Поводом для провозглашения Международного дня родного языка стали события в Пакистане 1952 года. Тогдашняя власть страны признала урду единственным государственным языком. А родным он был только для трех процентов населения. 21 февраля полиция и военные убили нескольких студентов-демонстрантов. Прислушиваясь к предложению новой страны Бангладеш, в 2000 году ЮНЕСКО провозгласило 21 февраля Международным днем родного языка.
Леся Українка
* * *
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту.
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердиням тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Иван Вазов
Родная речь
Д-ру Ив. Д. Шишманову
Люблю тебя, родная речь,
милей тебя на свете нету –
то арфа ты, то острый меч
в руках у мастера-поэта.
Люблю тебя, язык родной!
Ты – наших душ бессмертный пламень.
Алмазный, солнечный, стальной,
то гибок ты, то тверд, как камень.
Язык родной моей страны,
ты льешься гордо и свободно.
Язык любви, язык войны –
звучишь ты равно благородно.
Я опьянен тобой, пленен!
И пусть навеки сладость эта
живет и в песнях наших жен,
и в пламенных стихах поэта!
Перевод с болгарскогоЛ. Мартынова
Александр Твардовский
К портрету Пушкина
Земля, рождавшая когда-то
Богатырей в глухом селе,
Земля, которая богата
Всем, что бывает на земле;
Земля, хранившая веками
Заветы вольности лихой;
Земля, что столькими сынами
Горда передо всей землей;
Земля, где дружба всех наречий
Так нерушима и тепла,
Где правда жизни человечьей
Впервые на землю пришла;
Земля, где песни так живучи,
Где их слагает и поет
Сам неподкупный, сам могучий,
Сам первый песенник – народ.
Земля такая не могла ведь,
Восстав из долгой тьмы времен,
Родить и нынче гордо славить
Поэта меньшего, чем он…
Максим Рильський
Мистецтво перекладу М.М. Ушакову
Іде стрілець на незнайомий луг.
Чи птиця ж є? Чи день сьогодні вдалий?
Чи влучно він стрілятиме?
Промчали Чирки, як вихор, - і зайнявся дух.
Так книга свій являє виднокруг,
І в ті рядки, що на папері стали,
Ти маєш влучити, мисливцю вдалий,
І кревним людям принести, як друг.
Не вбити, ні! Для всяких аналогій
Межа буває: треба, щоб слова
З багатих не зробилися убогі,
Щоб залишалась думка в них жива
І щоб душі поетової вияв
На нас, як рідний, з чужини повіяв.
