільярда квадратних метрів житла. Але, як зазначив О. Михайлик, виконали б обіцянку, та строки підвели. У результаті, за даними ГО «Правдиве діло», в Одеській області понад 25 розпочатих і незавершених будівництв, із яких 14 заморожено на непевний час.
Їх можна побачити по вулиці Мали–новського, 16–Б, Плієва,1, на Пішо–нівській. Рідко готовність будинків сягає 80%, частіше – обсяг робіт виконано ледве наполовину. І картина довгобуду становить собою кілька розпочатих поверхів або блоків, завалених сміттям. На вул. Головківській, 5–7 (район Молдаванки) взагалі тільки стартова яма, що вже заросла бур'яном.
Цей котлован викопали 2008 року, говорить Тетяна Куклинова, голова групи з 75 інвесторів, що довірили свої заощадження будівельній компанії «Альянс». Вони представляють переважно молоді родини, для яких 17 млн гривень, переданих фірмі за оплату робіт, – ціла маєтність. Перший внесок був не нижчий 20 тисяч доларів. Щоб зібрати потрібну суму, сім’ї продавали свої старі квартири й тимчасово переселялися до родичів або винаймали закуток, – практично без зручностей, щоб обійшлося дешевше. Інші вселялися в бетонні «коробки», до яких невідомо коли підведуть комунікації. Продавали автомобілі, влазили в кредитну кабалу в банках. Деякі напружилися й виплатили відразу всю суму, гадаючи, що стануть першими новоселами. А купили бездомність? Сама Тетяна для оплати частини майбутньої квартири змушена була віддати отриману спадщину і заощадження, накопичені її бабусею.
(Закінчення на 4–й стор.)
