Біля дубинівської сільської церкви – як у парку відпочинку. Посаджені дбайливими руками сільчан дерева на кілька мет–рів піднялися вгору. Серед них є й рідкісні породи, привезені із Уманського дендропарку «Софіївка».
Храм збудований у 80–ті роки за підтримки керівника колишнього місцевого колгоспу Василя Крохмалюка. А про впорядкування прилеглої території подбала тодішній сільський голова Катерина Новосаденко. Вона й до Умані їздила по саджанці, бо довкілля храму мусить бути якнайкращим. З усього видно, що коли настав час відродити храм, дубинівці постаралися. А старожили пам’ятають, що колись давно церква була на цьому самому місці.
Про внутрішнє оздоблення подбав настоятель – отець Борис Ярем. Прибув він разом із сім’єю з Чернігівської області, де лише рік послужив у сані священика. Сам же родом із Прикарпаття. Але потягнувся на Одещину за братом – отцем Миколаєм, що нині є благочинним в Ананьєві. До того ж і сестра з чоловіком–свя–щеником служать у Мар’янівці Ширяївського району.
На шлях служіння Богові Борис Ярем став 14 років тому. Обрав таку долю виважено, в дорослому віці. Надійною помічницею в усьому є дружина – матінка Марія. Жодного разу вони не пошкодували, що їм випало служити у Дубиновому. І сільська громада поважає священика та його сім’ю. А за служіння Богові та пастві протоієрей Борис нагороджений наперсним хрестом із оздобами.
Панотець від самого початку заопікувався розписом церкви. Звісно, на це потрібні були кошти. Збирали по копійці. Допомагали віряни і сам їздив до фермерів, підприємців, керівників організацій тих районів, що близько до села, а це – Гайворонський, Ульянівський та Кривоозерський.
– Почалося з того, що один фермер із Гайворонського району дав мені чотири мішки зерна, – пригадує отець Борис. – Із благословення владики Агафангела наша парафіянка Наталя Сліпенька була на послушанії у Почаївській лаврі і там збирала пожертви на будівництво храму.
Кілька років тому успішно завершено розпис, прихрамову територію огороджено, вибудувано дзвіницю, викопано колодязь. Але панотчик не дає собі спочинку, у нього біля церкви є ще чимало господарських робіт.
– Усе робимо з Божою поміччю та за підтримки людей, – каже протоієрей Борис.
Освячували церкву 2000 року, а престол і каплицю в ім’я святого Миколая – два роки тому. Тоді ж відвідав Дубинове владика Агафангел. Він не приховував свого враження і щиро зізнався, що не очікував у сільській місцевості побачити таку красу. Справа в тім, що за внутрішнім розписом дубинівська церква нагадує київський собор святого Володимира. Так довершено зображені іконописцями біблійні сюжети, що викликають захоплення.
Серед святинь храму – частинка мощів рівноапостольного князя Володимира, що закладена в капсулі при освяченні престолу.
Тут багато шанованих ікон, подарованих церкві. Серед них – образ святителя Йоасафа Білго–родського з частинкою облачення від святих його мощів, ікона Різдва Пресвятої Богородиці.
Із побаченого та почутого напрошувався висновок, що доля священика – нелегка. Хотіла поспівчувати співрозмовникам. Натомість почула зовсім інше. Панотець із матінкою сказали в один голос: «Нам це легко – служити Богові».
